Коли робота над подоланням важких місць п'єси буде виконана, рекомендується програти весь твір, повністю перевіряючи точне виконання ритму й гармонії, мелодії і контрапункту. Це дає кожному можливість практично ознайомитись з тими труднощами, з якими він зустрінеться у процесі вивчення даної п'єси, а керівник повинен допомогти кожному їх усунути.

Таким чином, роботу з усім складом ансамблю слід починати лише після індивідуального опрацювання твору.

Другий етап. В нього входить ретельне вивчення тексту. У цей період не слід багаторазово програвати п'єсу від початку до кінця. Такий принцип вивчення ніякої користі не дасть, бо важкі місця залишаться не вивченими. На цьому - етапі розучувати п'єсу доцільно частинами, звертаючи особливу увагу на пасажі як з художнього, так і технічного боку. Кожен художній твір корисно програвати у повільному темпі, при якому виконавець ясно і чітко зможе бачити всі деталі твору.

На цьому етапі роботи потрібно звернути увагу на досягнення ансамблю,

тобто рівності загального звучання. У кожного музиканта повинна вироблятися певна і однакова сила звучання і виконання па піано, форте й інших динамічних відтінків. Сила звука повинна бути зрівноваженою за винятком випадків, коли твір вимагає виділити ведучий голос.

Наростання і послаблення зручності має бути рівномірним, бо рівновага

і єдність динаміки - один з найважливіших елементів загального ансамблю. Акорд повинен звучати злито і врівноважено.

Треба досягти правильного розподілу звучності всіх партій, чіткого виділення мелодій та супроводжуючих голосів. Необхідно постійно домагатись узгодженого початку, без вискакування і запізнення. Велике значення має одночасне дихання всіх виконавців у заздалегідь вказаному місці.

Необхідно звертати увагу на штрихи і способи їх виконання, бо гра різними штрихами порушує принцип ансамблю і гармонійність звучання. Тому завдання керівника є вироблення штрихів, однакових за своїм характером.

Слід також особливо стежити за якістю звучання кожного голосу.

Кожен виконавець мусить навчатись слухати не тільки самого себе, але и ансамбль у цілому. Це допомагає досягненню ансамблю й строю. У ансамблях різного складу нерідко можна поліпшити відсутність хорошої злагодженості виконання. Причиною цього, звичайно, бувають: різне атакування звука, штучна вібрація, якою захоплюється частина музикантів.

Деякі виконавці на духових інструментах (особливо сурмачі, корнетисти) використовують різку атаку звука, що не скрізь потрібно. У маршах, наприклад, потрібна особлива атака звука - це надає характеру бадьорості, енергії. У п'єсах ліричних, співучих різка атака звука непотрібна; виконавці повинні видобувати звуки м'яко.

Важливе місце у розкритті музично-художнього змісту п'єси мають також технічні й ритмічні навички, надбані виконавцем у процесі роботи над тамами і етюдами.

Труднощі, які зустрічаються у виконанні технічних пасажів і різних ритмічних фігур, можна успішно подолати лише граючи в уповільненому темпі. В міру оволодіння важкими пасажами і ритмічними фігурами виконавець поступово наближається до темпу, вказаного автором розучуваного твору.

Велике значення в роботі з ансамблем має також дисципліна дихання. У всіх виконавців ансамблю дихання повинно бути однаковим. Не можна припускати зміни його у середині фрази, переривати дихання, бо це порушує цілісність ансамблю і вносить безладдя у загальне звучання. Щоб запобігти порушенню однакового дихання, керівник може розставити в партіях умовні знаки, де треба міняти дихання.

Для досягнення злагодженого звучання всього ансамблю, дисципліни дихання, видобування потрібного звука треба перед репетицією програвати гами, тризвуки, арпеджіо та вправи, домагаючись рівного і м'якого, без штучної вібрації звучання.

Велику роль у роботі з оркестром чи ансамблем відіграє стрій. Треба пам'ятати і постійно нагадувати музикантам, що чистота строю залежить передусім від правильного інтонування кожного виконавця.

Останнім моментом на цьому етапі є вивчення визначених у партії динамічних відтінків п'єси, виконання яких створює яскраву виразність музикальних фраз і твору в цілому.

Третій етап - детальне відшліфування п'єси.

Трактування темну в зв'язку з образно-емоційною палітрою хорового твору.

Хоровий твір «Розрита могила» написаний в розмірі 3/4 і 4/4, які чергуються між собою і виділяють частини твору.

Гомофонно-гармонічна фактура твору, почерговий вступ партій, широка динамічна палітра твору сягає від ррр < f. Зміни темпів: помірно, з рухом, хорально, з рухом, adagio. Пластичність музичних фраз і речень, покази вступів на різних долях такту, затримання та ряд агогічних змін, впродовж усього твору. Що вимагає від диригента належної технічної бази, чіткості і точності жесту, вміння вести звук, розвивати динаміку окремих музичних побудов і забезпечення динамічних спадів (філіровка звуку).

Подані темпи повністю відповідають характеру і тим художнім

завданням, які необхідно виразити в даному творі.

Фразування. Виділення місцевих та загальних кульмінацій.

Музичну форму твору складають фрази і речення, що в свою чергу

утворюють відносно завершення музичної побудови. Позначення динаміки творі і crescendo diminuendo допомагають диригентові та виконцям у їх трактуванні.

В 4 т., 7 т., 8 т., 39 т. на першій долі такту позначені акценти

(>),

що вказує на необхідність в цьому такті зробити філіровку звука на першій долі. На слові «Україно» припадає кульмінація першої фрази. В 7 т. на 3 долі показуємо crescendo (<) до 1 долі 18 т., в цих епізодах (від 10 т. до 25 т.) кожен такт є окремою фразою, яка об’єднується в одну велику фразу. 2 і 3 епізоди звучать як запитальні репліки, а хорал - як відповідь. Хоральний епізод (26-33 т.) розвивається з поступовим наростанням від ррр < f, яке об'єднується в одну загальну фразу.

В 30-38 т. на половинних h- нотах філіруємо звук (акцентуємо дану ноту з