С (14 т.)v зм5; (100 т.)^ в6;

А (29т) v ч4 (79 т.) ^ зб4;

Т (3839 т.) v ч5; (113 т.) v ч5

Б (6-7) ^ в6 ( 17т) v ч8

(80т) ^ ч8

У всіх партіях зустрічається інтонування на одному звуці

(19-21 т.); (107-111 т.) у партіях Т і Б

(134-139 т.) у С

(135-136 т.) у А

ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ

Основним завданням диригента є створення музичного та художнього образу, повне і обширне передання змісту. Від диригента потрібна конкретність і підготовленість вступів.

Художньо-образний зміст твору і способи його втілення залежать від того наскільки хор буде вистроєний.

Темп.

Велике значення має правильно вибраний темп.

І частина Moderato (помірно, стримано)

ІІ частина Con allegrezza (радісно, весело)

ІІІ частина Con devozione (благоговійно)

ІV частина Аllegro maestoso (швидко та величаво)

Динаміка.

Немало важливу роль в концерті відіграють динамічні відтінки, як окремих частин так і в цілому твору.

Композитор використовує прийоми поступово підсилення і послаблення звучання хору. Динаміка контрастно міняється.

І, ІІ, ІІІ частини – молитовне прохання до Господа, яке досягає своєї кульмінації у (100 т.)

І частина початок на (с) з поступовим крещендуванням до (f) у кінці І частини.

ІІ частина більш весела, радісна, початок в динаміці (mс), вся ІІ частина проходить в піднесеному характері із середньою динамікою (mс-mf), кінець на f.

ІІІ частина контрастна до ІІ частини, більш спокійна з динамікою (mс) та поступовим (poco a poco cres), досягаючи у (100 т.) до f.

ІV частина. Фінал (103 т.). Кульмінація всього твору. Початок на (ff), далі (107 т.) (sub. с) з поступовим крещендуванням (poco a poco cres) до (f) з кульмінацією на (ff).

Фразування.

Головним від чого залежить виразність виконання, являється фразуванням, тобто спосіб співвідношення звуків, злиття їх в інтонації, фрази, речення, періоди, частини і в цілому твір.

Загалом у творі величезна кількість фраз, що мають свій початок, кульмінацію та логічне завершення. Диригент повинен приділити велику увагу оформленню фраз, фраз в речення, щоб твір звучав цілісно і немонотонно.

Дихання.

Твір вимагає по фразового дихання, після закінчення кожної фрази коротке дихання. Вступи кожної частини потребують активного і водночас м’якого дихання.

Артикуляція.

Диригенту слід добиватися активної артикуляції, разом з тим – плавності звуковедення.

Дикція.

Для передання змісту твору важливим є і дикція. Хормейстеру слід вимагати правильної і чіткої вимови слів. Приголосні звуки повинні вимовлятися коротше, а розспівування повинно проводитися на голосних.

Нюансування.

Слід попрацювати над м’яким і плавним звуковеденням.

У ІІІ частині велику увагу потрібно надати тембру, правильно передати, слізливий, молитовний образ.

У ІV частині необхідно звернути увагу на ритм, він повинен бути енергійним і активним. Настрій – святковий, радісний, потребує яскравого тембрового забарвлення.

Жест.

Цей твір вимагає від диригента чіткого жесту, показу вступів і зняттів, але в той же час звуковедення має бути плавним. Для показу збільшення або зменшення сили звуку можна використати збільшення чи зменшення амплітуди жесту. При прискоренні темпу амплітуда рухів повинна зменшуватися, а при сповільненні – збільшуватися.

У творі багато змішаних форматів їх слід виконувати таким же рухом, як звичайне значення звуку за допомогою ауфтакту.

Велике значення має погляд і міміка диригента, яка допомагає відчути і осмислити вкладений у жести підтекст.

Схеми: