Поєднання мистецтва з усвідомленням національної ідеї вперше відбувається в творчості Сергія Васильківського. Свою майстерність він повністю віддає Україні: пише пейзажі Подніпров'я, Поділля, Слобожанщини, архітектурні пам'ятники, жанрові картини, історичні полотна (зокрема «Козаки в степу», «Козача левада», портрет Тараса Шевченка). Одночасно вивчає і збирає пам'ятки старовинного українського мистецтва.

1900 року Васильківський спільно з художником-баталістом Миколою Самокишем створює альбом «З української старовини», коментарі до акварелей Васильківського пише історик Дмитро Яворницький, засновник музею в Катеринославі.

Живопис 20 століття

Трохи пізніше, ніж в Західній Європі в Україні на межі столітть з'являються художники-імпресіоністи, які прагнуть передати у творах витончене відтворення особистісних вражень та спостережень. Яскравим представником цієї генерації малярів був Микола Бурачек, відомий картинами Дніпра та Києва.

Довгі роки мешкала під Харковом у селищі Нескучне жінка-маляр Зінаїда Серебрякова (1884-1967), багато творів якої присвячено українському селу та темам Сходу. Вона також належить до вітчизняних імпресіоністів. Після еміграції Серебрякова довгі роки мешкала у Франції та Бельгії. Частину робіт закордонного періоду майстрині передано в Київ.

Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки на початку 20 століття проходив у боротьбі художніх течій і напрямів. Поряд з тими, хто стояв на позиціях традиційного реалізму, творили прихильники футуризму, формалізму (наприклад, розписи Василя Єрмилова Харківського партійного клубу). Крім масових агітаційних форм образотворчого мистецтва, помітного прогресу досягла станкова графіка та живопис. У галузі станкової графіки працювали Михайло Жук, Іван Падалка, Володимир Заузе. У живописі найвідомішими були полотна Киріака Костанді, Федора Кричевського, Олександра Мурашка. Георгій Нарбут оформив перші українські радянські книги та журнали «Мистецтво», «Зорі», «Сонце труда». У Західній Україні в перші післяреволюційні роки працювали Іван Труш, Антон Монастирський, Осип Курилас.

Добре відомі твори Миколи Самокиша на українську історичну тематику: «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва 1648» (1929), «Битва під Жовтими Водами», «Абордаж турецької галери запорожцями» (1930), «Битва Івана Богуна під Монастирищем 1653» (1931), «Бій під Царичанкою 1709», «Похід запорожців на Крим» (1934), «Руйнування Батурина Меньшиковим», «Кость Гордієнко нищить драгунів Кемпеля», «Битва Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким» (1934), «Царські жандарми везуть Шевченка у заслання» (1938) та ін.

Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) став справжнім центром авангардного образотворчого мистецтва. Сюди в цей час повертається всесвітньовідомий Казимір Малевич — засновник абстрактного супрематизму, в якому зображення складалося зі сполучень найпростіших геометричних фігур. Значний вплив на творчість Малевича, за його власними словами, справили культура і побут українського села, але він пішов далі від мистецтва села.

Яскравою сторінкою став український авангард початку 20 століття, представлений іменами художників Олександра Богомазова, Михайла Бойчука, Анатолія Петрицького та ін. Михайло Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва 20 століття — неовізантизм, поклавши в його основу органічне поєднання традицій давньоруського іконопису з конструктивними особливостями візантійського живопису. На жаль, багато видатних художників (Михайло Бойчук, Василь Седляр, Іван Падалка та ін.) були знищені комуністичним режимом в часи репресій.

Український живопис 60—80 років 20 століття, характеризувався негативними тенденціями партійного диктату соціалістичного реалізму, що насаджував народницький академічний стиль 19 століття, пропагандизм і догматичність. Крім того, згідно з гаслом про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Водночас і далі творили такі видатні художники як Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, Михайло Дерегус, Василь Касіян.

Сьогодні твори Тетяни Яблонської, Івана Марчука, Феодосія Гуменюка, Андрія Чебикіна, Олександра Бородая та інших відомі далеко за межами України.

4. Етапи виконання твору

Виконання роботи послідовне. Будь який технологічний процес починається з теоретичного обгрунтування. Для того, щоб отримати готовий виріб, необхідно скласти детальний план і послідовність виготовлення всіх складових.

Спочатку ми розробляємо ескізи, і вибираємо найдосконаліший, який виконуємо у кольорі. Визначаємо формат твору, і робимо ескіз в натуральну величину.

Отже, на підрамник, розміром 1.20 х 0.50. задопомогою будівельного «степлера» натягую полотно. Роблю проклейку желатином, після висихання покриваю акриловим грунтом. Потім переношу на полотно композиційну побудову і приступаю до виконання роботи кольором.

Етапи виконання роботи наступні:

1. Визначився, в якій техніці буду виконувати роботу.

2. Визначати тему, над якою буду працювати.

3. Приступив до малювання начерків, ескізів, визначаючи композицію загальної роботи.

4. Вибравши найдосконаліший ескіз, визначив його в кольоровій гаммі.

6. Підібрав відповідний формат полотна.

7. Натягнув полотно на підрамник, загрунтував.

8. Приступив до виконання кваліфікаційної роботи.

9. Кваліфікаційна робота в техніці живопис на полотні завершена.

10. Виконана робота обрамлюється в рамку.

Висновок

Мистецтво – це те, що розтоплює лід найжорстокішого серця. Це промінь світла серед пітьми, яке вабить до себе. Це відчуття і думки творця.

Мати і материнство, колиска і колискова – то вічні теми в літературі, в пісні, взагалі в мистецтві. Образові матері присвядчені живописні полотна давніх і сучасних художників. Про неї створено високохудожні поетичні твори. А де мати, де її живодавний образ, - там і пісня.

Колискова – це перша пісня людини. Причастя починається ще в материнському лоні, коли майбутня мати вивчає (або згадує) колискові, які незабаром співатиме дитині.Під час співу і мати, й дитина входять у потік особливої інформації, на них накочуються цілющі хвилі…

Йдеться про святая святих, про найскладніші процеси взаємодії, людських емоцій, людської психіки. Люди, тисячі людей, які були, починають говорити піснею до людей, які є і які будуть.