форму (, ), так і шляхом нанесення фарби на поверхню форми. В останньому випадку застосовується просторова ( і ) або фізико-хімічна () поділ друкуючих і пробільних елементів. У друкарських процесах, що використаються в сучасній поліграфії фарбове зображення переносять із форми на сприймаючу поверхню безпосередньо або ж за допомогою однієї () або двох () проміжних поверхонь. Друкування здійснюється на друкарських машинах, які розрізняються за способом друку, за схемою побудови друкарського пристрою, за кількістю переносів фарбового шару, за типовою подачею сприймаючих поверхонь. Перед друкуванням проводиться ряд підготовчих процесів: розміщення, або спуск смуг форми, її закріплення, приводка, приправка.
Сукупність формних і друкованих процесів й устаткування, що застосовується для них, призначених для відтворення малотиражної документації (звичайно інформаційного або управлінсько-адміністраційного характеру) називається оперативною поліграфією.
Характер оздоблювальних процесів залежить від виду друкованої продукції. Найбільш складні брошурувальні процеси, застосовувані в процесі виготовлення книг і журналів.
Поліграфічні підприємства залежно від характеру виробництва називаються , типолітографіями, фабриками кольорового друку, й т.д.; підприємства, що поєднують кілька типографських процесів або видів друку, називаються поліграфічними комбінатами.
За видом друкарської продукції, що випускається, підприємства можуть бути універсальними або спеціалізованими (газетні, газетно-журнальні, книжкові, картографічні й т. д.).
Основні етапи технологічного процесу виготовлення друкованої продукції (додрукарська підготовка, друк, післядрукарська обробка).
Виробництво друкованої продукції в більшості випадків складається з трьох або чотирьох роздільних, але взаємозалежних процесів:
· обробка текстової й образотворчої інформації – оригіналів, що підлягають поліграфічному відтворенню. У результаті виконання цього процесу одержують негативи або діапозитиви на прозорій плівці, що містять інформацію друкарських форм;
· виготовлення з негативів або діапозитивів комплекту друкарських форм, необхідних для розмноження інформації;
· друкування тиражу – одержання з друкарських форм певної кількості ідентичних видрукуваних аркушів, зошитів і т.ін. (власне розмноження інформації);
· виконання брошурувальних або брошурувально-палітурних робіт, оздоблювальних процесів.
На цій стадії продукція набуває зручний для використання інформації вид. Перші два процеси часто називають додрукарськими процесами, третій і четвертий можуть бути об’єднані і виконуватися як єдиний процес на спеціалізованому друкарському устаткуванні. В останні роки з розвитком обчислювальної техніки з’явилася можливість об’єднати в єдиний технологічний цикл усі чотири процеси. Сучасні цифрові друкарські машини і комплекси дозволяють в автоматичному режимі виконувати всі операції, починаючи з обробки оригіналу і закінчуючи готовою продукцією. До додрукарських процесів включають операції, спрямовані на обробку авторських або видавничих оригіналів з метою одержання в кінцевому результаті друкарської форми. Ці процеси є принципово однаковими як для великої, так і для малої поліграфії, але залежно від виду оригіналів, обраної схеми процесу обробки, вимог до якості результатів та ін. вони можуть бути більш чи менш розвиненими та ускладненими. Для сучасної поліграфії характерним є використання у додрукарських процесах комп’ютерних технологій, на цьому і побудована схема додрукарських процесів. Одним з основних етапів додрукарської підготовки видання є створення макета. Процес створення макета у свою чергу складається з взаємозалежних етапів:
· макетування (начерк макета, вибір формату й орієнтації сторінки, задання полів, розробка модульної сітки, підбору елементів дизайну);
· підготовка тексту (підбор основного тексту, заголовків, таблиць);
· підготовка ілюстрацій (сканування графічних зображень, редагування розмірів, яскравості, контрастності, кольоровості, усунення муару й інших дефектів, вибір формату);
· вибір шрифтів (гарнітури, кегля, накреслення);
· верстка видання (визначення довжини рядка, ширини стовпчика, способів вирівнювання, формування переносів, завдання міжлітерних, міжслівних і міжрядкових інтервалів);
· друк оригінал-макету (вибір принтера і параметрів друку, спуск шпальт, калібрування принтера).
Друкарські процеси розглянуто на прикладі підприємств, де властиве використання аркушевих друкарських машин, і подані схемою У друкарнях, де брошурувально-палітурні процеси направлені на виготовлення брошури чи книжки головним чином у м’яких обкладинках або на обробку віддрукованих аркушів з метою оздоблення готової продукції, післядрукарські процеси частіше називають брошурувально-обробними та оздоблювальними процесами.
Перед здійсненням тиражного друкування необхідно перевірити якість проведених перетворень інформації шляхом синтезу кольорової репродукції методом пробного друку.
III. Шрифт та його роль у поліграфії.
Шрифт є одним з основних образотворчих елементів текстового друкарського видання. Він - носій інформації і засіб відтворення тексту в книзі, журналі, газеті або будь-якому творі друку. Основне його призначення - передача змісту за допомогою читання. Шрифт - це, передусім, комплект знаків, необхідних для відтворення тексту на якій-небудь мові на відбитку, отриманому поліграфічними засобами.
Шрифт - 1) графічна форма знаків певної системи листа; 2) комплект літер, відтворюючий який-небудь алфавіт, а також цифри і знаки. Шрифти розрізняються по характеру малюнка (гарнітурі), нахилу (прямий, курсивний, похилий), насиченості (світлий, напівжирний, жирний), розміру (кеглю) і так далі
Шрифтове виділення - використання шрифтів, відмінних від основного тексту гарнітур, зображень, кеглів, а також заголовних і капітельних букв з метою виділення окремих частин тексту.
1. Класифікація шрифтів
Щрифти характеризуються:
· графічною основою знаку писемності;
· малюнком;
· зображенням;
· розміром.
Під графічною основою знаків мається на увазі комплекс знаків алфавіту, необхідний для відтворення тексту на якій-небудь мові, : російському, грецькому, вірменському, грузинському, німецькому, англійському і іншій мові. Склад алфавіту і характерний загальний вигляд шрифтів визначається національними особливостями писемності, що історично склалися.
Малюнок знаків шрифту має свої стилістичні особливості, які склалися історично. Вони умовно визначають призначення шрифту по видах літератури (художня, наукова) і по ролі шрифту у виданні (текст, заголовок і інші елементи видання).
Одна з головних ознак, що характеризують малюнок шрифту, - відношення товщини основних і сполучних штрихів. Основні штрихи букв зазвичай завершуються зарубками, які мають різні закінчення.
Зображення шрифтів характеризується насиченістю і завтовшки штрихів, нахилом основних штрихів відносно горизонтальної лінії шрифту,