Автотіпний синтез кольору - відтворення кольору в поліграфії, при якому кольорове напівтонове зображення формується різнобарвними растровими елементами (точками або мікроштріхамі) з однаковою світлин (насиченістю) окремих друкарських фарб, але різних розмірів і форм. При цьому ефект півтонів зберігається завдяки тому, що темні ділянки оригіналу відтворюються більш великими растровими елементами, а світлі - більш дрібними. При накладенні растрових елементів на відтисненні в процесі друкування синтез кольору носить змішані аддитивно - субтрактивним характер.

Закони синтезу кольору, які сформулював Г. Грассман в 1853 р., є базою наукової теорії про синтез кольору. Ці три закони визначені як:

1. Закон тривимірності. Будь-який колір однозначно виражається трьома кольорами, якщо вони лінійно незалежні (лінійна незалежність полягає в тому, що не можна отримати жодної із зазначених трьох кольорів додаванням двох інших).

2. Закон безперервності. При безперервному зміну випромінювання колір змінюється також безперервно (не існує такого кольору, до якого неможливо було б підібрати нескінченно близький).

3. Закон адитивності. Колір суміші випромінювань залежить тільки від їх кольорів, але не від спектрального складу.

Всі три закони наочно виявляються в процесі синтезу кольорових напівтонових зображень на відтисненні.

Відомо, що трьохкомпонентна теорія зору є теоретичною базою кольорового синтезу при багатоколірному репродукування кольорових оригіналів засобами поліграфічної технології, де використовують тріаду кольорових фарб - жовта (ж), пурпурова (п), і блакитна (г). Застосування четвертої чорної (ч) фарби не суперечить принципу трьохколірного відтворення кольорів, так як чорну фарбу теоретично і практично можна розглядати як суміш трьох кольорових фарб. Чорна фарба одночасно замінює три кольорові і разом з тим збільшує їх загальна кількість за один краскопрогін в друкованій машині.

В поліграфії при відтворенні кольорових оригіналів способами офсетного та високої друку зважаючи растрового побудови багатобарвної репродукції має місце синтез кольорів, що містить ознаки як аддитивного, так і субтрактивной синтезів, де у створенні колірних відтінків на кольорової репродукції беруть участь 16 різноколірних растрових елементів - незапечатаний папір, три одинарні (основні кольорові друковані фарби ж, п, г) і чорна ч, три бінарні (парні) накладення триколірних друкарських фарб - ж + п, ж + г, п + г, подвійні накладення кольорова + Чорна - ж + ч, п + ч, г + ч, потрійні накладення основних друкованих (кольорові і чорна - Ж + п + ч, ж + г + ч, п + г + ч, ж + п + г) фарб і їх чотириразове накладення один на друга за участю чорної ж + п + г + ч. Вісім з них утворені за участю чорної фарби. Як вже було підкреслено цей синтез названий автотипним, а способи друку, в яких використовується цей синтез кольору, визначають як способи автотипного друку. У традиційному способі глибокого друку синтез кольору на відтисненні є класичним субтрактивним синтезом.

1. Колір у природі

Світ - Це колір і все, що ми бачимо, ми бачимо за допомогою кольору і завдяки кольору. Колір має не тільки інформаційну, але й емоційну складову. Людське око - дуже тонкий інструмент, але, на жаль, сприйняття кольору суб'єктивно. Дуже важко переказати іншій людині своє відчуття кольору. Колір можна тільки бачити. Всі ми, хоч один раз в житті бачили, милувалися і відчували особливі почуття і хвилювання перед таким явищем природи як веселкою. Ці почуття, які ми відчуваємо, не можна ні переказати, ні передати іншому людині. Всі ми визначаємо, одним словом: "Дивись!".

Однак що таке колір? Звідки він з'являється, з чого складається? У чому полягає особливість кольору як одного з найбільш сильних засобів інформаційного, емоційного і естетичного впливу? Чи існують і якщо існують, то які закономірності сприйняття кольору?

2. Колір як предмет науки

Проблемами кольору з сивої давнини і до наших днів займаються цілий ряд наукових дисциплін, кожна з яких вивчає колір з цікавить її боку. Фізику, перш за все, цікавить енергетична природа кольору, фізіологію - процес сприйняття кольору людиною і перетворення його в колір, психологію - проблема сприйняття кольору і його впливу на психіку, здатність викликати різні емоції, біологію - значення і роль кольору в життєдіяльності живих організмів і рослин.

В сучасній науці про колір важлива роль належить і математики, за допомогою якої розробляються методи опису і виміру відтінків кольору. Є ще ряд наукових дисциплін, що вивчають роль кольору в більш вузьких сферах людської діяльності, наприклад, такі як поліграфія, хімія лаків і фарб, криміналістика та ін.. Сукупність усіх цих наук, що вивчають колір визначають як галузь науки про колір або кольорознавство.

IV. Історія розвитку календаря

Календар з’явився у наших пращурів ще в доісторичну добу. В його основі лежить зміни дня і ночі, річних сезонів і пов’язана з цим діяльність людини. Про що свідчать і українські назви місяців: березень або березіль, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень, січень, лютий, а також археологічні знахідки. Разом з тим це і книжка, що містить відомості про дні року, свята тощо. З прийняттям християнства Київська Русь перейняла з Візантії новий календар, введений Юлієм Цезарем. Набули поширення православні календарі - списки та збірники з переліком християнських свят, сказань про християнських святих- святці, мінеї, місяцеслови, які у давні часи складали у скрипторіях монастирів. Вони були частинами рукописних богослужбових книг. Найдавніші святці збереглися