Музична довбушіана відтворена кількома експонатами. Це дві книжечки відомого галицького самодіяльного композитора Порфирія Бажанського, в яких надруковано лібретто до його народної опери "Олекса Довбуш", видані у Львові (1910) і Перемишлі (1913).

Дуже цінним експонатом є рукопис лібретто до опери "Олекса Довбуш" народного артиста України, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, відомого львівського композитора Станіслава Людкевича з автографом: "Для музею Довбуша на Гуцульщині. Львів. 1965."

У вітрині виставлено книгу Анатолія Кос-Анатольського "Хорові твори" (К.,1973). Уній відомий львівський композитор, народний артист України, лауреат Державних премій під своєю піснею "Гей, браття-опришки" приписав; "Шановному Володимиру Васильовичу, історику опришків, ентузіасту рідного краю на знак щирої поваги. А.Кос-Анатольський. Львів."

Один з найцінніших експонатів — рукопис літературного сценарію Любомира Дмитерка і Віктора Іванова до кінофільму "Олекса Довбуш". Стрічка, відзнята за цим сценарієм у 1959 році, широко демонструвалася не лише в Україні, а й далеко за її межами: в Румунії, Чехословаччині, Німеччині, Франції, Англії, Канаді, США, Бразилії, Австралії і, звичайно, в усіх колишніх союзних республіках.

Глядачі можуть ознайомитись із окремими кольоровими кінокадрами з фільму, а також фотографіями, зробленими на знімальних майданчиках під час роботи над кінокартиною. Тут же вміщено рекламну афішу до фільму художника В. Мигулька.

Безперечно, зацікавленість у відвідувачів викличе топір Олекси Довбуша, який за вагомими науковими аргументами професора Володимира Грабовецького мав належати безпосередньо самому герою. Цю цінну реліквію понад два століття свято зберігали космачани — нащадки свідків загибелі Олекси.

Цінними експонатами в музеї є різні види зброї, одяг, окремі речі опришків — порохівниця, ручка пістоля, тобівки, люлька, крисаня, пояс та два манекени гуцулки і гуцула.

У розділі експозиції, що відтворює обставини загибелі О. Довбуша 24 серпня 1745 року, є свідчення косьмацького селянина Стефана Дзвінчука у Станіславській міській раді перед міською судовою лавою про обставини поранення ним Олекси Довбуша ввечері 23 серпня 1745 р. [20; с. 21].

У вітринах можна побачити театральні афіші до п'єс про опришків, тематичні конверти, марки, поштові листівки, значки, афіші до виставок історико-культурних матеріалів з нагоди відзначення 220-ї, 225-ї, 235-і і 250-ї річниць загибелі Олекси Довбуша.

Дослідивши діяльність Івано-Франківського Літературного музею, ми виявили, що експозиція установи представлена у двох залах. У першому залі експонуються різних років видання (від перших) Кобзарі Т.Г.Шевченка, книги І.Я.Франка, І.Нечуй-Левицького, дитячі книжки XIX ст., а також копії Галицьких літописів. Для підсилення відчуття літературної атмосфери в контексті минулого в музеї експонуються копії документів про цензуру, або й заборону написання творів з певної, національної, тематики чи українською мовою загалом. Другий зал виділений для експонування творів сучасних літераторів. Це - книги О.Дучимінської, Ю.Андруховича.

Авторитет працівників Літературного музею сприяв тому, що в дар музею передають родинні реліквії, робочі архіви, власні твори. Музей виділив окрему кімнату для представлення творчості сучасних письменників [53].

Збірка ікон, що знаходяться в музеї імені митрополита Андрея Шептицького в Дорі, зібрана отцем Ярославом Свищуком упродовж його подвижницького життя на чужині, цікава не тільки з історичного, але й мистецького погляду. За час довгої міграції О.Ярослав десятки років проводив місіонерську діяльність у різних країнах світу. Безліч разів відвідував знамениту Фатіму, що в Португалії, три роки працював в ім'я Христової Церкви в Аргентині. А ще були Індія, Лівія, Сирія, Йорданія, Югославія, Великобританія, США.

В 1994 році духовний отець і перевіз з Америки в Україну велику колекцію непересічної цінності творів образотворчого та прикладного мистецтва. Тут представлені ікони, портрети, сюжетні полотна, скульптура та мозаїка відомих митців української діаспори — Петра Андрусіва, Едварда Козака, Мазурика, Михайла Дмитренка, Ювеналія Мокрицького, Миколи Бідняка та інших знаних майстрів пензля та різця, а також скульптурні та іконописні роботи і самого о. Я.Свищука.

Відповідно до канонів Православної Церкви XVIII століття ікона "Воскресіння Христове" складається з основного зображення, власне "Празник П'ятидесятниці", та 12 фрагментарних. Пишучи фігури Христа, Богородиці, апостолів, невідомий автор використав багато золота, яке в символіці іконопису є знаком Божественної величі, царственої слави й достоїнства. Має воно і важливе смислове значення - світло, адже Син Божий є "Світло від Світла".

Безцінною перлиною в іконописній збірці є твір о. Ювеналія Мокрицького, ієромонаха Студитського Чину, що виконав розпис величного іконостасу церкви святої Софії в Римі. Духовна наснаженість ікони "Добрий Пастир" - той величезний емоційний заряд, яким пройнятий цей твір мистецтва, є унікальні: образ Сина Божого постав у всій величі духовного наповнення й винятковості пластичних образотворчих засобів.

Великим метром іконопису в світі визнано Михайло Дмитренка, якому належать розписи інтер'єрів катедри Св, Володимира в Торонто, церкви Непорочного Зачаття в Детройті, церкви св. Костянтина в Мінеаполісі та багатьох інших. В експозиції музею в Дорі є два шедеври М.Дмитренка - ікони "Добрий Пастир" (1971) і "Богородиця" (1972), Виразом вселенської печалі й смутку сповнені очі Богоматері: вона прозріває долю своєї дитини - Сина Божого.

Образ Богородиці втілює найвищий вияв материнської любові. Біль і тривога за своє дитя, бажання захистити і зберегти його, надія і щастя - все зливається воєдино у всеохоплюючому почутті матері. Своєрідним є фон образу - імітація мозаїки, складеної як німб, від світло-зеленого до насиченого смарагдового кольору [55].

Ніжно виписані обличчя і постать Доброго Пастиря, до колін якого довірливо притулилися овечки, обрамлено мерехтливим світлом вітража, який підсилює багатоколірну гаму твору, сповнює зображення чуттєвою глибиною і поезією. Активність червоного і золотого