Проаналізувавши роль колекції для культурно-освітнього стану суспільства території та прийнявши рішення щодо продовження роботи музею, необхідно оцінити стан збереження музейних речей та можливість їхньої реставрації. Так, необхідно відокремити пошкоджені речі від непошкоджених. Серед пошкоджених речей необхідно виділити ті, які підлягають реставрації. Реставрувати доцільно насамперед ті музейні речі, які несуть найбільше соціокультурне навантаження, оскільки процес реставрації займає багато часу і є дуже коштовним. У випадку, якщо експонат старовинний і його суспільне значення полягає насамперед у віці, варто не реставрувати його, а застосувати метод консервації.

Відреставрувавши пошкоджені музейні речі, необхідно вирішити питання щодо подальшого їхнього - збереження. Так, доцільно забезпечити сталий комфортний для відповідних експонатів температурний режим та вологість, рівень проникнення сонячного світла та пилу, унеможливити проживання в приміщення музею гризунів, термітів та інших шкідників [37, 43].

Вирішивши питання щодо необхідності реставрування та збереження експонатів, необхідно оцінити економічне становище підприємства та власні фінансові можливості проведення оновлення та ремонту колекції. Музеї, що діють на громадських засадах, повинні діяти згідно із розпорядженнями та допомогою державної влади. В музеях, забезпечених доходами від діяльності, доцільно визначити середньорічний дохід від відвідування музею екскурсантами та його відношення із необхідними на відновлення коштами. У випадку, якщо колекція музею відрізняється унікальною суспільною значущістю, варто оновлювати експозицію навіть при недостатньому власному фінансовому забезпеченні, використовуючи при цьому залучені, позичені кошти або державні дотації [32].

Остаточний висновок щодо відновлення колекції доцільно робити тільки на основі загального економічного аналізу витрат та переваг таких змін. Для цього необхідно вирахувати основні збитки: *

загальну вартість робіт із реставрації та консервації експонатів; *

вартість перевлаштування приміщення музею із дотриманням комфортних для музейної колекції умов; *

вартість ремонту приміщення музею (при необхідності); *

економічні збитки від тимчасового закриття музею, а також оцінити майбутні переваги: *

прибуток від збільшення потоку випадкових відвідувачів; *

статус музею в місті; *

співпраця з культурними та освітніми установами міста, в тому числі отримання прибутку від групових організованих відвідувань.

Проаналізувавши таким чином можливу майбутню ситуацію, керівний склад музею повинен вирішити питання щодо доцільності змін в установі, їх масштабності та напрямку. При вирішенні цього питання позитивно, музей матиме технічну можливість збільшити кількість відвідувачів та, відповідно, підвищити своє значення для суспільства. Для того, щоб наблизитись до рівня музею як культурного та освітнього центру, необхідно переглянути відношення до професійності працівників, активно провадити наукову та виставкову діяльність, а також інформувати про неї відвідувачів за допомогою періодичних або разових видань, оголошень, співпрацювати із закладами дозвілля, культури та освіти [28, 29].

Для виведення стану музею на якісно новий рівень, залучення максимальної кількості відвідувачів, а відповідно і становлення закладу як суспільно-значущого, в тому числі й з позиції педагогіки, культурно-освітнього центру, крім якісно-кількісних параметрів експозиції доцільно звернути увагу на такі фактори, як: *

безпечний для життя та здоров'я стан приміщення, його відповідність архітектурному ансамблю міста загалом або вулиці зокрема; *

відповідних розмірів вивіска із назвою музею, розташована на видному місці;

* відповідність експозиції музею його назві;

* якість та унікальність експонатів; *

цікавість експонатів для різних верств населення; *

тематичний розподіл експонатів у залах музею; *

кількість експонатів (не надто велика та одноманітна, але й не занадто мала для розкриття теми); *

видавничо-наукова діяльність працівників музею, в тому числі з проблематики формування та розвитку музейної колекції, значення музею в житті міста та країни, проблем проведення пошуку експонатів та їхньої історичної цінності; *

пошукова робота, тобто пошук інформації про експонати, цікаві для музею, їхнє місцезнаходження, а також складення угод про передачу предметів у власність музею; *

привітність та обізнаність екскурсоводів; *

проведення тематичних виставок, експозиціонування нових музейних надбань, активна участь у загальноміських заходах, спрямованих на організацію дозвілля, а також культурний та освітній розвиток; *

співпраця із освітніми закладами міста, в тому числі проведення групових пізнавальних екскурсій, пристосованих для різних вікових категорій; *

робота по налагодженню співпраці з іншими музеями міста для проведення спільних культурних заходів, обміну досвідом, а також обміну експонатами [14, 24, 25].

Музеї відвідуються туристами в ході організованих або самодіяльних екскурсій містом. Жителі Івано-Франківська відвідують музеї зрідка, зазвичай випадково або з примусу міських виховно-освітніх структур. Нерідко випадкові відвідувачі вперше дізнаються про функціонування подібного закладу. Тому постає проблема інформування населення про діяльність музеїв, відкриття постійних або тимчасових виставок та колекцій, проведення вернісажів та вокально-літературних імпрез.

Знати свого відвідувача, шукати найбільш відповідні сьогоденним завданням засоби спілкування з ними, — це правило повинно бути в основі діяльності сучасного музею. Але, неможливо пасивно чекати, коли прийде відвідувач до музею. Необхідно постійно працювати над створенням музейної аудиторії, над вихованням музейної культури. Безумовно, особлива увага приділяється дитячій аудиторії, яка активно відвідує музей сьогодні і є потенційною аудиторією на майбутнє.

Здавна відомий такий вислів, що діти — тільки гості сьогодення, бо вони господарі майбутнього. Перед педагогами всіх часів і народів завжди стояло завдання сформувати систему справжніх цінностей, історичної пам'яті. І саме музей має величезні можливості для реалізації цих завдань, а в оригінальному музейному предметі закладена не тільки конкретна історична інформація, але й естетичний аспект, який дає можливість відрізнити прекрасне від потворного, розвинути емоційний світ дитини. Але виконати це завдання неможливо без системної роботи з дітьми, починаючи від наймолодших до старшокласників. В арсеналі музейних заходів