Значна роль у цьому процесі належить музеям як скарбницям духовної спадщини, центрам культурно-духовного відродження народу, що сприяють гуманізації суспільства, ствердженню української нації як самостійної одиниці світової спільноти.

3.3 Внесок видатних науковців – дослідників Прикарпаття у розвиток культурно-освітнього туризму краю

На Прикарпатті з ініціативи обласної організації Національної спілки краєзнавців України започатковано премію імені Володимира Полєка, за яку боротимуться кращі краєзнавці Івано-Франківської області.

Заснування цієї премії стане ще однією доброю справою в питанні вшанування пам’яті відомого краєзнавця, громадського діяча, колишнього професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Володимира Полєка, а також послужить справі розвитку краєзнавства на теренах Галичини. Премію в галузі краєзнавства присуджуватимуть щорічно окремим краєзнавцям, колективам краєзнавців або краєзнавчим організаціям і установам за вагомий внесок у справу вивчення, збереження і популяризації історико-культурної спадщини рідного краю Прикарпаття, особливий вклад у розвиток різних напрямків краєзнавчих досліджень.

Полєк Володимир Теодорович - (27 вересня 1924 р., м. Станіслав – 19 липня 1999 р., м. Івано-Франківськ) - відомий літературознавець, краєзнавець і бібліограф, професор Прикарпатського університету ім.В.Стефаника. За 40 років своєї наукової і краєзнавчої діяльності зробив надзвичайно багато для дослідження історії Прикарпаття. Рідному містові він присвятив дослідження „Майданами і вулицями Івано-Франківська”, його перу належать краєзнавчі розвідки „Літературне Прикарпаття”, „Іван Франко і Прикарпаття”, „Коронація і корона Данила Галицького”, довідник „Відомі педагоги Прикарпаття” та інші. Творчий доробок вченого був відзначений обласною краєзнавчою премією ім. І.Вагилевича та обласною Стефаниківською премією. На пошану світлої пам’яті професора в Прикарпатському університеті ім.Стефаника, де він невтомно працював майже півстоліття, був виданий збірник спогадів і статей „Сівач духовності”, до якого увійшли також матеріали з архіву науковця, уривки з незавершених праць, численний епістолярій, рідкісні світлини та бібліографічний покажчик його публікацій.

Іншим українським істориком є Грабовецький Володимир (24 липня 1928р., с. Печеніжин Коломийс. р-ну) - професор, доктор історичних наук, академік. З 1975-го - професор кафедри історії України Івано-Франківського педінституту. У 1958 р. захистив кандидатську дисертацію «Селянський рух на Галицькому Прикарпатті у 2-й пол. ХVІІІ ст.», в 1968 р.- докторську «Антифеодальна боротьба карпатського опришківства ХVІ-ХІХ ст.». В.Грабовецький створив Прикарпатську історичну школу . Під його керівництвом захищено кілька десятків кандидатських та докторських дисертацій. Він - почесний громадянин трьох міст і трьох сіл Прикарпаття. У 1995 р. В.Грабовецький виступив ініціатором проведення Міжнародної наукової конференції, присвяченої 250-річчю із дня загибелі національного героя України О.Довбуша. 22 вересня 1995 р. в м.Івано-Франківську урочисто відкрито історико-меморіальний музей О.Довбуша на основі матеріалів із приватної колекції В.Грабовецького. Він є автором багатьох історичних досліджень та краєзнавчих видань, зокрема тритомного видання "Ілюстрована історія Прикарпаття", історії міст Івано-Франківська, Коломиї, Калуша, Галича, багатьох населених пунктів краю.

Пелещишин Микола Андрійович (19 грудня 1933 — 15 липня 1999) - доктор історичних наук, професор, дійсний член НТШ. Український історик, археолог, етнограф. Упродовж 1966—1969 рр. дослідник провів цілу низку археологічних робіт на території Волинської, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Закарпатської областей. Опублікував понад 120 наукових праць і серед них: «Археологія Української РСР», «Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (енеолит, бронза и раннее железо)», «Древнее население Западной Волыни и его етнокультурные связи», «Стародавня Яворівщина: нариси історії та археології», «Енеолітичне поселення Зимне в Західній Волині».

Шухевич Володимир -(15 березня 1849 р. с.Тишківці Городенків. р-ну - 5 квітня 1915 р., м.Львів) - визначний український етнограф, фольклорист, публіцист, педагог, культурно-освітній і громадський діяч. Найбільше відомий він як дослідник культури і побуту Гуцульщини. Навчався в Коломийській, Станіславській та Чернівецькій гімназіях. Згодом у Відні слухав лекції з математики, фізики й української мови. У своїй багатогранній діяльності найбільше уваги приділяв етнографічним дослідженням, виставковій діяльності та музейній справі. Особливо захопив його наш рідний край. Вивчати Гуцульщину В.Шухевич почав з 1873 року, здійснюючи ботанічні екскурсії по Карпатських горах. Та мальовничість гірського Прикарпаття, його жителі, їх оригінальний побут, мистецтво і фольклор призвели до того, що В.Шухевич залишає ботанічні дослідження і починає вивчати духовну і матеріальну культуру народу. Ще за життя В.Шухевича було опубліковано ряд статей про його культурно-громадську, педагогічну, редакторську та етнографічну діяльність. Найбільшим результатом його багаторічної етнографічної праці була п'ятитомна монографія ,,Гуцульщина", в якій Шухевич майже виключно на основі власних багаторічних спостережень детально описав культуру галицьких гуцулів. За подвижницьку етнографічну діяльність його було обрано дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові,членом австрійського товариства народознавців та етнографічного товариства Чехословаччини. П'ятитомну працю ,,Гуцульщина" за життя вченого високо оцінили вітчизняні й зарубіжні діячі науки і культури.

В останні роки організація практикує спільно з відділом краєзнавчої літератури обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка видання бібліографічних покажчиків до ювілеїв провідних краєзнавців, зокрема, В. Грабовецького, П. Арсенича, В. Полєка, М. Фіголя, Г. Бурнашова, В. Морозюка, П. Сіреджука, В. Харитона, М. Максим’юка, Б. Гавриліва, В. Бабія та інших. Вийшла друком «Історія Прикарпаття в бібліографії» та декілька інших краєзнавчих видань.

Сіреджук Петро Степанович – історик, дослідник, краєзнавець. Народився Петро Сіреджук 23 листопада 1949 року в селі Космач Косівського району Івано – Франківської області. Свої краєзнавчі статті Петро Сіреджук почав друкувати в районній та обласній пресі з 1974 року. 1989 року успішно захистив дисертацію на тему: «Історія заселення Галицької землі в ХIV-XVIII ст.» в Львівському державному університеті ім. Івана Франка. Наприкінці 1994 року був прийнятий постійним членом Гуцульського Дослідного