Відділ минулої історії представлений такими експонатами, як зразки знарядь праці кам'яного віку та частинки крем'яних знарядь праці часів Трипільської культури. Новою є експозиція юрського періоду: невеликі за розмірами фігури динозаврів, а також бивень мамонта та закам'яніле дерево. Крім того відвідувачі мають змогу ознайомитись із вітринами, в яких зображене життя неандертальців. В якості унаочнення виступають дерев'яні скульптури неандертальців - чоловіка та жінки.

Відділ сучасної історії експонує ткацькі та кувальні прилади й системи, ряд гончарських виробів, ковані символічні ключі, прикраси, холодну та вогнепальну зброю польських, українських та австрійських воїнів різних епох, екземпляри релігійних та літературних творів, в тому числі копія твору «Русалка Дністровая». Велике зацікавлення у відвідувачів викликають лицарські обладунки дружини Київської Русі та польського війська (на жаль, із 30 в постійній експозиції використано лиш 2 з них), кам'яний саркофаг, а також дерев'яний велосипед. Експозиційний ряд завершують вишукані меблі із палацу Потоцьких, кераміка, портрет та скульптура Б.Хмельницького, бюст О.Довбуша та вітрина, в якій подано інформацію про фашистсько-сталінські репресії.

У приватному краєзнавчому музеї "Просвіта" пана Романа Яворського зібрано унікальну колекцію старовини. Збирати цікаві речі Роман Мартинович почав ще в десятирічному віці. Першими експонатами майбутньої, більш ніж двотисячної колекції, стали військові знахідки: шолом, багнет, ґудзики від шинелі. В студентські роки колекціонеру доводилось багато їздити по країні. Майже після кожної такої поїздки колекція поповнювалася прадавніми знаряддями праці ремісників, хліборобів. В зібранні Свічник "Гуцул". Косів, ХХст. з'явилися граблі, коси, кравецькі ножиці, дерев'яна дрель 1900 року та багато інших предметів. В цей час також був придбаний музичний інструмент - банджо, який потрапив в Україну з Південної Америки. Інструмент деякий час подорожував стежками війни по Європі, поки не опинився в антикварній крамниці в Чернівцях. Після реставрації банджо стало одним з найулюбленіших експонатів колекціонера. Спочатку, за браком власного житла, всі свої знахідки Роман Мартинович тримав у своїх знайомих, поки в 1961 році не збудував власну хату. На горищі своїми руками він обладнав оглядові зали майбутнього музею [27; с. 3].

Дуже цікава нумізматична колекція, яку тривалий час збирав і продовжує збирати Р.Яворський. Монета в чверть австрійського крейцера, знамениті "катеринки", "керенки", банкноти Української держави періоду 1919 року. Все це можна побачити в колекції. Нумізматична збірка - особлива гордість власника музею. В ній можна побачити символ гіперінфляції - монету в 5 мільйонів німецьких марок, а також банкноти вартістю в 5 і 25 мільйонів марок. Такі гроші випускалися в Німеччині в 1924 році. Цікавість викликають монети Стародавньої Греції, Македонії та Римської імперії. Монети багатьох країн світу зібрані та розміщені на невеликих стендах. Винятковим нумізматичним експонатом є гроші Київської Русі часів Володимира Великого. Монета виконана зі срібла. На одному її боці зображений сам князь, на другому - тризуб, прадавній герб держави.

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття просто неба є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Він знаходиться на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад. Цей острівок народної архітектури знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кін. XVII - поч. XX ст. Будівлі, що знаходься на території музею, свідчать про самобутність українського народного зодчества і водночас про його нерозривні зв'язки з традиціями будівельної культури слов'янських народів. На площі 4,5 га нині завершується будівництво «мікросіл» чотирьох етнографічних районів Прикарпаття: Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля. Кожна з цих зон уміло розпланована в мікрорельєфі місцевості, опоряджена малими архітектурними формами. В інтер'єрах пам'яток чимало етнографічних реліквій - предметів життя і побуту наших предків. Правда, невелика експозиційна площа зумовила ряд відмінностей цього музею від аналогічних йому. Зокрема, чимало архітектурних експонатів подаються не у вигляді садиб - житлово-виробничих ансамблів сільської забудови минулих часів, а як поодинокі, типові зразки житлових, господарських та виробничих споруд. Нині в музеї встановлено 11 архітектурних пам'яток, що представляють різні типи житлового та господарського будівництва. Регіон «Покуття» відображений традиційною покутською садибою кін. XVII - поч. XX ст. (перевезена з села Торговиця Городенківського району), до якої входять хата, кошниця, оборіг, криниця-журавель, огорот. У покутській хаті знаходиться колекція посуду (тарілки, горнята, глечики, горшки).

З етнографічної Гуцульщини в музей перенесено дві хати-гражди зі с. Устерки Верховинського району кін. XIX ст., а також типову гуцульську хату 40-их років XX століття, яку перевезли з смт. Ворохти Надвірнянського району. Це трикамерне житло - хата-хата-комора. У ворохтянській хаті знаходиться діючий ткацький верстат, на якому виготовляли килими та гуцульський одяг.

Гуцульська хата - ґражда - це замкнута забудова з хатою, коморою, притулами, що були характерними для житлового будівництва того періоду. Вона дає можливість виявити низку традиційних прийомів зведення житла на Гуцульщині. Головна споруда двору - хата, яка складається з двох приміщень, розділених сіньми -"хоромами". Основний будівельний матеріал - дерево. Дах будівлі покритий драницею.

Бойківщину демонструє традиційна хата 1878 р. (про це свідчить дата на сволоку), з с. Поляниці Долинського району. Це трикамерна курна хата. У ній виставлені куделі, прялки. В одній із кімнат оформлено експозицію однокласної школи -"дяківки". Тут також заходяться найчисленніші збірки народних тканин, вишивок та одягу.

Опілля представлене садибою з хатою ткача середини XIX ст. та господарською спорудою - стодолою кін. XIX ст., перевезеними зі с. Вікторів Галицького району. Хата заможного селянина. Тут знаходиться колекція