Сьогодні у 18 експозиційних залах, фондових та службових приміщеннях живе історія Коломиї. У музеї знаходиться більше 20 тисяч експонатів.

Експозиції музею висвітлюють маловідомі сторінки історії міста, серед них: "Німецькі колонії Коломиї", "Освіта Коломиї кінця XIX -початку ХХ ст.", "Економічна торгівля міста в ХІХ-ХХст.", "З історії єврейської громади міста", "З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 року" та інші. В останній час коломияни та гості міста могли відвідати ще дві тематичні виставки: це "Органи влади краю" та "Коломия і Габсбурги". Про політичне життя міста розповідає ряд цікавих свідчень, серед яких документ Головної Руської Ради про ряд підписів за розподіл Галичини на польську і українську частинами, датований 1848 роком. За часів правління Австро-Угорщини і Польщі до органів самоврядування в Коломиї належали міська рада і магістрат. Магістрат, як виконавчий орган знаходився в приміщенні міської ратуші, збудованої в 1877 році. Будівля знаходилася на місці колишнього домініканського монастиря. Вона збереглась до наших часів. Башта магістрату мала чотирикутну форму з балконом, на якому постійно знаходився так званий "фоерман", в обов'язки якого входило сповіщати про виникнення вогню. Щодня о 6 годині ранку і 21 годині ввечері вартовий виконував на трубі спеціальну мелодію. В 1880 році в ратуші, в ув'язненні, перебував великий український письменник Іван Франко. Частину приміщень магістрат здавав в оренду крамарям, адвокатам. В ратуші знаходилось також казино. Після Другої світової війни приміщення займали спочатку військові, потім тут розмістилось Коломийське медичне училище. В 1990 року ратушу повернули органам місцевої влади.

Велику цікавість в експозиції "Органи влади краю" викликає "Книга почесних громадян міста", започаткована магістратом в 1846 році. В ній містяться записи про присвоєння цього звання людям, які принесли немало користі для міста. Серед них професори гімназії, старости, маршалки, лікарі, творча інтелігенція. Окремий розділ експозиції розповідає про послів від Коломийщини до віденського парламенту та галицького сейму. Відкриття нової виставки - це завжди подія, яка відкриває нову сторінку у вивченні історії міста для нашого сучасника. Сьогодні музей не просто зібрання німих свідків історії міста, а колектив дослідників-однодумців, які наполегливо відкривають перед відвідувачами все нові, невідомі раніше сторінки історії славного міста.

2.3 Фонди літературних та меморіальних музеїв.

Тематико-експозиційний план історико-меморіального музею Олекси Довбуша побудований за хронологічно-проблематичною системою і структурно складається з шести частин. На початку - стенди про те, як дослідник-колекціонер впродовж сорока п'яти років збирав і досліджував матеріали про карпатських опришків під проводом Олекси Довбуша [20; с. 2].

Експозиція першого залу присвячена Галицько-Волинському князівству. В двох вітринах багато історичної літератури про історію та мистецтво Галицько-Волинського князівства — книги Левка Войтовича «Удільні князівства Рюриковичів і Гедеміновичів у XII— XVI ст., Михайла Фіґоля «Мистецтво стародавнього Галича», Ісидора Шараневича «История Галицко-Володимирской Руси», Павла Грицака «Галицько-Волинська Держава» та багато інших. Експонуються два великі портрети князя Ярослава Осмомисла і короля Данила Галицького. На другій стінці й у вітринах експонуються матеріали про повстання селян Прикарпаття у 1490—1492 рр. проти шляхетської Польщі під проводом селянського ватажка Мухи, бій під Рогатином 1490 р. повсталого селянства Прикарпаття проти шляхетської Польщі, здобуття Пнівського замку-фортеці і замку Потоцького в Печеніжині. Експонується картина «Перший похід запорізьких козаків на Покуття і Коломию у 1648—1653 рр.»

На третій стінці експонуються матеріали про участь населення Прикарпаття в боротьбі українського народу під проводом Семена Височана та Івана Грабівського проти шляхетської Польщі у 1648 році. У вітринах експонуються клейноди Війська Запорізького, мала України 1648—1653 рр. [20; с. 4-6].

Детально вивчивши збірку музею, ми вивчили, що в ній розкриваються соціально-економічні передумови, що спричинили піднесення опришківського руху під проводом Олекси Довбуша. Письмові документи, карти та схеми, а також малярські та скульптурні зображення ілюструють становище Галичини під Польщею в першій половині XVIII ст. У вітринах розміщені документи, що відображають кріпосницьке лихоліття, оригінали документів про феодальні повинності селян Печеніжинського ключа за 1722 рік, письмовий договір про передачу в оренду Печеніжинського маєтку посесором-шляхтичем (1722— 1725 рр.), фрагменти договорів між шляхтою та орендні справи Печеніжинських маєтків за 1725 —1726 рр.

Визвольна боротьба яскраво проявилася в народному повстанні під проводом Мухи у 1490-1492 рр. в Галичині. Під впливом визвольних походів Б.Хмельницького на Львів і Замость. Факел боротьби проти шляхти підняли народний полководець Семен Височин на Покутті та Іван Грабівський на Калущині і Долинщині. 20-тисячна армія повсталих, восени 1648 р., звільнила з-під окупації весь Прикарпатський край, за винятком кількох міст, де були розміщені більш численні частини шляхетських гарнізонів.

В експозиції музею розміщені карти походів Мухи і Височана, їхні портрети, відтворені битви з поляками під Рогатином 1490 року, здобуття Пнівської фортеці і замку Потоцького в Печеніжині. Експонується картина "Перший похід запорізьких козаків на Покуття і Коломию 1613 року".

Відвідувачі музею мають змогу ознайомитися з документами, що відображають кріпосницьке лихоліття. Наприклад, оригінали документів про феодальні повинності селян Печеніжинського ключа за 1722 рік, письмовий договір про передачу в оренду Печеніжинського маєтку посесором-шляхтичем (1722-1725 рр.), фрагменти договорів між шляхтою та орендні справи Печеніжинських маєтків за 1725-1726 рр. Цікавим є оригінал письмової скарги селян Яблунівського ключа від 17 травня 1742 року до власниці маєтку княжни Тєофілії Яблоновської. Селяни