Для того, щоб музейна інформація повноцінно сприймалася дітьми, необхідно їх навчати розумінню специфіки музейної мови. У роботі з дітьми різного віку в археологічних, історичних та краєзнавчих музеях України доцільно створювати спеціальні дитячі музейні кімнати. Зокрема, для активізації сприйняття малюками музейних предметів з історії первісного суспільства, можна на дитячих кульках робити їхні зображення. Наприклад, на кульках також можна зображати тематичні сцени з життя первісної людини: збиральництво, мисливство, рибальство, готування їжі. Можна використовувати і відповідні іграшки, тематичні сюжетні кубики та лото.

Диференційований підхід необхідний для врахування ситуації відвідування експозиції. Чи дитина прийшла сама з батьками, друзями, зі шкільною екскурсією, або одна. Для цього необхідно мати різні методики по роботі з таким категоріями відвідувачів. Для учнів сприйняття музейної експозиції з історії первісного суспільства може відбуватися на основі циклових форм екскурсій. Наприклад, для дітей молодшого шкільного віку можуть проводитись наступні екскурсії, як-от: «Про що розповідають давні речі», «Як ми дізнаємось про життя стародавніх людей», «Що таке пам'ятка». Для цієї категорії відвідувачів тривалість екскурсії не повинна перевищувати 30 - 45 хв. Для середнього та старшого шкільного віку цикли екскурсій можуть бути побудовані у тематико-хронологічній послідовності. Наприклад: «Знаряддя праці доби палеоліту», «Обробка каменю за доби неоліту», «Виготовлення посуду за доби неоліту», «Побут найдавніших землеробів», «Господарство носіїв трипільської культури», «Мистецтво доби бронзи». Тривалість таких екскурсій не повинна перевищувати у середньому 1- 1,5 години. Після закінчення екскурсій діти можуть замальовувати на свій вибір ті музейні предмети, які запам'яталися та справили відповідне враження. У музейній експозиції можна провести відповідні вікторини та олімпіади, зокрема: серед виставлених у вітрині експонатах знайти відповідний за завданням музейного педагога. Для дітей середнього та старшого шкільного віку можна запропонувати «археологічні» кросворди та головоломки, наприклад: «Віднайди слово», «Поміркуй», «Праця і людина».

З метою активізації сприйняття дитячою аудиторією та молоддю експозиції з найдавнішого минулого України, у структурі як традиційних археологічних, історичних, краєзнавчих музеїв, так і ще не створених «археопарків» різних типів, можлива організація етноархеологічних театрів двох видів: лялькового та драматичного. Сценарії для таких вистав повинні бути розраховані нарізні вікові особливості дітей та молоді. Для музейних театралізованих вистав учні та студенти під керівництвом педагогів матимуть змогу складати сценарії, виготовляти декорації, костюми.

Саме функціонування музейних театрів як складової частини стаціонарних археологічних експозицій набуло широкого розповсюдження з 1980-х рр. у Данії та Великобританії. Зокрема, в Національному музеї у Копенгагені музейні педагоги разом з учнями грають відповідні ролі в Історичних п'єсах, при цьому костюми та декорації є копіями музейних предметів, які наявні в експозиції музею. У Музеї міста Лондона дітей та студентів навчають виготовляти костюми за давніми технологіями та робити «археологічні» інсценівки. Також розроблено спеціальні «археологічні» вистави для дітей з фізичними вадами.

З метою популяризації наукових досягнень українських фахівців у галузі археології широкій громадськості, і перш за все дітям та молоді, 5 -7 липня 2003 року у місті Ржищеві Київської області відбувся 1-й фольклорно-етнографічний, археологічний фестиваль «Ржищівський вінок», присвячений 110-річчю відкриття Трипільської культури. Археологічна частина фестивалю проходила в урочищі Ріпниця 1, де з 2001 року досліджується двошарове поселення (трипільська та черняхівська культури) спільною експедицією Інституту археології НАН України (керівники: к. і. н. С. М. Рижов, д. і. н. Б. В. Магомедов) та культурологічного товариства «Коло-Ра» (голова О. В. Трачук). Своєрідним театралізованим дійством стала демонстрація «трипільського » одягу (реконструкція) на місці копу і, таким чином, досліджуване поселення на деякий час немовби перетворилось на сценічну площадку - театр мод. Студенти Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Г. С. Сковороди під керівництвом художника-модельєра З.О.Васіної продемонстрували характерні типи жіночого вбрання носіїв трипільської культури зі зразками посуду (реконструкція), виконаними художніми майстрами Товариства «Коло-Ра». Відвідувачам також були показані і деякі реконструкції-експерименти з давніх технологій. Так, можна було ознайомитись з реконструкцією зернотерки та способом розтирання зерна. До початку фестивалю поблизу досліджуваного поселення було збудовано гончарну піч, яка «працювала» на фестивалі, даючи уявлення відвідувачам про технологію виготовлення трипільського посуду.

Завершуючи огляд проблем, пов'язаних із сприйняттям дитячою аудиторією та молоддю експозиції з історії первісного суспільства зазначимо, що при розробці її наукової концепції та архітектурно-художнього вирішення необхідно враховувати психо-фізіологічні особливості таких категорій відвідувачів.

При роботі з дитячою аудиторією необхідно використовувати різноманітні розважальні елементи та прийоми (театралізовані вистави, ігри, вікторини, олімпіади, мультімедійні програми).

3.2 Методика вдосконалення та відкриття нових музеїв

Для того, щоб керівництву музею відповісти на запитання «Чи потрібні музею зміни і які саме?» необхідно проаналізувати його стан за такими показниками: *

Пізнавальна, виховна та освітня роль колекції для населення міста. *

Стан збереження експонатів, можливість їх реставрації. *

Фінансове забезпечення та економічна самодостатність музею. *

Розрахунок витрат на відновлення музею та оцінка майбутніх прибутків.

Роль колекції для населення міста, регіону, країни чи світу визначається унікальністю експонатів, їхньою історичною значущістю та наочністю. Експонати повинні чітко відображати атмосферу того чи іншого історичного періоду, географічного регіону, виду діяльності або мистецької школи. У випадку, якщо всі експонати типові, тобто такі, які можна побачити у інших музеях міста або мають смислове навантаження тільки для вузького кола мешканців міста, доцільно