Ця програма може бути наслідком тривалих пошуків саме систематичного всеохоплюючого синкретичного курсу, який поєднав усі теми, розроблені співробітниками музею. Програма охоплює як традиційні екскурсії, так і спеціальні заняття; передбачає використання фільмів. Важливе місце посідають музейні вечори та ігри. Розрахована вона на 4 зустрічі на рік. Таким чином протягом всіх шкільних років дитина має можливість прослухати понад 40 занять. Це дасть можливість охопити різноманітні теми, показати історичні явища і музейні предмети у динаміці.

При музеях може працювати декілька факультативів. На жаль, вони розраховані на невеличку групу дітей, але наша мета: залучити до музею, як можна більше дітей, допомогти їм вийти на новий рівень сприйняття музею.

Як показують статистичні дані, досвід роботи, зараз утворилась досить складна ситуація. Приходиться констатувати, що після «музейного буму» 70/80-х рр., пов'язаного з розвитком туризму, сталося колосальне падіння потоку відвідувачів. Крім того, часто попит відвідувача до музею - поверховий, сприйняття ним музейної інформації полегшене. Тому формувати дорослу музейну аудиторію — це виховувати відвідувача, який був би підготовлений до сприйняття досить складної музейної інформації, сприймав би її активно та творчо. І в цьому плані, особливої уваги може заслуговувати програма «Музейний сімейний абонемент». Ідея абонементу виникла із звичайних спостережень, різної інформації. Як відомо з соціологічних досліджень, батьки і діти спілкуються 28 хвилин на добу. Духовний зв'язок між ними стає все слабшим, часом, їм і розмовляти немає про що, відсутні загальні інтереси. Результатом «абонементської» роботи може бути те, що родини, які ходитимуть у музей за такою програмою можуть стати постійними учасниками найрізноманітніших музейних заходів та пропагуватимуть музей у колі своїх знайомих.

Сьогодні значно зменшилась кількість індивідуальних відвідувачів. Серед всіх відвідувачів 60% учнів, а доросла аудиторія неухильно зменшується. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває вивчення соціально-демографічного складу населення, мотивації відвідування, рівня попередньої інформованості про музей, інтересів, які пов'язані з експозиціями, відношення до форм науково-просвітницької діяльності, реклами та пропаганди музею.

Музей існує для людини, для людини зберігається. В музеї пам'ять та історія. Від науково-просвітницької роботи в значній мірі залежить, чи оживуть музейні експонати в уяві відвідувачів, бо саме тоді ми зможемо перемогти час і врятувати наше минуле від забуття.

Пріоритетними напрямками музейної політики в Україні залишаються:

- збереження національно-культурного надбання та вдосконалення існуючої мережі музейних закладів;

- розробка та впровадження інноваційних підходів до музейного будівництва;

- інтеграція музеїв України в світовий простір.

З метою з’ясування фактичного стану Музейного фонду України, перевірки надійності системи обліку і зберігання пам’яток проводиться звірення наявності пам’яток державної частини Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією (згідно з наказом Мінкультури від 29.10.03 № 681). Національним науково-дослідним реставраційним центром України проводиться моніторинг стану зберігання пам’яток Музейного фонду України.

Основною проблемою у музейній галузі в Україні залишається матеріально-технічна база, що в більшості музеїв України не відповідає вимогам щодо зберігання та експонування пам’яток Музейного фонду України (49,8% будівель музеїв потребують капітального ремонту).

Загалом недостатнім залишається фінансування музейних закладів та матеріально-технічне забезпечення реставраційної справи.

Обсяги видатків з Державного бюджету та місцевих бюджетів на утримання музеїв здебільшого вистачає лише на оплату праці, енергоносіїв, охорону та комунальні послуги. Не вистачає коштів на поповнення музейних фондів, проведення ремонтно-реставраційних робіт, встановлення сигналізації, оновлення музейного обладнання.

На початку 2008 року реставраційних робіт потребували майже 760 тис. пам’яток, а відреставровано лише 13 тис., що складає 2% від потреб.

Національним науково-дослідним реставраційним центром України обстежено 268 музеїв. З них лише 216 - мають охорону: відомчу – 53; міліцейську – 27; сторожову – 100; іншу – 36.

Музейні приміщення загальною площею 879 949 мІ взагалі не обладнані охоронно-пожежною сигналізацією.

Відсутність фінансування не дозволяє завершити створення Державного реєстру національного культурного надбання.

Першочергової ваги набуває вирішення питання фінансування охорони музеїв, оновлення та ремонту застарілих засобів охоронного призначення з державного та місцевого бюджетів та врегулювання тарифів на охоронні послуги, а також:

- вдосконалення науково-аналітичного та інформаційно-методичного забезпечення музейної справи;

- розробка й впровадження концепції застосування у роботі музеїв маркетингового та інноваційного підходів з метою збільшення небюджетної частини фінансування;

- запровадження нових платних послуг, що задовольняли б вимоги відвідувачів;

- врегулювання питань пов’язаних з діяльністю музеїв та інших установ, які зберігають пам’ятки недержавної частини Музейного фонду України;

- продовження формування Державного реєстру національного культурного надбання із створенням електронної версії реєстру (рухомих пам’яток), та створення централізованої бази даних «Музейний фонд України»;

- продовження звірення наявності пам’яток державної частини Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією, а також проведення комплексного обстеження фондових приміщень музеїв і стану збереження пам’яток;

- законодавче врегулювання нормативно-правової бази, пов’язаної з діяльністю музеїв, музеїв-заповідників;

- створення ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для музейної галузі;

- розвиток міжнародного співробітництва у музейній справі.

Інтеграція України до світового співтовариства супроводжується складним і багатоаспектним процесом відродження національної свідомості та історичної пам’яті народу. В