В серпні 1983 р. в дерев'яній церкві Святого Духа (1598 р.) в Рогатині відкрито експозиційний відділ Івано-Франківського художнього музею. Поряд з унікальним ранньобароковим іконостасом 1650 р. в ньому представлено рідкісні ікони XVI - XVIII ст. з Рогатинщини, Калущини і Рожнятівщини, походять найбільш вартісні в художньому аспекті групи ікон XVI - XVII ст., що пояснюється інтенсивним розвитком монастирської і міської культури й торгово-ремісничих відносин на північно-західних землях краю, які перебували у сфері релігійного і художнього впливу Львова, Жовкви, Перемишля [22; сі8].

У серпні 1993 р. у приміщенні обласного Художнього музею відкрився музей сакрального (релігійного) мистецтва Галичини, який спочатку діяв на умовах виставки, згодом ставши частиною постійної експозиції музею.

Завдяки прямій домовленості, Івано-Франківський художній музей приймав у 1982 році обширну ретроспекцію литовської графіки з вільнюського художнього музею, але, нажаль, ця ініціатива не мала продовження. Тривалішими були контакти з Львівською картинною галереєю, Київськими музеями західного і східного, а також російського мистецтва. Поряд з виставками традиційного плану, зокрема, такими пам'ятними як "Пейзажний жанр XVIII - початку XX ст." (1985) з фондів Київського музею російського мистецтва та "Львівський побутовий портрет першої половини ХIХ ст." (1988) з колекцій львівських музеїв, з'явилася оригінальна форма експонування одного-двох шедеврів, визначальних для певного майстра або школи малярства. Упродовж кількох місяців в музейному інтер'єрі експонувалися монументальне полотно Яна Матейки "Портрет дітей художника" (1879), "Богородиця із сценами страстей Господніх" (1943), що зберігаються у Львівській картинній галереї; жанри пейзажу, портрету, натюрморту і побутової картини голландських майстрів XVII століття (Київський музей західного і східного мистецтва). В 1983 році відбулася перша виставка надходжень до музею, відбір експонатів та упорядкування каталогу, що здійснені Романом Дреботюком - завідувачем відділу образотворчою мистецтва з 1980 по 1988 роки. Надалі ця ідея мала продовження в періодичних показах придбаних і подарованих творів: італійської графіки XVIII ст.; робіт австрійських і німецьких майстрів XIX ст.; картин С. Штензель, Р. Жука, М. Лиханова, В. Задорожного, О. Новаківського. Фаховим рівнем відзначалася виставка-публікація реставрованих творів О. Рачинського "Портрет Вінсента Поля" (1850) та "Пейзажу з возом" невідомого фламандського майстра XVII ст., проведена художником - реставратором музею Миколою Канюсом (1983). Одночасно з класикою, івано-франківський глядач отримав рідкісну нагоду бачити експериментальні пошуки майстрів львівської школи декоративно-ужиткового мистецтва під час групових виставок міні-гобелену (1985) і декоративної пластики в дереві (1987). Частина експонованих робіт залишилася у збірці музею й разом з придбаними згодом творами львівських склодувів складає цікаву збірку львівського декоративно - ужиткового мистецтва 1980-тих років. Зрозуміло, що стратегічною лінією виставкової політики музею залишалася при цьому співпраця з місцевими авторами образотворчої, народної та декоративно-ужиткової творчості. Як приклад, - серія персоналій провідних майстрів Івано - Франківщини: О.Коровая (1984), М.Фіголя (1985; 1988), М.Варенні (1985), С.Каспрука (1986), І.Т.Сахра (1988), В.Аронця (1986), В.Балагурака (1987), М.Сабадаш (1988) тощо. Прагнення подолати заполітизовані й залояжені стандарти "календарних" виставок провінційно-обласного рангу, а також потреба у виявленні і підтримці художників нового покоління, отримали цікаву апробацію в експозиційних ідеях Р. Дреботюка: "Перша виставка естампа художників Івано-Франківщини" (1984), "Міні-графіка - 86", "Портрет" (1987). Не тільки пізнавальну, але й суто наукову місію виконали покази-ретроспекції спадщини основоположників галицького мистецтва Ярослава Пстрака (1988), Осипа Сорохтея (1987), "бойчукіста" Охріма Кравченка (1987). Важливо, що поряд з музейними творами, на них експонувалися роботи з музеїв Львова, Коломиї та маловідомі речі з приватних колекцій. Понад десять закуплених полотен О.Кравченка долучилися до пізніше придбаних олівцевих рисунків і пастелей 1920 -1930-тих років Оксани Павленко та Євгена Сагайдачного, що також належали до плеяди київських учнів Михайла Бойчука [22; с. 15-16].

В середині 1980-тих років у художньому музеї склалася рідкісна, як для рядового обласного музейного закладу кадрова ситуація. У його малолюдному штаті одночасно перебували і ті, які здобули кваліфіковану освіту у вищих учбових закладах Києва та Ленінграда.

Інша справа, що, з різних причин, унікальний потенціал науковців залишився здебільшого незадіяний, а згодом розпорошений. У жовтні 1986 року в старовинному інтер'єрі Колегіати, вирішеному архітектором Франсуа Корасіні в класичних традиціях франко-італійської архітектури XVII ст., зазвучала музика бароко і романтизму. Упродовж двох років, з великим успіхом відбулося понад сімдесят концертів камерного оркестру обласної філармонії (ініціатор - головний диригент оркестру Борис Дев'ятов), які супроводжувалися демонстрацією слайдів і ґрунтовними лекціями наукового співробітника музею Лідії Хом'як про стилі європейського й вітчизняного мистецтва XVII - XIX століть. Музикознавчу частину вечорів вела Галина Твердохліб. Тему міні-виставок шедеврів голландського мистецтва XVII століття авторитетно підсумував мистецтвознавець Ігор Мальцев