Магістерська робота

БАНДУРА В СИСТЕМІ ЩИПКОВИХ ХОРДОФОНІВ

ЗМІСТ

ВСТУП..…………………………..……..………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ХОРДОФОНИ В СИСТЕМАХ ІНСТРУМЕНТОЗНАВЧИХ КЛАСИФІКАЦІЙ…………………………………………………….………….9

1.1. Історія класифікацій музичних інструментів, місце в них хордофонів………………………………………………………………………...9

1.2. Українські народні музичні інструменти в системі класифікації Е.Горнбостля – К.Закса..………………………..……………………………….18

1.3. Щипкові хордофони та їх різновиди………………………………...29

РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА СТРУННОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ УКРАЇНЦІВ.………………………………………….40

2.1. Зв’язок національної музики зі струнним інструментарієм: традиційні і запозичені музичні хордофони українців та їх функціонування………………………………………………………………….40

2.2. Кобза-бандура, як національний інструмент українців……………55

РОЗДІЛ 3. БАНДУРА У ПАРАЛЕЛЯХ З ЩИПКОВИМИ ХОРДОФОНАМИ ЄВРОПИ ТА АЗІЇ .………………………………………65

3.1. Конструктивні та технічно-виразові характеристики струнних щипкових інструментів………………..………………………………………...65

3.2. Бандура і тембрально-споріднені хордофони: порівняльна характеристика…………………………………………..……………………… 74

ВИСНОВКИ …………….…………………………………………………...….83

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………..………………..88

ДОДАТКИ……………………………………………………………..…….......96

ВСТУП

Музичні інструменти, як і вся культура українського народу, мають у своїй біографії драматичні і навіть трагічні сторінки. Багато самобутніх інструментів ще кілька десятиліть тому вважалися вибулими з ужитку чи зниклими. Сьогодні нагальною проблемою є глибоке вивчення історії народного музичного інструментарію як важливої складової матеріальної і духовної культури українського народу. В історичному аспекті еволюційний процес на жаль залишається не достатньо дослідженим, а феномен побутування модифікованих струнних хордофонів є свідченням еволюційного шляху розвитку та вдосконалення інструментів.

Вже давно виникла необхідність висвітлити сучасний стан музичного інструментарію, нинішній погляд на історію розвитку кожного інструмента, простежити його еволюцію, окреслити сферу побутування, обґрунтувати спірні питання щодо походження окремих інструментів, їх назв та особливостей конструкцій.

Українській культурі кобза-бандура надає знакового характеру, як одного із національних символів. Однак глибокого комплексного дослідження бандури в системі європейських та азійських хордофонів ще не здійснено. Сьогодні традиція гри на кобзі в концертному житті замінена удосконаленою бандурою, що побутує на всій території України.

Огляд літератури.

Для дослідження використана наукова література, теоретичні та методичні дослідження українського мистецтвознавства, праці російських і українських етномузикознавців та етноорганологів А. Фамінцина, М. Лисенка [31], К. Квітки [26], А.Гуменюка [10], М.Хая [47], І. Мацієвського [34,35], А. Іваницького [22] та ін.

Слід приділити велику увагу узагальнюючій праці Г.Хоткевича «Музичні інструменти українського народу» [49]. Це книга, де глибоко і всебічно висвітлена історія українського народного інструментарію, і яка сприяла розвитку народної інструментальної практики в Україні.

Вагомим внеском у розвиток української культури є праця мистецтвознавця А.Гуменюка «Українські народні музичні інструменти» [10]. В ній широко подана історія виникнення та удосконалення музичних інструментів українського народу талановитими майстрами. Тут пропонується характеристика кожного інструмента, демонструються його технічні та художньо – виразові можливості, штрихи та прийоми гри.

Книга Л.Черкаського «Українські народні музичні інструменти», є вдалою спробою показати динаміку розвитку музичного інструментарію на межі ХХ – ХХІ століть [54].

За основу органологічних досліджень взято теоретичні положення систематики Е.Горнбостля – К.Закса. Класифікація українських народних музичних інструментів охоплює весь процес еволюції світових структурних і функційних класифікацій музичних інструментів від Боеція до Дреґера, розглядаються спеціальні питання індексації музичних інструментів за систематикою Е. Горнбостля – К. Закса з принципом поділу на класи, підкласи, розряди, підрозряди. В українській етноорганології проводиться повне і послідовне групування українських народних музичних інструментів за цією системою [45].

Базою, що істотно розширила горизонти дослідження, стали також енциклопедичні зібрання України, Росії, Німеччини, Польщі: Ю.Є.Юцевича «Музика»; А. Маєкві, О. Антонової «Повна ілюстрована енциклопедія «Музика»; Г.В.Келдыша «Музыкальный энциклопедический словарь»; Б.С.Штейнпреса «Музыкальный словарь»; О.С.Тикотенко «Музыкальный словарь», а також ресурси Інтернету.

Вагомими для дослідження стали матеріали наукових праць, статей вміщених у журналах «Народна творчість та етнографія», «Бандура», «Музика». Це статті Тараса Барана, Віолетти Дутчак, Юрія Волощука, Андрія Горняткевича, Віктора Мішалова, Лілії Пасічняк, Ірини Зіньків, Вікторії Сидоренко, Вікторії Чуркіної, Михайла Хая та ін.

Відсутність узагальнюючої праці про бандуру, як щипковий хордофон в її порівнянні з спорідненими інструментами зумовила актуальність та вибір теми роботи: «Бандура в системі щипкових хордофонів».

Актуальність дослідження полягає у піднесенні етноорганологічних досліджень на новий науковий рівень. Опираючись на концепції фундаторів етноінструментознавства (М. Лисенка, Г. Хоткевича, Ф.Колесси, К.Квітки), вона розвиває теоретичні положення сучасного інструментознавства (І. Мацієвський) та вчених-етномузикологів (С. Грици, А. Іваницького, М.Хая, Б.Яренка, Л.Кушенка та ін.).

Об’єктом дослідження виступають хордофони в системі класифікації музичних інструментів.

Предметом дослідження є бандура, як національний інструмент в системі щипкових хордофонів.

Мета роботи: визначити специфіку бандуру як музично-автохтонного інструмента українців у історичній ретроспективі розвитку і функціонування європейських і азійських струнних інструментів. Для досягнення поставленої мети вирішуються такі основні завдання:

1. Дослідити джерелознавчу базу класифікації музичних інструментів та місце в них хордофонів.

2. Комплексно вивчити характерні ознаки (темброві, технічні, конструктивні) різних видів хордофонів (щипкових, смичкових, ударних).

3. Визначити місце бандури в системі класифікації Горнбостля-Закса, та виявити особливості бандури, як щипкового хордофону, її спільні та відмінні риси з інструментами подібного класу;

4. Здійснити історичний огляд побутування та еволюції кобзи-бандури в Україні та констатувати її універсальність серед інших щипкових хордофонів;

5. Охарактеризувати традиційні і запозичені хордофони українців;

6. Здійснити порівняльну характеристику технічних і виконавських можливостей бандури зі спорідненими інструментами (арфою, гітарою та гуслями).

Теоретично – методологічною основою дослідження є роботи з етноінструментознавства І.Мацієвського, Г.Хоткевича, П.Круля, М.Хая, Л.Черкаського та ін. Магістерська робота ґрунтується на методологічних принципах історичного підходу до аналізу культурно-мистецьких явищ.

Методи дослідження:

– метод об’єктивності та історизму;

– теоретичний аналіз джерел за темою роботи;

– аналітичний метод – у порівнянні щипкових хордофонів;

– метод компоративний – у порівнянні технічно-виразових можливостей споріднених інструментів (бандури, арфи, гітари);

– метод спостереження – за виконанням на автентичних і удосконалених хордофонах сучасності (в Україні та за кордоном).

Наукова новизна одержаних результатів:

–