широко використовується не лише в сольній, ансамблевій, оркестровій музиці України, але і у троїстих музиках, капелах, самодіяльних та професійних ансамблях та оркестрах. Також вони використовуються у невеликих ансамблях дуетах, тріо, чудово поєднуються з іншими інструментами. Наприклад бандура з скрипкою, органом, баяном, фортепіано, мандоліною, флейтою та ін. Дуже часто існують однорідні ансамблі, що складаються з сімейств інструментів. В якості акомпонуючого інструменту, жоден з хордофонів не втрачає своїх функцій, дуже широко використовуються як в оркестрах, так і ансамблях будь-якого складу. Використовуються в естрадних ансамблях, а також осягають складність джазу. Струнні інструменти використовують в оркестрах різного складу, переважно у великій кількості, оскільки звук щипкових слабкий. Щоб використовувати інструмент в оркестрі потрібно, щоб він мав широкий діапазон від низьких басових звуків до найвищих, йому були доступні усе коло тональностей. Наприклад арфу використовують одну, але можуть використовувати і дві, і три, тобто тоді коли є подвійний або потрійний склад оркестру, 4-5 бандур – прім. А бандур в оркестрах та ансамблях використовують кілька або сімейство бандур. Однозначно, що ці інструменти використовуються у tutti, а для соло їм потрібна відповідна прозора інструментовка (тобто, коли немає спільного звучання, коли не всі інструменти задіяні, динаміка мінімальна і інструмент може бути визвученим).
Також хордофони використовуються для акомпанементу чи створення гармонічного фону. Багато інструментів служать складають гітари . Дуже часто як бандура так і гітара служить акомпанементом для голосу. На сьогодні, деякі інструменти втратили своє значення як вокально-інструментальні, їх не використовують для супроводу голосу, це наприклад, арфа.
Виконавське мистецтво українців об’єднує такі фактори як наявність розвинених традицій гри та співу, типового інструментарію та репертуару. В давні часи музиканти виконували такий репертуар, який залежав від функцій використання в традиціях та бажання слухачів. Для народу виконувались народні пісні, танці, псалми, думи, а для бенкетуючої знаті – застольні і хвалебні пісні.
У становленні професійного сучасного репертуару розрізняють два головних напрямки: створення оригінальних та перекладених творів. Оригінальна сольна музика для бандури представлена такими жанрами як мініатюра, сонати, варіації та концерти. Та значно розширився репертуар не тільки бандуристів, а й інших музикантів з перекладеннями творів українських і зарубіжних авторів у різних жанрах. Активізація процесу перекладання творів є більш характерною для ХХ ст., що зумовлено переходом інструментів на концертну естраду.
Домінуючу частину в репертуарі бандуристів становлять переклади, транскрипції п’єс, створених для інших інструментів. Часто орієнтація виконавців на репертуарні надбання суміжних виконавських спеціальностей, була зумовлена відсутністю бандурної «класики», оригінальної композиторської творчості.
Позитивний аспект перекладень і транскрипцій полягав у пізнаванні технічних та виражальних засобів інструмента (розвитку аплікатури, штрихової техніки). Можна сказати що оригінальна музика для інструмента є його еволюцією, а перекладення та транскрипції розширюють його виконавські можливості.
Ця тенденція, зокрема, виявилась у різноманітних підходах до проблеми звуковидобування, перенесення ряду прийомів гри з одного інструмента на інший, становило вагомий фактор збагачення виконавських можливостей. У результаті цього значно збільшився обсяг прийомів звуковидобування, збагатилась звукова палітра інструмента, зросли художньо можливості виконання. Шлях осягнення власних музично-технічних характеристик відбувалися протягом декількох століть. Широко практикувались виконавські перекладення з репертуару інших інструментів, транскрипцій, розвиваючи оригінальну композиторську творчість.
Таким чином, струнні щипкові інструменти поділяються на:
А) арфоподібні;
Б) лютнеподібні;
В) цитроподібні.
Бандура у цьому переліку представляє собою синтезований зразок лютне- і цитро подібного інструмента. Бандура, разом з спорідненими арфоподібними, цитроподібними та лютнеподібними інструментами, є близькими за звучанням, тому в них подібні способи звуковидобування, прийоми гри та опора на фольклорний матеріал. Тому відповідно форми побутування, функції інструментів: сольний, ансамблевий, оркестровий та акомпонуючий. На сьогодні значні технічні та фактурні можливості сучасної бандури, її оригінальний тембр, широка палітра штрихів, вдосконалена системи перемикання тональностей дозволяють охопити широке коло різних жанрів оригінальних творів і перекладів, включаючи до репертуару найрізноманітнішу за стилями і жанрами музику, як минулих епох, так і сучасних українських та зарубіжних композиторів.
3.2. Бандура і тембрально-споріднені хордофони: порівняльна характеристика.
Музичні інструменти Європи – це яскрава сторінка історії культури кожного народу. Вони виявляють багатство його душі, творчу вдачу, свідчать про високі матеріальні і духовні досягнення.
Щипкові хордофони були відомі ще в стародавні віки. Вже в ІІІ ст. до н. ери інструменти подібні до ліри, арфи, кіфари (тобто струнно-щипкові інструменти з грифом, резонаторним корпусом) побутували на території Месопотамії, Африки, Азії, Греції. Перші ліроподібні інструменти були виготовлені із панциря черепахи, мали плоский округлений корпус з шкіряною мембраною. Спочатку для натягнення струн використовували дерев’яні і кістяні кілки, а пізніше – металеві. Перші арфоподібні інструменти були також простими і примітивним. Згодом ці всі інструменти почали побутувати у країнах Європи.
Європейські хордофони поділяються на три типи: арфоподібні, лютнеподібні, цитроподібні.
Арфоподібні – арфа.
Лютнеподібні – лютня, домра, балалайка, гітара (грушеподібний корпус); ліра, скрипка, мандоліна, гудок, бас, басоля, віола (смичкові); кобза, бандура, торбан...
Цитроподібні – цитра, канклес (крилоподібний корпус); кокле, кантеле, каннель (човникоподібний корпус), канон, кюсле, гуслі; цимбали (ударні);
Арфа з V ст. стала популярною в Ірландії, (яскрава по сюжету романтично – баладна ірландська пісня, здобула широку європейську популярність у ХVІІІ – ХІХст.)
Арфу в давні віки використовували як мандрівний інструмент, вона була компактна за формою і схожа на лук. Кількість струн у такої арфи було 2-4, а потім і більше. Земля служила резонатором підсилення звуку. Арфу використовували як сольний інструмент або для супроводу голосу. Однією із стародавніх арф була Єгипетська, яка