Більшість інструментів як і бандура є хроматичними, проте в одних, наприклад гітари, хроматизм проходить по ладах, а в інших (бандура) за допомогою приструнків. Відмінністю, наприклад, у каннеля є те, що цей інструмент має подвійні, а частіше потрійні струни, а бандура ні. Спорідненістю також є система перемикачів у канклеса (хроматичного строю), арфи, бандури (перемикання тональностей). –

багатоголосі (кількість голосів в акорді); В багатьох інструментах використовується гомофонно-гармонічний супровід, тобто виконують мелодію з акордовим супроводом (кантеле, гітара, бандура…). У всіх інструментів розвинена техніка гри обома руками подвійних нот та акордів, а також виконання однієї, двох чи трьох мелодій одночасно.

– тривалість та сила звучання; Особливістю будови інструментів є те, що як бандура, як і інші споріднені інструменти (наприклад з групи лютнеподібних – гітара, балалайка…) є односторонніми інструментами, за виннятком арфи, довжина та кількість струн у них різна. Діапазон усіх інструментів також різний. Певною особливістю є те, що бандура не є транспонуючим інструментом Детально розглядається в третьому розділі., навідмінно від гітари чи дала-фіндира (Осетія). Сила, тривалість звучання та багатство тембрів безпосередньо залежить від матеріалу виготовлення струни (металева чи жильна) та від способу звуковидобування (пучкою, нігтем, плектром чи медіатором). Багатство регістрів залежить від діапазону інструментів. Відповідно інструменти з більшою кількістю струн мають і більшу кількість регістрів. У деяких інструментів, у яких використовують металеві струни, використовують і металеву обмотку включно до малої октави, що певною мірою продовжує тривалість звучання та має певне забарвлення.
–

спосіб звуковидобування та прийоми гри. Граючи на бандурі бандуристи використовують всі пальці правої руки крім мізинця, перший палець лівої руки при грі на бандурі підтримує гриф. Для гри використовують вказівний, середній, безіменний, граючи на грифних струнах, а використовуючи харківський спосіб гри ще й великий палець.

Є подібні способи звуковидобування та прийоми гри. Наприклад, щипок, арпеджіато, швидкі гамоподібні низхідні і висхідні пасажі. Особливістю інструментів, також є те, що у них відсутні демпфери, в зв'язку з цим струни приглушують пучкою або долонею.–

Сімейство інструментів. У ХХ-ХХІ ст. починають розробляти сімейство інструментів, більшість яких відрізняються одна від одної розміром, строєм, діапазоном та характером звучання. Наприклад сімейство 25-струнних кантелє з хроматичним звукорядом (піколо, пріма, альт, бас, контрабас), куокле, з яких піколо, сопрано, альт і тенор мають перемикачі для гри у різних тональностях, а бас і контрабас з хроматичним звукорядом.–

Електроінструменти. В ХХ-ХХІ ст. великих змін зазнали інструменти в системі електроніки. Це наприклад гітара, яка стала взірцем для інших електроінструментів. Майже відразу слідом за гітарою конструктори стали електрофікувати й інші струнні щипкові інструменти – домру, мандоліну, арфу, бандуру, але жоден з них не знайшов такої популярності, як електрогітара, і зараз їх можна зустріти лише в оркестрах, які складаються з електроінструментів. Також яскравим прикладом змін ХХ ст. став електрокантеле, музика якого значно відрізняється від звичайного фіно-балтійського кантеле. В історії розвитку бандури було зроблено експеримент – зробити інструменти електричними, де електробандура зроблена К.Новицьким і В.Кушплером на поч. 70х р. була сприйнята з подивом і не мала подальшого розвитку. –

Вокальні інструменти Деякі з інструментів наприклад: арфа, кантеле, канон, кюсле та інші, на відмінну від бандури та гітари, втратили своє значення як вокально-інструментальний інструмент, їх вже не використовують для супроводу голосу.

Отже, в результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, про те, що старовинні інструменти такі як арфа, цитра, лютня, гуслі мали вплив на становлення та розвиток бандури. У процесі гібридизації лютнеподібних, цитроподібних та арфоподібних інструментів, унаслідок довготривалої еволюції, виникли нові струнно-щипкові інструменти, які по своєму географічному положенні мають різні назви та форми. Тому щипкові хордофони мають спільні характеристики і відмінності суто національні.

Висновок

Проблеми систематизації та класифікації музичних інструментів піднімалися протягом всієї історії музичної культури. Дослідники прагнули поєднати музичні інструменти за певними ознаками у групи і таким чином їх систематизувати. Це привело до появи чисельних систематик та різних класифікацій музичних інструментів. Найдавнішою із класифікацій є давньокитайська, де хордофони групували за матеріалом виготовлення; систематика Боеція – за способом звуковидобування. У класифікації Авіацени спостерігається поділ хордофонів на підгрупи: щипкові та смичкові. Універсальну структурну класифікацію здійснив К.Маійон: головною ознакою є джерело звуку, а непряма – спосіб звукоутворення. Найбільш універсальною та зручною у користуванні є класифікація Е.Горбостля та К.Закса, в якій інструменти ґрунтуються на принципах спорідненості чи відмінності одного типу (виду, різновиду, групи, підгрупи) музичного інструмента від іншого, тобто за такими параметрами – формою, конструкцією, строєм, способом гри, репертуаром, манерою виконання та ін., з чого логічно випливає, що будова інструмента неминуче й безпосередньо залежить від структури самого інструмента і манери відтворення репертуару, що на ньому виконується, і навпаки. Та все ж таки, єдиної загальноприйнятої системи класифікації музичних інструментів поки що не існує, оскільки закордонні і сучасні інструментознавці продовжують роботу з подальшого уточнення класифікацій.

У еволюційному розвитку струнних музичних інструментів (хордофонів) є кілька етапів їхнього становлення. Та очевидно, що старовинні інструменти (арфа, цитра, лютня) мали домінуючий вплив на становлення та розвиток бандури. У класифікації Е.Горбостля та К.Закса хордофони поділяються на три типи: