До авторських позначень даного твору відносяться ще й такі нюанси:

ff – фортіссімо - дуже голосно;

f – форте - голосно;

mf – меццо форте – не дуже голосно;

p – піано – тихо;

dim. - > - поступово послаблюючись;

cresc. - < - поступово збільшуючи силу звуку;

rall., rit. – стримуючи, уповільнюючи.

ІІІ. Музично-теоретичний аналіз

1. Форма твору

Музичною формою називається будова музичного твору. Форма визначається змістом кожного окремого твору, створюється в єдності із змістом і характеризується взаємодією всіх окремих звукових елементів, розподілених в часі. Складовими елементами музичної мови є: мотив, фраза, речення, період. Різні способи розвитку і співставлення елементів музичної форми призвели до утворення різноманітних музичних форм. Основні з них: двочастинна, тричастинна, сонатна форма, варіації, куплетна форма, циклічні форми, вільні та інші.

Єдність змісту і форми музичного твору – головна умова його художньої цінності. Серед виразових засобів музики основне значення для утворення музичної форми мають мелодія, гармонія і ритм і їх взаємодії. Мелодія – одноголосна форма викладу музичної думки. На основі інтонаційних зв’язків та метроритму окремі звуки, що складають мелодію, утворюють цілісну систему, структуру, здатну передати музично-теоретичний зміст твору. Мелодія Може самостійно і вичерпно втілювати найрізноманітніші музичні образи.

Форма сцени – репризна три частинна:

І частина:

Здалека чути мелодію пісні в оркестровому викладі. Мелодія плавного характеру, лірична. Вступ побудований на трьох фразах (4+4+4). Мелодію взято з теми хору. Каденції акордів вступу чергуються з одноголосим викладом мелодії та з октавними унісонами (, VI, , Т, D). Здалека чути звучання хору, яке наближається.

Тема м’яка, лірична, ніжна, колоритом нагадує теми українських народних пісень, то з плавними поступеневими інтонаціями, то з мелодико-ритмічними візерунками орнаментального плану.

Фрази І речення – не симетричні (4+3 т.)

ІІ речення (т.9-14) пожвавлює ритмічне заповнення теми, в ній з’являється більше дрібних вартостей, мелодія по своїй інтонації більш речитативна:

ІІІ речення змальовує вітання гурту дівчат та хлопців, в хорове звучання вводяться переклички:

Оркестровий супровід створює остинатний прозорий фон.

ІІ розділ сцени – Moderato assai. В опері – це хор парубків. Він великий за розміром (1-44) і включає в себе декілька різноманітних епізодів.

1 епізод – хор літніх людей носить трохи інший характер, ніж попередня частина. Хор написаний з деякими гумористичними рисами мовою мелодії.

Moderato assai (poco piu mosso).

По структурі тут намічається побудова з трьох фраз (3+3+3).

Цей епізод, розпочавшись в тональності E-dur, модулює в тональність H-dur:

По структурі фрази одинакові – (4+4+4).

2 епізод – яскрава, динамічна кульмінація частини:

В 31-38 т. регістрові переклички побудовані на танцювальних мотивах:

Хоровий виклад „Стук, стук” підтримується остинатним мотивом верхньої оркестрової мелодії, на фоні якої змінюється гармонія, набираючи енергію в тріальних ритмах:

Tempo І – це своєрідна реприза, динамічна, обрамлює одним мелодичним матеріалом початок та закінчення сцени, створює цим закінчену музичну форму.

Динамізація цієї частини відбувається на основі незмінного мелодичного матеріалу у хору на основі посилення інших засобів фактури, динаміки, регістрів.

Виклад хорової партитури драматургічно посилений за рахунок:

1. Замість звучання чоловічого хору – звучання мішаного

2. Подвоєння (Divisi) голосів в партіях S та A.

3. Переміщення мелодії в інший більш високий та напружений регістр.

Після цього іде розширення на слова „Добрий вечір, щедрий вечір”. Світле, радісне звучання досягає кульмінації на останніх тактах у високих звучних гармонічних акордах.

Оркестрова кода яскравим звучанням основної теми й на великій динаміці завершує цю сцену.

2. Фактура твору.

Фактура ( від. лат. Factura – обробна, будова) – спосіб викладу музики, тобто сукупність всіх виражальних засобів. Елементами фактури є мелодія, акомпанемент, акорди. Основні типи фактури: гармонічна, поліфонічна, змішана.

Фактура 1 частини змішана, тут і гомофонне звучання, і поліфонічні прийоми переклички. Акордове звучання змінюється унісонним, унісон – терцовим, причому в різноманітних комбінаціях, в залежності від драматургічних потреб та задумів.

В оркестровій фактурі 2 частина з’являються тріальні квартові ритм-інтонації, які динамізують хорову фактуру.

У 3 чпстині форма викладу музики – гомофонно-гармонічна, поскільки, завдяки динамізації, тему веде весь хор

3. Ладотональний план.

Система взаємодії стійких та нестійких звуків, інтервалів, акордів, об’єднаних тяжіннями до єдиного центру – тоніки , називається ладом.

Висотне положення ладу у музичній системі, що визначається, перш за все, висотою тоніки, називається тональністю. В тональності лад, як логічна система, знаходить своє втілення у конкретних звуках. У ній поєднані абсолютна висота звукоряду з абстрактною логікою ладової системи. Тому замість слова тональність інколи вживається термін ладо тональність.

Основна тональність твору – ля-мажор. Гармонія 1 частини (А) носить відтінок діатонічності (1-23т.). Гармонія Т,S (Т.6), VІ (Т.7)

то заповнює, зв’язує І речення, то створює колористичне прозоре звучання, змальовуючи елементи пейзажу української природи. Цікава гармонізація ІІ речення, де в оркестровій фактурі сполучені три плани – верхній голос імітує звучання дзвіночків на сталій гармонії, в басу – органний пункт квантового інтервалу імітує звучання „кози” – інструменту колядників, посередині „хорова тема”, яка заповнює інтонаційний та ритмічний простір.

Гармонію цього відрізка

можна визначити по тональностях А – dur і E – dur.

2 частина. І епізод – хор літніх людей. Він починається з мінорної тональності (cis), але завдяки активним інтонаціям, які оспівують тризвук, стрибкам, активній ритміці, різноманітним оркестровкам,, які ніби змальовують підскоки, не створюється характеру старечої немічності.

По структурі тут намічається побудова з трьох фраз (3+3+3), з використанням тональностей

Cis (т.1), Е (т.2),

тобто тональності t та ІІІ ст. Дуже тісно переплетені між собою.

Оркестрова зав’язка побудована на інтонаціях активної мажорної теми,

підводить нас до яскравого звучання мелодії хору, енергійного по звучанню, активного,