Хорові колективи бувають трьох основних типів:

Однорідні;

Мішані;

Неповні.

Однорідні складається із: дитячих , жіночих або чоловічих партій.

Мішаний –це поєднання різнорідних голосів.

Неповний- це поєднання однорідного хору й окремої партії іншого типу голосів.

Даний твір написаний для мішаного чотирьохголосого хору.

Діапазон- це звуковий обсяг співочих голосів , який використовується в даному творі від нижньго до верхнього звуків

Діапазон хорових партій,композитор використав дуже зручні для кожного голосу тисетурі.

Діапазон сопран ре1 –соль2 октави.

Діапазон альтів ре1 – ре2 октави

Діапазон тенорів ре – соль1 октави

Діапазон альтів сі - ре1 октави

Діапазон басів Сі - ре1 октави

Діапазон хору сі- соль2 октави

Теситурні умиови мають великий вплив на формування хорового звучання. Під теситтурою розуміємо висотне положення звуків у музичному творі по відношенню до діапазону співочого голосу.

Теситурні умови хорових партій побудовані таким чином , що вплітаючи в музичну тканину той чи інший голос композитор досягає тембрових змін і свіжості звучання.Кожна хорова партія перебуває в постійних теситурних змінах . Це облегшує виконання твору та урізноманітнює його темброву палітру.У зв*язку з цим співвідношенням між голосами в основному звучить в природньому ансамблі. Хоча є деякі виключення ,що стосуються тактів 43-44. Партія басів виписана в унісон з тенорами , дещо у вищому регістрі, ніж партія альтів. В тактах 45-46 партія тенорів звучить у високому регістрі (соль1 октави), а партія басів в такті 46( на соль малої октави)

. Досить складними для виконання є 154 і 162 такти ,в яких партія басів звучить на Сі октави;тенори – фа бекар першої октави;альти- соль1 октави;сопрано- соль2 октави.

Отже в цих тактах та подібних до них застосовується штучний ансамбль.

Звуковедення має такі види:

Кантилена(з італійської cantilena – розспівування)- наспівне, зв*язне виконання мелодії- основний вид звуковедення,який побудований на техніці legato - зв*язно.

Партаменто (ковзний)– поступовий перехід від одного звуку або акорду до іншого.Його застосовують,коли необхідно підкрес лити з більшою силою ті чи інші містя фразування.

Маркато – зв*язне звуковедення ,але з виділенням кожного звуку.

Стаккато(чітко уривчасто) – відривчасте виконання з ясно відчутними паузами між звуками.

Даний твір виконується на такому виді звуковедення, як маркато,але заліговані вісімки виконуються кантиленно – legatо.

Такти із середньої частини хору які звучать у динаміці р – виконуються також кантиленно(59-66такти),аналогічно виконуються такти 92- 99

Одним із основних елементів хорової техніки є дихання.

Дихання – це основа співу,що складається з вдиху,який є початком вступу хору.

Момент дихання викликаний не фізіологічною потребою виконавців,а бажання передати зміст,або підкреслити окрему фразу чи слово.Це технічний прийом , що характеризує активний початок звучання голосу під час співу.

Дихання в даному творі використовується загально-хорове, та по партіях.

Ансамбль – слово французьке(ensemble – разом,узгоджено);воновисловлює поняття про спільну, колективну працю.

Хоровий ансамбль – це злиття голосів щодо їх сили і тембру в кожній хорові партії і урівноваженість звучання партій в цілому хорі.Почуття ансамблю – один з найважливіших елементів хорової звучності.Хоровий ансамбль залежить також від фактури твору.

Хоровий твір в основному звучить в природньому ансамблі.За деяким виключенням в тактах 43-44 партія басів виписана в унісон з тенорами , дещо у вищому регістрі, ніж партія альтів. В тактах 45-46;53-54;140-141;176-177 - партія тенорів звучить у високому регістрі (соль1 октави), а партія басів в 46;54;176 -177 тактах( на соль малої октави).

Досить складними для виконання є 154 і 162 такти ,в яких партія басів звучить на Сі октави;тенори – фа бекар першої октави;альти- соль1 октави;сопрано- соль2 октави.В цьому місті потрібно,щоб прозвучали добре басова партія

Отже в цих тактах та подібних до них застосовується штучний ансамбль.

Дикція (від латинської diction – вимова тексту) – це чітка і ясна вимова та бездоганність звучання кожної голосної і приголосної,а також слів і фраз в цілому.

Синтез слова і музики створює додаткові труднощі для хорових виконавців,бо від них вимагається робота над двома текстами – музичним та літературним.

Особливості дикції в творі вимагають ясного і природнього виконання голосних і чітке нанизування на голосні звуки приголос них , забезпечуючи виразність і чіткість виконання.

Слід врахувати,що приголосні в закритих складах, особливо на довших тривалостях ніж вісімка у співі слід переносити до наступного скдаду. Наприклад:

«Я – кже – на - мне - веселитись

Не - спі - ва - тьне - веселитись»

А також закривати склади при закінченні музичних фраз, речень, виразно артикулюючи приголосну.Наприклад:

«В кого жінка ,той щоразу

День проводить з нею разом;

Хто не любить сумувать,сумувать;

Добре польку танцювать,танцювать,

Дзвінко,дзвінко заспівать.»

Звук «м» та «т» - треба дуже виразно артикулювати.

Оним із важливих кмпонентів співу є наголос.В слові може бути тільки один наголос.Два наголоси в слові отримуємо через відсутність навику пом*якшення ненаголошеного складу,який припадає на сильну долю тексту.

Стрій хору

Основною властивістю кожного хору є стрій і ансамбль.

Строєм зветься правельне , точне інтонування інтервалів у їх мелодичному і гармонічному видах .

Стрій хору ділиться на: мелодичний-горизонтальний , тобто стрій хорової партії.

А також гармонічний – вертикальний , тобто стрій загально хоровий .

Хор тільки тоді є повноцінним художнім колективом , коли він володіє чистою інтонацією та вирівняним строєм поряд з усіма іншими технічними якостями, що створюють стійкий, твердий звуковий фундамент.

При акуратному вивченні хорових партій зникають проблеми мелодичного строю, що в свою чергу забезпечує і гармонічний стрій .

Хоч у творі є ряд інтонаційних труднощів.

Наприклад: рух басової партії з ноти до1 на соль