При диригуванні вступу, ми застосовуємо non legato i staccato,де жести диригента стають чіткішими і гострішими і точка удару у них виразніша. Тому,чим більше наближаються жести диригента до штриха staccato,тим гостріший кут відбит тя кисті після точки і тим помітніша ця точка.Застосовуючи штрих staccato, жести перед ударом до точки трохи пришвид шуються.При staccato,ми застосовуємо жести вертикальні.

Ще одна особливість вступу полягає у умінні відтворити тривале crescendo та тривале diminuendo. Починаючи з дру гого такту,3;4;5;і 6 такти включно,тактуємо поступово зменшуючи амплітуду диригентських жестів.Рівночасно переміщаючи диригентські жести до середньої і низької по зиції на другий і третій план.

В шостому такті акцент sforzando потребує пришвидченого замаху,миттєвої зупинки у верхній точці та яскравовираженого і точного удару.Після чого два такти шостий і сьомий виконуємо поступове crescendo,при цьому жести переміщаємо на другий і перший план і в середню позицію.8 і 9 такти аналогічно до 4 і 5 .І після виконання sforzando на перші долі десятого такту з 11 по 14 такти здійснюємо велике crescendo; збільшу ючи амплітуду диригентських жестів , виводячи ці жести в середню і високу позицію на2 і 1план збільшуючи при цьому амплітуду.

Тактуючи правою рукою, рівночасно лівою рукою починаючи з нижньої позиції і третього плану відкритою долонею вверх і спрямованим вольовим поглядом просимо від концерт мейстера(оркестру) crescendo.Досягнувши його на вершині в 18 такті,19 і22 такти зменшуємо амплітуду жестів, переміщаючи диригентські жести на середню і низьку позицію , другий і третій план ми тактуємо 19-22 такти вступу.

Перед тим , як перейти до тактування , дирегент повинен усвідомити в якому саме місці першого жесту після замаху, хор повинен почати співати і взагалі де в кожному жесті початок долі і де її кінець.Це питання такзваної точки в дирегентському жесті.Звучання кожної долі повинно починатися там , де рука виконуючи черговий жест і накреслюючи при тому в повітрі криву лінію сягає найвищої точки цієї кривої. Це місце в дирегентському жесті ми називаємо точкою.Вона показує не лише початок наступної долі але і рівночасно кінець попередньої долі. Частину даного жесту за точкою називаємо відбиттям. Проблема точки тісно пов*язана з характером подачі звука. Відомо , що в музиці існує декілька способів подачі звука. Найважливіші з них , найбільш типові це:

Legato - вимагає зв*язного , плавного , використання.

Staccato- вимагає уривчастого виконання і середнього між ним і non legato.Відповідно до трьох способів подачі звука існують для відображення їх три типи дирегентського жесту , або штриха , а саме:

Штрих legato;

Non legato;

Staccato.

У штриху legato- рука рухається плавно, крива лінія , яку вона накреслює не дуже видно , тому в штриху legato , точка найменш виразна , більш виразна вона у виконання штриха пол legato. Тактуючи даний твір , ми вживаємо жести пол legato і staccato тут дирегент повинен використовувати чіткі і гострі жести і точка тут буде дуже виразна , бо кисть руки має тенденцію вдарити вниз і відскакувати від точки в протилежному напрямі , тобто вгору. Тому чим більше наближаються жести дирегента до штриха staccato , тим гостріший кут відбуття кисті після точки і тим помітніша ця точка. Використовуючи стакато тест перед ударом в точці трохи пришвидчується. Уцьому штриху бере тільки участь кисть. Цим штрихом , ми , користуємось у 23 такті де вступає хор , в 35 такті 43-49, 51-56.

:

:

Поруч з цим при тактуванні даного твору , ми використовуємо штрих пол legato. У пол legato жести рівномірніші , тут , крім кисті бере участь і ліктьова частина руки . Тут переважають вертикальні жести , незалежно , на яку долю вони припадають.

Штрих non legato , ми використовуємо в музичних фразах , де автором не вказані ніякі штрихи . Це такі точки як 93; 100; та аналогічні до них . А також кінцівку , такти : 153 - 158 незважаючи на те , що темп кінцівки виконуємо найшвидше.

В залежності від метро-ритмічної будови такту, та характеру музичної фрази , ми , тактуємо розмір 2/4 пристосовуючи його до характеру .

Рівні і рівноцінні жести будують коли в такті і обидві акцентовані , коли виклад четвертних вартостей без акцентів , обидва жести будуть звичайні . Коли акцент на другій долі , як це в тактах 34; 38;42;70; то перша доля порівняно з другою буде відмічена слабшим жестом , який служитиме замахом до другої долі , яка акцентована . Коли акцент припадає на першу долю ( такти 20-22 ; 32;36).

Отже , в залежності від метро – ритмічної будови такту, ми застосовуємо жести адекватні до характеру музики . Особиво вид тактування тактіфв в даному творі це 153-178. Тут при швидкому темпі композитор вимагає ще швидшого темпу ( Pin mosso). Тут ми застосовуємо малі і короткі жести ,. Але темп настільки швидкий , що відмітити окремим , хоч малими жестами , окремі ретмічні вартості не лише дуже важко , а просто неможливо , та й цілком не потрібно . Дирегент малими жестами не тільки смішно , але й стомливо для самого дирегента . У зв*язку з швидким темпом , тут окремі жести дирегента зливаються , об*єднуються з основними сильними жестами , при чому домінуючого значення набуває перший найсильніший жест.Тому