Починаючи жест від вихідної точки а , ведемо кисть руки енергійним помахом до точки б , звідки вона відбившись , враз повертає до вихідної точки а . Цей жест, що постав з двохдольної схеми з затертими гранями між окремими жестами виконуємо в часі призначені для першої сильної долі такту.

В часі другої долі , кисть руки зупиняється непорушно в вихідній точці а , і лише з почаиком наступного такту повторює такий самий жест.

Слід звернути увагу , що цифри 1 і 2 обидві стоять у горі біля точки а ,отже цей жест виконуємо так невидко і енергійно , щоб у часі , призначеному для 1 долі , кисть руки повкрнулась до вихідної точки а , і могла там непорушно затриматись протягом часу признпченого для другої долі .

Диригуючи даний твір з метою досягнення відповідного характеру та створення художнього , вокально-звукового та епічного образу , досягнення пластичності музики фраз і речень , ми розмежовуємо функції лівої і правої руки . Тактуючи правою рукою , лівою рукою ми стараємось відобразити динаміку твору , штрихи , покази вступів та зняття тощо.

Якщо підсумувати то :

По- перше - диригентові слід дотримуватися акуратного виконання дирегентської схеми.

По- друге - слід точно дотримуватись виконання структури диригентського жесту , точних показників вступів і зняття звучання .

По-третє – диригентові слід застосувати жести і тактові рухи відповідно до динаміки та штрихів,змінювати плани, позиції та діапазони диригентських жестів . Так само розмежовувати функції лівої і правої руки . Узвязку з образно – емоційною палітрою і характером твору , використовуючи темп , агогічні та динамічні зміни . Можна визначити такі кульмінаційні моменти твору:

Перший 20 ти тактовий хоровий епізод;Кульмінація в 31 – 32 тактах.

Наступний 24 тактовий епізод має в такта 43;44;45 та повторення в тактах 51;52;53 , можна вважати кульмінаційним , оскільки звукова маса виписана у досить високі теситурі , як у сопрано так і у тенорів і у басів , а також в динаміці Forte .

Наступний епізод , де композитор використовує різні темброві барви хору , почергово визвучуючи хорові партії тенорів , басів сопрано та альтів.Створює характер жартівливості . Окремо слід сказати , за розширену динаміку коду , яка у метро-ритмічному і інтонаційно- мелодичному плані , випливає з попереднього музичного матеріалу . Зате своїм стрімким і дуже швидким темпом створює враження кульмінації і апофезу народного гуляння.

Пізнавальне і виховне значення творчості композитора та даного твору

Значення творчості Сметани для чеської культури важко переціонити.Всі свої життєві сили , весь свій великий талант , віддав він народу , створення національного мистецтва.Діяльність його , великий подвиг.В тяжких умовах іноземного гніту, серед бурхливої навкруг нього реакції , він твердо ішов обраному шляху , здійснюючи свої художні ідеали » На всю свою творчість він дивився тільки як на обов*язок по віднолшенню до нації» - З.Неедлі.

Нема такої області в чеському музичному мистецтві, до якого б не звертався геній Сметана. Сметана – це основоположник чеської національної музичної класики.В його творчості представлені всі музичні жанри:

опера , симфонічна поема , камерна , інструментальна, фортепіанна і хорова музика.Але центральне місце займає опера.

Сметана залишив і багато інших творів – для хору без супроводу , фортепіанні , струнні квартети.

До якого б жанру музичного мистецтва композитор не звертався , все розквітало , як національно - самобутнє художнє явище , яке стояло на рівні високих досягнень світової музичної культури 20 століття.

Напрошується зрівняння історичної ролі Сметани в створені чеської музичної класики , з тим , що зробив Глінка для російської музики.Недаром Сметану називають «чеським Глінкою».