Реферат на тему:

Роль мистецтва в моральному вихованні людини

План

1. Мистецтво і мораль мають єдину мету

2. Педагогічні дослідження

3. Аналіз результатів наукового дослідження в процесі естетичного виховання на прикладах творів мистецтва

Висновок

Література

1. Мистецтво і мораль мають єдину мету — удосконалення особистості. За своєю природою сутність мистецтва глибоко гуманістична так як у центрі його інтересів завжди стоїть людина. Потреба у самопізнанні та самовизначенні характеризує ставлення молодої людини до зовнішньої дійсності: у навколишньому середовищі вона неодмінно шукає матеріал для побудови свого світогляду. Одним з таких матеріалів і є мистецтво - одна з форм пізнання дійсності, яка забезпечує різнобічний і добродійний вплив на свідомість людини, тобто виступає як джерело пізнання, духовного збагачення і формування її світогляду.

Безумовно, такий складний процес потребує пошуків оптимальних методів і форм роботи у залученні школярів до цінностей світової художньої культури. Тому справедливо звучить критика, що робота в школі у напрямку художнього виховання засобами мистецтва спирається скоріше на інформаційний аналіз творів, який не дає повноцінного сприйняття мистецтва і не сприяє розвитку духовно-моральної сфери молодої людини.

Відомо, що один і той же художній твір -не може створювати однакову художню свідомість і не стає умовою появи абсолютно ідентичних почуттів, сприймань, смаків, відношень. Залежність полягає насамперед в особливості життєвого досвіду, моральних переконань, рівня естетичного смаку і потреб, нарешті, від особистісних якостей самої людини. Тому, умовою удосконалення виховного процесу засобами світової художньої культури, з метою формування морально-естетичних якостей особистості є наявність знань про рівень естетичноі підготовленості учнів певного віку. "Кожен педагог, - вважав В.О.Сухомлинський, - повинен глибоко знати ... індивідуальність кожного учня, джерело його розумового, морального і емоційного розвитку . Виходячи із потреб нашого дослідження, об’єктом вивчення було визначено процесс естетичного вихованя школярів юнацького віку, в якому предмет дослідження – формування морально-естетичних якостей особистості засобами світової художньої культури .

Згідно з висновками філософів, результатом активної духовної діяльності суб'єкта. художнє сприйняття виступає як процес відображення творів мистецтва Особливість такої діяльності і полягає у формуванні естетичних емоцій та смаку і тому потребує напруженої духовної праці та співтворчості.

2.Під час педагогічного дослідження (грудень 2004 – лютий 2005 року) в м. Суходільську, аналізуючи программу з курсу світової художньої культури як цілісну систему художньо-естетичного виховання учнівської молоді, на основі розроблених тестових завдань для учнів 10 - 11 класів загальноосвітньої школи № 14 ми прийшли до висновку, що Впровадження цього предмету дозволяє учням створювати умови для опанування світом художніх цінностей різних епох і напрямків, збудити і розвинути власні естетичні почуття і переживання.

Аналіз наукової літератури з питань виховних можливостей мистецтва у загальному розвитку учнів виявив наявність протилежних точок зору. Одні підкреслюють важливість залучення різних видів мистецтва до шкільної практики, особливо в старших класах, де прогалиною в навчанні є відсутність художньо-естетичних дисциплін. Інші вважають, що розвиненість у сприйнятті, навіть одного з мистецтв, впливатиме на якість уподобань до інших.

Так, мистецтвознавець Б.В.Алєксєєва аргументує свою точку зору тим, що заняття одним видом мистецтва - музикою, живописом, театром тощо - закладають достатній підмурок для всього подальшого естетичного розвитку особистості. "Складно, чи, навіть, неможливо володіти всіма мистецтвами рівномірно. І навіть не потрібно, адже їхні шляхи ведуть до одного світу цінностей. До того ж людина з розвиненим художнім сприйняттям все одно звертається до суміжних мистецтв за власним бажанням".

Однак, слід підкреслити, що кожен вид мистецтва впливає на особистість по-різному; по-різному сприяє розвитку її різноманітних здібностей і викликає різний рівень художнього сприйняття навколишнього світу.

Для активізації процесу морально-естетичного пізнання мистецтва достатньо двох елементарних умов: потреби і ситуації її задоволення. Така установка надає йому спрямований характер, що має важливе значення для формування морально-естетичних якостей., оскільки процес морально-естетичного пізнання мистецтва вбирає емоційно-чуттєву сферу, оцінювальну діяльність, усвідомлення ідеалу тощо.

Так, на виключні виховні можливості мистецтва, його специфічні якості постійно звертає увагу в своїх працях художник і педагог Б. М. Неменський: "Ніщо, крім мистецтва, не здатне відтворити чуттєвий досвід багатьох поколінь. Твір мистецтва може передати приниження раба чи біль старої самотності і залишитися при цьому молодою людиною теперішнього часу. Тому саме такий вплив мистецтва формує душу, збагачує людський особистий досвід велетенським досвідом людства.".

Оскільки чуттєва сфера є основою художнього сприйняття, виникає необхідність її розвитку. Б. М. Теплов вважав, що "художнє виховання завжди включає в себе виховання здібності сприйняття", причому, "художньо повноцінне сприйняття мистецтва - це "вміння", якому треба вчитися" . Але спроможнісь до сприйняття мистецтва і пізнання його не дається людині від природи, вона формується і розвивається у процесі тривалого системного виховання. Так, Л. С. Виготський підкреслював, що для сприйняття мистецтва необхідно "творчо подолати своє особисте почуття, знайти його катарсис, і лише тоді дія мистецтва проявиться повністю" .

Спираючись на методологічні основи теорії Л.С.Виготського, сучасні педагоги і психологи поглиблюють і поширюють дослідження проблеми художнього сприйняття.

Так, у конкретно-історичному і соціальному аспектах рекомендує розглядати означену проблему Б.С.Мейлах, звертаючи увагу саме на його історичну рухливість . В свою чергу, О. О. Мелік-Пашаєв вважає, що художнє сприйняття - це здатність осягнути твір мистецтва як зоровий образ неповторного ідейно-емоційного змісту. На думку Б. П. Юсова «сприйняття і аналіз художніх творів об'єднує здатність до співпереживання, тобто до емоційної чуйності; наявність певного об’єму знань і уявлень про мистецтво; здатність