Реферат

Тема: “Мистецтво та традиції

Казахстану ”

План

1. Мистецтво Казахстану.

2. Традиції Казахстану.

1.

Мистецтво Казахстану

Мистецтво Казахстану надзвичайно різноманітне і дуже цікаве.

Цікавою є народна музична культура казахів. Адже, у дореволюційному Казахстані, краї дивовижної економічної й культурної відсталості, художня творчість народу бути представлено одноголосим співом, іноді супроводжуваним приглушеними звуками домбри. У зародковому стані перебували нечисленні види прикладного мистецтва, що обумовлювалося не стільки кочовим способом життя більшості населення, скільки пагубним впливом ісламу, що вважає гріховним зображення живих істот.

У піснях казахський народ виражав свої думки й почуття, свій протест проти жорстокої, безрадісної дійсності, свою споконвічну мрію про краще майбутнє. Пісня й вірш невіддільні. От чому багато хто, широко прославлені в народі акини були одночасно й поетами, і співаками, і композиторами, що виконували свого добутку під акомпанемент домбри. Століттями сольний спів і гра на домбрі, кобiзе й сiбiзге були в казахському степу основними видами музичного виконання. Для улюбленого, справді народного музичного інструмента – домбри – безіменні степові музiканти створили безліч чудесних кюєв. Багатство музичних образів, програмний характер багатьох добутків й, нарешті, їхній достаток – свідчення високого рівня народної музичної культури казахів.

Революція ж дала потужний поштовх розвитку в Казахстані професійного мистецтва. Природно, що основою його стала музична народна творчість, що досягла до початку нинішнього сторіччя свого найбільшого розквіту.Що ж до його подальшого розвитку, то органи Радянської влади в Казахстані з перших же своїх кроків стали приділяти велику увагу розвитку народної творчості. На безкраїх просторах республіки вже на початку двадцятих років розгорнулася робота зі збору й вивчення музичної культури народу.

У вивченні й пропаганді казахської музичної культури видатну роль зіграв композитор Олександр Вікторович Затаєвич. Невтомний збирач музичного фольклору, він записав й опублікував у двох збірниках більше 2300 народних пісень і кюєв. Ця праця має велику художню й наукову цінність. Зібрані А. В. Затаєвичем зразки не тільки стали основою для створення композиторами талановитих оригінальних здобутків, але й познайомили нас із самобутньою казахською музикою.

Конкурси й айтiсi, дуже популярні в народі, сприяли виявленню талановитих співаків і музикантів, організації численних хорових й інструментальних кружків. Це означало великий крок уперед у розвитку музичного мистецтва казахів – перехід від сольного співу й індивідуального виконання кюєв і народних пісень на домбрі, кобiзе, сiбiзге до нових, більше доконаних, невідомих раніше в казахському степу форм музичної творчості, що припускають обов’язкове знання нотної грамоти, тому сформувалось професійне мистецтво.

Справжнім тріумфом казахського музичного мистецтва з’явилися виступи в Парижу влітку 1925 року видатного народного співака Амре Кашаубаева, чиє ім’я зараз носить музична середня школа в Алма-Аті. На міжнародному конкурсі виконавців народних пісень талановитому співаку з далекого Казахстану була присуджена друга премія. Через два роки після тріумфальної поїздки в Париж Амре Кашаубаев був запрошений на гастролі в Німеччину. Казахська народна музика прокладала собі дорогу в світ. В один ряд з талановитим співаком А. Кашаубаєвим з повною підставою можна поставити ученицю народного композитора Казахстану Діну Нурпеїсову, чия творчість і виконавська майстерність досягли розквіту в 30-і роки. В 1939 році на Всесоюзному огляді кращих виконавців на народних інструментах Д. Нурпеїсова завоювала перше місце.

В 1932 році відкрився перший у Казахстані музично-драматичний технікум. Незабаром початку працювати музична акторська студія. В 1934 році були створені музична школа й Державний оркестр казахських народних інструментів, якому згодом було привласнене ім’я Курмангазi.

Що ж до казахської театральної творчості, то варто сказати, що приблизно в цей часу в Казахському драматичному театрі ясно намітилися дві лінії розвитку: драматична й музично-драматична. 1933 року було прийнято постанову «Про заходи щодо розвитку національного мистецтва», у якій передбачалася організація в обласних центрах театральних труп, створення в Алма-Аті російського драматичного театру й російської опери. Трупа Казахського драмтеатру була переформована: всі вокалісти й танцюристи перейшли у відкриту при театрі музичну студію. Серед них були нині відомі майстри казахського мистецтва Куляш Байсеїтова, Канабек Байсеїтов, Курманбек Джандарбеков, Кулі Жиєнкулова й інших. Частина співаків, музикантів й імпровізаторів перейшла в знову створену Казахську державну філармонію. 13 січня 1934 року музична студія показала свій перший спектакль – комедію «Ай-ман-Шолпан» (лібрето М. Ауэзова за мотивами казахського епосу, музика народна в обробці І. В. Коцiка). Премєра пройшла успішно. Тепер ця студія отримала назву Казахський державний академічний театр опери й балету імені Абая.

Варто зазначити й казахську оперу. 1934 рік став роком її народження. Перша казахська опера «Кiз-Жибек» Е. Г. Брусиловського на лібрето Габита Мусрепова, поставлена цього року, дотепер уважається одним із кращих спектаклів театру. Особливо великий успіх випав на частку оперної співачки Куляш Байсеитовой, що однієї з перших серед майстрів оперного мистецтва заслужила почесне звання народної артистки СРСР. Слідом за цим спектаклем на сцені театру з’являються опери «Жалбiр» й «Ер-Таргiн», написані, як й «Кiз-Жибек», у дусі історичних традицій казахської музичної культури, із широким і дбайливим використанням народних мелодій. Ці три опери свідчать про чуйну й пильну увагу, про глибоку повагу композитора, що назавжди зв’язав свою творчу долю з Казахстаном, до традицій і звичаїв казахів, до національної специфічності казахської культури. В останні роки в репертуарі оперного й драматичного театрів республіки з’явилися нові цікаві добутки.

Казахське мистецтво також представлене цікавою архітектурою, скульптурою та живописом. Як наслідок в Казахстані є багато визначних пам’яток.

Алма-Ата (Алма-Ати або Алмати,