Фізичний розвиток дітей віком від шести – дев’яти років характеризується деяким сповільненням росту тіла і більш енергійними процесами внутрішнього розвитку організму. Школа починає відігравати головну роль у навчанні та вихованні дітей. У зв’язку з набуванням знань у дітей поступово створюються загальні уявлення, поняття і формуються перші абстракції.

В умовах школи, класу, колективу у дітей розвивається почуття товаришування і дружби. У дітей цього віку з’являється здатність активного мислення. На відміну дошкільнят діти обумовлюються різкою зміною основної форми діяльності – переходом від гри до систематичної навчальної роботи, яка є своєрідним суспільним обов’язком. Дитина, яка звикла тільки до гри, тепер має обов’язкові навчальні заняття, що уявляють собою своєрідну працю. В зв’язку з цим у першокласників помітно розвиваються процеси гальмування – стримування, самоконтролю, що позитивно впливає на процес навчання і на ефективність занять з музики.

У роботі над розвитком вокально-хорових навичок слід також враховувати особливості дихання дітей різного віку. Діти семи років роблять двадцять п’ять подихів за хвилину, в дванадцять-п’ятнадцять років близько двадцяти, а дорослі шістнадцять-вісімнадцять подихів за хвилину. Дихання дітей більш поверхове, ніж у дорослих, але завдяки частішому диханню через легені дитини проходить приблизно така сама кількість повітря, як у дорослих. Внаслідок цього підвищується вентиляція легенів. У дітей шести – десяти років дуже підвищується життєва місткість легенів, з чим пов’язана підвищена потреба в кісні. Після дванадцяти років стає помітним диференціювання типів дихання: у хлопчиків - діафрагматичне, а у дівчаток – грудне.

Розвиток дітей в період восьми – десяти років характеризується інтенсивним ростом деяких моторних функцій. Рухи дуже швидкі, але їхня точність невелика, і чим більша зосередженість потрібна для виконання правильних рухів, тим більше сповільнюється їхня швидкість. Це необхідно враховувати особливо при навчанні гри на музичних інструментах.

Завдяки активному мисленню, діти більш самостійні та ініціативні під час навчання. Інтенсивно розвиваються їх музичні враження і набувають цілеспрямованості. Діти можуть самостійно розрізняти характер музики, зміну динаміки, темпу, рух мелодії. Також поповнюється запас вражень від літературних творів, творів образотворчого мистецтва, від свят та розваг, що сприяє розвитку дитячої фантазії.

В період початкового навчання у дітей дуже швидко покращується здатність розрізняти висоту тонів. Велику роль відіграє здатність дітей засвоювати поетичний текст. Усвідомлення змісту пісні, розуміння всіх понять і образів у тексті, є важливою умовою виразного і емоційного співу. Наприклад, уявлення про природу ґрунтуються в основному на власному досвіді, а все, що не спирається на нього, залишається дитині невідомим. У дітей дуже невиразні й туманні поняття про великі відрізки часу і простору. Не цілком зрозумілі й точні уявлення є причиною фантазування молодших школярів. Проте, фантазуючи, учень уже починає розуміти різницю між грою та дійсністю.

Діти молодшого шкільного віку ще не розуміють переносного значення понять. Вони люблять слухати і читати казки, але зміст алегорій їм часто незрозумілий. Для них характерне механічне заучування текстів без намагання зрозуміти текст. Психологи дослідили, що дитина може порівняно швидко заучувати беззмістовний набір слів, якщо ці слова розміщені ритмічно. Беручи до уваги властивість дітей легко заучувати зрозумілий і незрозумілий текст, треба докласти всіх зусиль для його осмисленого сприймання. В запам’ятовуванні велике значення мають почуття. Емоційне переживання позитивно на швидкість, кількість і якість запам’ятовування і є обов’язковою умовою при заучуванні тексту пісні.

Велику роль відіграє встановлення довір’я між вчителем та учнями. Вчитель, який вміло керує дитячим колективом, добивається значно більше успіху в вокально-хоровій роботі.

Для проведення музичних занять, необхідно враховувати тривалість зосереджуваності учнів різного віку. Встановлено, що діти п’яти – шести років можуть бути зосередженими п’ятнадцять хвилин, сім-дев’ять років – двадцять хвилин, десять – дванадцять років – двадцять п’ять хвилин, після дванадцяти років – тридцять хвилин. На тривалість уваги впливає присутність у дітей інтересу до занять. Збудником інтересу під час музичних занять є сила вражень. Тому перший показ пісні чи музичного твору повинен бути особливо яскравим та емоційним. Необхідною умовою для роботи з молодшими школярами є різноманітність видів роботи.

Термін «музичний слух» вживається в широкому та у вузькому значеннях. При широкому розумінні мають на увазі звуковисотний, тембровий, гармонічний, вокальний та динамічний слух; у вузькому – лише звуковисотний. Здатність до звуковисотного сприймання дітей помітно покращується з їхнім ростом і фізичним розвитком, зростає внаслідок занять музикою і може бути значно розвинута за допомогою вправ.

Здатність відтворення мелодії голосом пов’язується з поняттям внутрішнього слуху, тобто здатністю уявляти собі різні музичні тони і їх відношення без допомоги інструменту або голосу. Професор Б. Теплов доводить: «…у більшості випадків справа полягає не в тому, що та чи інша людина взагалі не має слухових уявлень, а в тому, що вона не може довільно викликати їх і оперувати ними» Таким чином, виховання здатності слухового уявлення у дітей повинно спиратися на присутні в них мимовільні слухові уявлення, властиві всім людям, хоча б у вигляді первинних образів, які безпосередньо йдуть за сприйняттям. Первинні слухові образи слугують опорою для розвитку внутрішнього слуху у дітей із слабкою здатністю слухового уявлення. Слухові образи зміцнюються лише у процесі тренування, виконання відповідних вправ. При навчанні співу дітей, що не мають попередньої музичної підготовки, основні зусилля вчителя спрямовуються на досягнення правильного відтворення мелодії. Це складний процес, що вимагає не просто слухових уявлень, а певних узагальнених уявлень.

Музичні