Виховна функція дозвілля має специфічні особливості, які полягають у добровільному включенні людини в дозвіллєву діяльність і виявляється в цілеспрямованому розвитку особистісних потенціалів (пізнавального, ціннісно-орієнтаційного, творчого, комунікативного). Дозвіллєвий заклад часто постає в ролі додаткової школи як паралельне з навчальною установою джерело знань, набуття певних навичок і розширення культурно-дозвіллєвих інтересів. Підкреслюючи виховну функцію до-звілля, наголосимо натому, що будь-який дозвіллєвий заклад має істотні відмінності від інших педагогічних організацій (загаль-ноосвітніх, спортивних, музичних навчальних закладів). Його специфіка полягає в тому, то, на відміну від інших педагогіч-них систем, удозвіллєвій установі (особливо це стосується клубів та гуртків) педагогічний процес постає як предметна діяльність, але результати цієї діяльності є лише засобом вирішення конк-ретних завдань, а не самоціллю.

3. Форми та види відпочинку.

Функції дозвілля визначають його рівні:

¦ пасивний відпочинок як найпростіший рівень дозвілля, то не має перспективних цілей, дозволяє звільнитися від виробни-чої перевтоми, побути у спокої, психологічно розслабитися; па-сивне дозвілля є складовою життя людини;

¦ розважальне дозвілля включає прогулянки, спортивні та видовищні шоу, відвідування театрів, ігри, рекреаційні заходи і сприяє емоційній та фізичній розрядці; розважальне дозвілля вимагає від людини певної підготовки, вольових зусиль, засто-сування фізичних та психічних сил;

¦ пізнавальне дозвілля передбачає активну участь людини у дозвіллєвій діяльності, спілкування в хобі-групах, з однодумцями, формує світогляд людини, розвиває її духовний світ, со-ціальні зв'язки та творчі уподобання;

¦ творче дозвілля характеризується духовною насиченістю, соціальною активністю, сприяє культурному збагаченню, ство-ренню нових духовних цінностей [додаток 1.3].

Закономірності дозвілля полягають в тому, що:

- дозвіллєва діяльність здійснюється у вільний для людини час, надає свободу вибору дозвіллєвих занять та участі в них, зміст дозвіллєвої діяльності нерегламентований і не запрограмований;

- багатоманітність видів дозвіллєвої діяльності, синте-тичність та великий діапазон, дозволяють інтегруватирізні види дозвіллєвої діяльності, створюють підвищені (порівняно з інши-ми складовими соціально-культурної діяльності) можливості для вияву й розвитку творчого потенціалу людини, залучення до кращих досягнень світової культури;

- міжособистісне культурне спілкування на дозвіллі поси-лює привабливість дозвіллєвої діяльності для людини і відкри-ває можливості для розвитку культури особистості;

- самодіяльна й ініціативна основа дозвіллєвої діяльності передбачає активну участь особистості в дозвіллєвих заходах; якщо зміст дозвіллєвої діяльності неадекватний інтересам та потребам особистості, можливості дозвілля лишаються нереалі-зованими і не впливають на творче розкриття особистості;

- дозвілля створює умови для духовного розпитку особис-тості, обміну, засвоєння та створення нових духовних ціннос-тей;

- дозвілля є засобом соціалізації особистості; завдяки участі в дозвіллєвій діяльності особистість засвоює досвід суспільства, його цінності, накопичує соціальні знання та норми поведінки.

4. Принципи організації відпочинку.

На сучасному етапі розвитку дозвіллєвої сфери зарубіжжя формується нова система принципів дозвіллєвої діяльності, зу-мовлена економічними, соціальними, культурними, політич-ним процесами в суспільстві. На відміну від закономірностей, принципи дозвіллєвої діяльності відбивають ті вимоги, що ви-суваються суспільством перед дозвіллєвою сферою для успіш-ного виконання суспільного призначення дозвілля.

Принципи становлять теоретичні, соціальні, культурні, по-літичні, організаційні засади, на яких ґрунтується дозвіллєва діяльність [додаток 1.2]. Зарубіжні вчені визначають такі загальні принципи дозвіллєвої діяльності:

- системність як цілеспрямована, системна організація до-звіллєвої діяльності з метою раціонального використання вільного часу, розвитку соціальної активності та індивідуальної ініціативи людини, відволікання її від асоціальної поведінки;

- добровільність як певна незалежність дозвілля, відсутність регламентації з боку держави та інших структур, вільний вибір людиною дозвіллєвих занять;

- диференціація як врахування особливостей різних верств населення, умов праці, професійних інтересів, вікової специфі-ки, статевих ознак, рівня духовного розвитку особистості;

- доступність та якісність дозвіллєвих послуг як задоволен-ня потреб і запитів клієнтів дозвіллєвого закладу, систематичне вивчення їхніх бажань, прогнозування розвитку дозвіллєвої сфери;

- відповідність дозвіллєвих послуг місцевим умовам - соціаль-но-демографічним, економічним, культурно-освітнім, політич-ним, практичній діяльності людини.

Однак провідним у дозвіллєвій діяльності вважається прин-цип інтересу, що означає врахування інтересів особистості, сприяє не лише їх задоволенню, а й пробудженню нових потреб і запитів, формує нові духовні цінності. Принцип інтересу пе-редбачає відповідність дозвіллєвого заняття нахилам та уподо-банням особистості.

Принципи та функції дозвіллєвої діяльності постійно зміню-ються, що пояснюється змінами та розвитком суспільного жит-тя. Особливо це стосується положень та завдань, пов'язаних з ідеологією та культурною політикою конкретної держави.

Використана література

1. В.Й. Бочелюк «Дозвіллєзнавство». Київ, 2006.

2. С.Н. Иконниковой «Клубоведение». Москва, 1980.

3. В.И.Белоконь «Культурно-досуговая деятельность». Мелитополь, 2002.

4. І.В, Петрова «Дозвілля в зарубіжних країнах». Київ, 2005.