Тут необхідно нагадати, що з іменами Б. Меретина і Й. Пінзеля пов'язана фундаторська діяльність Миколи Потоцького. Останній розгорнув інтенсивне будівництво церков і костелів на Поділлі (Бучач, Городенка, Почаїв та інші місцевості). В Городенці, крім місіонерського костелу, Потоцький був фундатором Успенської церкви, збудованої у 1763 р.

Городенківський костел — одна з ранніх праць Меретина, в якій сформувалась його творча концепція, одноразово увібравши в себе дух і вимоги епохи. Ті архітектурні елементи, які є в інтер'єрі цього костелу, розвинуться у всій своїй повноті у ненабагато пізнішому творі — катедрі св. Юра у Львові.

Певні архітектурні прийоми і елементи, застосовані Меретином в Городенці, були запозичені декілька десятиліть пізніше при будівництві Успенського собору Почаївської Лаври. Це, зокрема, стосується вирішення бокових нав у вигляді окремих капличок з купольним перекриттям. Аналогічним до городенківського костелу в Успенському соборі у Почаєві є розташування веж на західному фасаді собору під кутом до головної осі будівлі.[4,c.48] 

Аналогів з поставленими під кутом вежами в європейському бароковому будівництві зустрічається багато. Для прикладу можна навести церкву св. Трійці у Пряшеві і замкову церкву в Яромержице.

Щодо типології в цілому, то городенківський костел тяжіє скоріш до австрійсько-німецьких, ніж до італійських зразків. Вчений З. Горнунґ знаходить йому аналог в зальцбурзьких костелах — колегіатському і св. Трійці, збудованих Ф. Ерлахом.

З північної сторони до костелу примикає двоповерховий П-подібний в плані монастирський корпус, побудований одночасно з костелом. Стіни його ризалітів розкреповані пілястрами, віконні прорізи мають однакову з костелом форму білокам'яних обрамувань, аналогічних до святоюрських у Львові.п

Навпроти костелу на осі південної вежі стоїть кам'яна коринфська колона зі статуєю Богоматері Непорочного Зачаття, другої половини XVIII ст., яка, правдоподібно, також є твором Пінзеля і відноситься до львівської скульптурної школи. Така ж колона знаходиться в селі Новосілка Золочівського району коло церкви, фундованої Миколою Потоцьким.

Пам'ятка неодноразово реставрувалася і поновлювалася. Перша реставрація відбулася у 1866 р. за проектом інженера-будівельника Желєзни. Тоді був поставлений новий дах коштом 3 тис. флоринів. Підчас цієї реставрації будівельний підприємець Єссель Гершель мав намір зняти з фасаду характерні для барокової архітектури сильно розвинені розкреповані карнизи для його упрощення. На щастя до цього не дійшло. Завдяки втручанню тодішнього першого консерватора для Східної Галичини Мєчислава Потоцького пам'ятку з авторським почерком Меретина вдалося врятувати. Наступні реставрації вібдулись у 1905-1906 рр. під наглядом архітектора Зиґмунта Горголевського і в 1920-х рр. після пошкоджень у першій світовій війні в 1915 р. Остання реставрація, яку вела Львівська міжобласна спеціальна науково-реставраційна виробнича майстерня, розпочалось у 1975 р.

Комплекс споруд, куди входять костел, монастирська резиденція і кам'яна колона зі статуєю Богоматері, створюють цілісний архітектурний ансамбль, який органічно вписався у гористий ландшафт Городенки.

[6,c.17-19]

Розділ ІІ

Люди та організації, що мали безпосередній вплив на костел під час його будівництва та існування.

2.1 Чоловічий священичий орден Римо-Католицької Церкви

(Театимнці)

Театимнці, театимни (лат. Ordo Clericorum Regularium vulgo Theatinorum, Конгрегація регулярних кліриків Божественного Провидіння, скорочено C.R.) — чоловічий священичий орден Римо-Католицької Церкви, заснований святим Каетаном Тієнським.

Історія

Засновник ордена Каетан Тієнський (іт. Gaetano di Thiene) народився у 1480 році у Віченці. Після рукопокладання у 1516 році заснував невелику общину священників для спільної молитви і роздумів, а також для підготовки проповідників. Головною метою цієї общини була боротьба з єресями мирними засобами. Згромадження стало відоме в Італії під назвою «Ораторія божественної любові».

Новий поштовх рух отримав після знайомства святого Каетана з єпископом Театинським Джованні Петро Карафою, майбутнім папою римським Павлом IV. Ідея Каетана Тієнського полягала у тому, щоб заснувати орден для регулярних священників, котрі б не приймали традиційних чернечих обітниць. При входженні до ордену вони давали обітниці бідності, цнотливості і слухняності, однак не йшли від світу, а продовжували виконувати обовязки прихідських священників.

Орден був заснований у 1524 році, а у 1540 було затверджено його статут. Офіційно нове згромадження називалось «Конгрегація регулярних кліриків Божественного провидіння», однак неофіційно їх називали «театинцями», через те, що одним із засновників був єпископ театинський Карафа. Головними завданнями ордену були боротьба з єресями і заклик священничества до оновлення життя. Місіонерська активність театинців простягалась майже на усю Європу, а пізніше на Америку, Персію і Кавказ. Найбільшого розквіту орден досяг у XVII столітті. В Україні орден театинців був присутній у Львові (1738—1785) і Городенці.

Колемгія театимнів — навчальна установа у місті Львові, що була призначена для навчання уніатів — русинських та вірменських. Заснована ченцями ордену театинців (офіційна назва ордену — Конгрегація регулярних кліриків Божественного Провидіння).[5,c.115-117]

Земельну ділянку з королівських ґрунтів під Високим Замком подарував театинцям королевич Якуб Людвіґ Собеський. Будівля спроектована у Римі архітектором Нікола Сальві приблизно у 1730 році. Пізніше проект змінив Гаетано Кіавері. Однак і цей проект виявився надто дорогим у реалізації. Будівництво почато приблизно у 1734 році. Було споруджено лише південне, фронтальне і частково західне крило. Східне крило, де планувалось розмістити каплицю, не було збудоване. Отже за каплицю слугувала зала на другому поверсі фронтального крила.

1785 року під час реформ австрійського імператора Йосипа II приміщення колегії передано військовим для казарм артилерії. Фронтальне крило було додатково розбудоване