РЕФЕРАТ

з історії мистецтв на тему:

«Сучасне мистецтво»

ЗМІСТ

1 Наїв

2 Фан-арт

3 Некрореалізм

4 PIN UP

5 Fantasy

6 Psychedelic Art (психоделічний)

Сучасне мистецтво

Наїв

Новий Наїв ставить за ціль знайомство з представниками сучасного наївного мистецтва, а точніше, його міським напрямком. Це розповіді про особистості.

Всі автори не мають спеціальної художньої освіти.

На Заході вживають термін арт-брют. Ми запропонували нашу версію - «Новий Наїв». У перенасиченому інформаційному просторі авторів рідко надихають декоративні мотиви народного мистецтва. Автори Нового Наїву прагнуть знайти свою мову, свій стиль і прийоми, чим стають ближче до ідеї сучасного мистецтва, де кожен свідомо чи несвідомо працює з темою.

Їх вважають диваками, оточення не сприймає, не розуміють в традиційних мистецьких колах. Деякі мають рідкісну можливість показувати свої роботи аудиторії.

У кожного автора Нового Наїву своя історія, свій характер, але прагнення спілкування і демонстрації своїх творів притаманна усім.

Авторів, яких ми представляємо сьогодні, об'єднує матеріал - папір. Але кожен працює над своїми темами у різних техніках.

Наративні гуаші киянина Олександра Найдена базуються на дитячих спогадах, образах і героях, таких як «Чорний піонер», «Чорнильниця-непроливайка», знайдена на пітерському смітнику довоєнна лялька, селекціонер Мічурін, або хлопчик-дебіл з монументальної мозаїки на стіні одної з київських шкіл. І сам автор присутній на роботах у різних ситуаціях є героєм, учасником або спостерігачем нереальних подій. Олександр Найден більш відомий як мистецтвознавець, автор багатьох наукових робіт і монографій з народного мистецтва, але сам є наївним художником, який розпочав власну творчість після 50 років.

Олександр Найден каже: «На зміну юнацьким ілюзіям щодо щастя і успіху приходить світ реального абсурду та ідіотизму. Реалії постають графічним переплетенням образів Франциско Гойї і Катерини Білокур. Утилітарно-практичні й ілюзорно-уявні складники життя зустрічаються на порозі пустки буттєвості. Таке враження: ніби ти на околиці села в кучугурах заходиш в пустку з вибитими вікнами, розваленою піччю, виламаними дверима і бачиш там...ну, скажімо, розкішний секретер роботи Буля, або натюрморт Сезанна чи Моранді в оригіналі, або...»

Дмитро Кузовкін живе у Львові, спочатку був музикантом і грав на бас-гітарі у легендарній групі «Вуйки». Потім алкоголізм та лікування в психіатричній лікарні, де він розпочав власну арт-терапію. «Так я віднайшов нові грані зображення дійсності» - розповідає художник.

Дмитро Кузовкін робить аплікації з усього, що потрапляє під руки. В хід іде все, що ми вважаємо непотребом: старі журнали, газети, рекламні листівки та інша макулатура. Обов'язковою частиною кожного твору є напис - афоризм або дотепна історія з добрим гумором. Теми, над якими працює Дмитро Кузовкін - від марсіан у Львові до боротьби з алкоголізмом з підписами українською та німецькою мовами, які спокійно могли б «вийти» на вулиці у якості соціальної реклами.

Фан-арт

Фан-арт ( англ. fan art) - різновид творчості шанувальників популярних творів мистецтва, похідне мальоване роботи, яка базується на якому-небудь оригінальному творі (як правило, літературному або кінематографічному ), що використовує його ідеї сюжету і (або) персонажів. Авторські роботи фанатів окремого твору або їх схожої групи на тему доопрацювання зовнішності персонажів, місця дії і т. п. Фан-арт не включає самостійно придумані доробки та їх літературні описи.

Фан-арт може представляти ілюстрацію , пародію , коректуру, кросовер ("переплетення» кількох творів), та ін .У більш широкому сенсі - будь-яке похідне, некомерційне, твір,який створений шанувальником якого-небудь оригінального твору.

Некрореалізм

Всупереч логіці, морфології та й просто фонетиці, термін "некрореалізм" не має рішуче ніякого відношення ні до "некромантія", ні, тим більше, до "некрофілії". Цим терміном прийнято позначати культурну традицію (естетичну практику), що виникла в Ленінграді, на початку 1980-х років.

Батьком некрореалізма заслужено вважається Євген Юфіт; першими художніми творами, виконаними в традиції некрореалізма стали кінозйомки, зображують - ні, не трудові будні співробітників моргу, не похорон і не акти розчленування трупів, а спонтанні (спочатку) перформанси групи молодих художників, нескінченні комічні імітації бійок , вбивств і погонь на тлі заміських лісів, занедбаних будмайданчиків, у вагонах приміських електричок і навіть в жилих дворах та під'їздах. Перші несвідомі художні жести некрореалістов незабаром стали усвідомленою художньою практикою; аматорські зйомки Юфіта поклали початок традиції паралельного кіно; був винесено вголос і назавжди закріплений за новим естетичним напрямком термін "некрореалізм"; з'явилися "некрореалістіческіе" живописні полотна; відбулося кілька театралізованих "некропредставленій" на сцені "Поп-механіки" Сергія Курьохіна.

На початку дев'яностих Володимир Кустов розробляє принципи "некростатікі" і "некродінамікі" і стає першим серйозним теоретиком некрореалізма.

Залишилось відповісти на закономірне питання: чому все-таки "некрореалізм"? Наскільки виправдане таке самоназва групи художників? Санкт-петербурзький критик Віктор Мазін відповідає на це питання наступним чином: "Об'єктом естетичного опису некропрактікі виявляються умови існування людини, завжди вже стоїть на порозі смерті і завжди вже демонструє патологію зміщених дій."

Художню увагу некрореалістов зосереджено на патології поведінки людини, явно приречетного на смерть. Що ж, смерть - це більш ніж об'єктивна реальність, дана нам, втім, не у відчуттях, а в передчуття. Об'єктом естетичного опису некрореалізма виявляються умови існування людини, завжди вже стоїть на порозі смерті і завжди вже демонструє патологію зміщених дій. Некрореалізм демонструє двоїсту природу штучного в його протиставленні природного. Мистецтво й мертво (некро), і жваво (реалізм).

PIN UP

Красива дівчина здатна відвернути від будь-якої справи. Вона може заворожити своєю бездоганністю. Вона здатна подарувати чудовий настрій однієї своєю посмішкою. Вона просто привносить світло в наш часом сіруватий світ. Це та аксіома, яку оскаржити не наважуються навіть найвідчайдушніші критики. Це правда, яка почалася з моменту створення