Вступ
Письмова екзаменаційна робота
На тему
Технологія виконання олійного живопису
«Пейзажі»
ПЛАН
ВСТУП……………………………………………………………..1
Розділ 1. Історичні відомості про пейзажний живопис………...4
Розділ 2. Вирішення теми та підготовка до роботи …………...12
2.1. Характерні елементи та мотиви……………………12
2.2. Технологічні особливості олійного живопису……13
2.3. Творчість живописця Ігора Роп'ямника……………18
Розділ 3. Техніка та послідовність виконання……..…………....20
3.1. Підготовка грунту для полотна …………………….20
3.2. Композиція вирішення………...…………………….22
3.3. Інструменти та матеріали…………...……………….24
3.4. Послідовність виконання…………………………….25
Висновок……………………………………………………………28
Список використаної літератури…………………………...………..30
Додатки…………………………………………………………………….32
Вступ
Мистецтво відбиває реальне життя в своєрідній формі художніх образів.
Кожне явище життя, кожний побачений художник предмет не переноситься ним механічно в створювальний твір, а спочатку ніби піддається обробці в його свідомості та переживаннях, збагачених його творчою фантазією і професійним досвідом, очищується від випадковостей, а потім уже повстає перед нами в такому переплавленому вигляді – в образній формі.
Чим вища майстерність художника, чим багатший його життєвий досвід, чи глибші його почуття та задум, ним сильніший вплив створених ним художніх образів на глядача.
Сила впливу природи на людину, глибоке переживання і думки, які вона
викликає, створили той жанр в образотворчому мистецтві, який ми називаємо пейзажем.
Пейзаж здатен зміцнити дух людини, зробити його внутрішньо більш
багатим. І до тих пір поки люди будуть любити життя, природу, світло,
повітря, фарби, до тих пір художники будуть прагнути до правдивого
зображення пейзажу.
Ми як художники часто порівнюємо і досить правомірно-правдиве зображення фарбами з музичною мелодією, в якій кожний окремий звук сам по собі нічого не виражає, але в гармонії з іншими звуками викликає велике
враження. Можна зіграти мелодії в більш низькому регістрі або в більш
високому, але вона залишиться все тією ж мелодією.
Те ж саме можна і сказати про роботу фарбами. Допустимо вибрати ту чи іншу кольорову гамму, більш або менш світлу і насичену, але при цьому
важливо зберігати взаємозв’ язок різних видимих предметів по силі кольору. Інакше живопис не буде викликати цільного, гармонічного впливу.
За допомогою мистецтва можна висловити свою любов до рідної землі,
оспівати все, що навіки залишиться найдорожчим і передати свої почуття
іншим людям. Чи це буде поетичне слово, чи твір живопису – головне, щоб
було написано щиро, щоб люди могли зрозуміти, який настрій, які почуття
хвилювали художника, коли він писав свій твір.
Невичерпна різноманітність природи і оточуючого світу породила в
образотворчому мистецтві різні види пейзажного живопису. За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий.
Монументальному живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільно-значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії тощо. Монументальний живопис тісно пов’язаний з архітектурою, підпорядковується архітектурній споруді, створюючи синтез – органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, коли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістичною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоративну роль.
Декоративний живопис призначений для прикраси, входячи до складу архітектурного ансамблю або до творів декоративно-ужиткового мистецтва. Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення; панно, орнаментальне підкреслення функцій предмету або оточення великих настінних сцен. Станковий живопис (від слова станок, мольберт, на який ставиться приготовлена основа – картон, дошка, полотно для малювання картин) об’єднує твори самостійного значення, не пов’язані з архітектурним ансамблем. Їх можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях.
За тематикою живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, детальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний. Найважливішим зображальним та алюційним зображенням живопису є колір. У живописі використовується фізичні властивості світла, що дає можливість зобразити предмет у кольорі, створювати колорит. Колорит (італ. Colorio – забарвлений) – загальне кольорове рішення, система сполучення кольорів та їх відтінків у художньому творі. Якщо у творі домінують сині, зелені, фіолетові відтінки, колорит називають холодним, а коли домінують жовті, червоні, оранжеві – теплим.
Художні образи живопису створюються за допомогою малюнка, кольору, світлотіні, колориту і перспективи. Важливу роль відіграє і композиція (лат. Compositio – складання, розміщення) – побудова художнього твору, співвідношення окремих частин і елементів, що зумовлені його ідейно-образним змістом, характером і призначенням. Техніка живопису (накладання фарб, закріплення на поверхні, різноманітна). Найбільш поширені фарби олійні, клейові, воскові (енкаустика). В монументальному живописі найчастіше застосовують мозаїку, фреску. У станковому, крім олії, - акварель, гуаш, пастель.
Мозаїка (франц. Mosaique, італ. - moseico, лат. musivym, буквально – призначене музам) – це орнаментальні композиції, виконані з природних елементів, емальних, керамічних плиток, емальною (нім. Smapte, італ. Smalto – емаль) – називають кольорове непрозоре скло у вигляді невеликих кубиків, або пластинок, яке застосовується для виготовлення мозаїк. З ІІ тис. до н.е. відома фреска (італ. Fresco, буквально – свічний) – техніка живопису фарбами (водяними або вапняному молоці) по свіжій штукатурці. Темпера (італ. Tempera – фарби для живопису, в яких сполучною речовиною є натуральні (з води та яєчного жовтка) або штучні (водяний розчин клен з олією) емульсії.
Існують такі види живопису як живопис гуашшю, аквареллю, олійними фарбами, темпера.
Розділ 1. Історичні відомості про олійний живопис
Олійний розпис – різновид живопису, який активно