мотиву.

В 20 ст. В Європі і Америці отримала широке поширення індустріальний

пейзаж, який нерідко трактував світ техніки як свого роду анти природу (Ч.Демут, Н.Спенсер, Ч.Міллер в США). Міський пейзаж футуристів і експресіоністів часто приймає загострено агресивний або відчуджений вигляд, проникнутий настроями трагічної безвихідності або жалю.

Український живопис останньої третини ХІХ- поч.. ХХ ст.. в своєму розвитку спирався на досягнення національних митців попередньої доби і передусім на творчість Шевченка, з іменем якого пов’язане ставлення і утвердження реалізму.

В російському пейзажі 19-20 ст. реалістичні традиції 2-ї пол. 19 ст.

переплітаються з впливом імпресіонізму і “модерну”. Близькі до пейзажу

настрою Левітана, але більш камерні по духу твори В.А. Серова,

П.І.Петровичеві, Л.В.Туржанського.

Український живопис останньої третини ХІХ – поч. ХХ ст. в своєму

розвитку спирався на досягнення національних митців попередньої доби і

передусім на творчість Шевченка, з іменем якого пов’язане ставлення і

утвердження реалізму.

Західно-українські художники пейзажисти.

Український живопис останньої третини ХІХ- поч. ХХ ст. як і вся

українська наіональна культура тієї доби, розвивався в складних

культура тієї доби, розвивався в складних

історичних умовах. Перш за все, потрібно відзначити той факт, що

територія України н становила собою єдиного державного об’єднання. Як і

раніше, вона продовжувала залишатися поділеною несправедливими кордонами на східну і західну частини, внаслідок ого соціально-економічний і культурний розвиток у кожній з них відбувався по-різному, відзначався

своїми специфічними особливостями.

У своєрідних умовах відбувався розвиток живопису, як і всього

образотворчого мистецтва, на території Західної України в Галичині,

Буковині й Закарпатті. Як відомо, ці українські землі входили до складу

Австро-Угорської монархії, де перебували, фактично, на правах

напівколоніій. На Західній Україні перші значні реалістичні твори

почали з’являтися у 80-90-х роках ХІХ століття. Авторами їх були

представники старшого покоління українських живописців: К.М.Устиянович, Т.Д. Копистинський, Т.Р.Романчук, С.Томасевич в Галичині; Ю.Г. Пігуляк – на Буковині, Г.Г. Рошкевич – на Закарпатті. Кожен з них працював сам по собі, творчих контактів між ними майже не було, а тому про скільки-небудь організоване художнє життя не могло бути й мови.

На зламі ХІХ і ХХ століть на арену художнього життя вийшло нове

покоління західно-українських художників: І.І. Труш, Й.П. Курилас, Я.В.

Пстрак, А.І. Манастирський, Ю.І. Панкевич, М. Д. Сосенко, О.Х.

Новаківський, М.І.Івасюк, О.Л. Кульчицька та ін., творчість яких і

визначила неповторну своєрідність західно-української школи живопису.

Провідним творчим методом західноукраїнських митців залишався реалізм,

одні з них, як, наприклад, Й.П.Курилак, Я.В. Пстрак, М.І.Івасюк,

А.І.Манастирський та ін. Були в цьому плані традиціоналістами, інші

(І.І.Труш, М.Д.Сосенко, О.Х.Новаківський) збагачували свій реалістичний

метод, використовуючи досягнення модерну.

З пейзажів К.М. Устияновича не всі збереглися. Як правило, пейзажі митця

виконані з дотриманням вимог академічного мистецтва, як щодо вибору

мотивів, так і в плані їх живописного трактування. Писав Устиянович

також краєвиди рідних йому Карпат та Прикарпаття з гірськими пасмами на далекому обрії, руїни замків та монастирів (“Гірський пейзаж з Хрестом”, “Скит Манявський”, “Захід сонця”).

Важливу роль у всьому подальшому розвитку західноукраїнського живопису, як і всього західноукраїнського образотворчого мистецтва, відіграв прилив до нього свіжих творих сил. На рубежі ХІХ – ХХ ст. в активнее 0життя включився загін молодих художників-вихованців європейських художніх академій. Серед яких особливою обдарованістю і працездатністю виділявся І.І. Труш (1869-1941).

Значне місце у творчому доробкові І.І.Труша – пейзажиста посідають

зображення кримських, італійських та єгипетських краєвидів, що їх

художник виконав під час своїх закордонних подорожувань. З особливою

любов’ю і глибоким проникненням в “душу” природи писав І.І. Труш

сповнені своєрідної краси й ліричності – задумливості краєвиди рідної

йому Галичини з її просторими полями, самотніми деревами на степових

рівнинах.

За своїм обдаруванням А.І. А.І. Манастирський передусім пейзажист.

Помітним явищем у пейзажному доробкові А.І. Манастирського є серія

етюдів, об’єднаних спільною назвою “Стара народна архітектура”, над якою художник працював протягом кількох десятиліть. Це в основному зображення українських дерев’яних церков ХУІ-ХУІІІ ст., інших сторованних будівель: шкіл, чимось примітних сільських хат.На Закарпатті реалістичний живопис зародився пізніше, ніж в Галичині й

на Буковині. Нині широко відоа закарпатська живописна школа. Склалася

пізніше, уже в 30-40-х роках ХХ ст. Біля її джерел стояли вдатні

живописці Й.Й. Бокшай та А.М. Ерделі.

Розділ 2. Вирішення теми та підготовка до роботи.

2.1 Характерні елементи та мотиви

Відомо, що людина вибирає той вид діяльності, який їй найбільше

вдається і до якого в неї лежить серце.

Я вибрала тему дипломної роботи: «Олійний живопис- пейзаж».

Я вважаю, що олійний живопис – це емоційний живопис, він тримиається на внутрішньому баченні світу людиною. Вона не копією не переносить дзеркальне відображення, а проносячи свій задум крізь роздуми, емоції і виплекує на білу широчінь полотна вже “свій” мотив, тобто людина втілює в роботі своє “я”. Можливо і мої роботи будуть відображенням мого внутрішнього стану – один раз спокійного, іншого разу –бурхливого, заперечливого.

Головною метою є – визначення теми роботи і, яке образне вирішення вона набере в процесі роботи. Тому велике значення для цього має попередня робота на пленері, тобто необхідно зібрати весь вихідний матеріал, з допомогою якого формується подальший образ творіння. Звичайно, екскізи не є щедеврами творчої роботи, але не треба тут боятися невдач.

Отже, я починала роботу з начерків олівцем, невеличких етюдів, в процесі виконання яких велись пошуки найкращого композиційного вирішення; встановлення відношення і розташування основних мас: самої споруди, оточуючого середовища (дерев, кущів, неба, хмар і т.д.), переднього та інших планів.

Коли композиційна побудова робіт завершена, пророблені найменші деталі, тоді можна приступити до вирішення робіт в матеріалі. На першому або другому плані часто даю так зване “введення в композицію” у вигляді

направленої в глибину доріжка, декількох, йдучи на другий