Із фізичних змін найважливішими є ті, що викликані коливаннями атмосферної вологості і температури. Більша частина речовин, які є в картині є речовинами рослинного чи тваринного походження, має колоїдний характері без упину реагує на рівень вологості повітря. Зі збільшенням чи зменшенням атмосферної вологості збільшується чи зменшується об’єм цих речовин. Тому вони знаходяться в безперервному, хоча і непомітному русі, що викликає напруження між окремими гіперогенними шарами, при чому останні послаблюються, розтріскуються і відділяються. Фарби відпадають і на кінець відбувається повне розкладання і руйнування картини.

Так само діють і різні зміни температури і на картини на металевих дошках. Внаслідок різкого розтягнення і стискання, наприклад, мідної дошки, фарби можуть зразу ж розтріскатись і відпасти. При низькій температурі знижується еластичність деяких зв’язуючих речовин (смоли, ліноксину і воску), і пошкодження, спочатку майже непомітне, пізніше, при нормальній температурі, викликають передчасний розпад картини.

Потемніння фарб на кольорових і темних ґрунтах можна пояснити за законами фізики (законами заломлення світла). Інші оптичні зміни, в першу чергу пожовтіння і вицвітання, як правило, викликаються і хімічними процесами.

До хімічних змін відносяться, зокрема процес окислення, якому піддаються більшою мірою різноманітні речовини, що використовуються в живописі. При окисленні у висихаючих оліях утворюють пофарбовані продукти, що викликають пожовтілість і потемнення фарб і лаків. Від цього процесу не захищені навіть смоли, що піддають повільному самоокисленні. Окислення викликають також вицвітання і інші зміни деяких фарб, особливо органічних барвників. Окислювальні процеси прискорюються світлом і вологістю.

Пожовклість багатьох зв’язуючих речовин є показником окислення, прискореного вологістю, живопис на полотні і на всіх основах, що легко пропускають вологу і повітря, менш стійкою, ніж живопис на металевих чи дерев’яних дошках, які утримують волог цілком чи більшу її частину. Картини на полотні потрібно було б оснастити зі зворотної сторони захисним консервуючим водостійким шаром, наприклад сумішшю воску і смоли. Такі картини були б більш стійкими і не темніли так інтенсивно, як незахищені картини. Всі рідкісні картини, що знаходяться у галереях, потрібно було б консервувати подібним способом. Підклеювання до картини нового полотна за допомогою крохмального клею, переслідує інші цілі; це не заважає проникненню вологи. Кольорову поверхню потрібно захистити від вологи тонким шаром лаку. Найбільш придатними для вказаної мети виявилися лаки, виготовлені з природних смол із додаванням воску. Олійні лаки і лаки на основі синтетичних смол, плівка яких менш водостійка, є значно менш придатні, хоча на перший погляд здається, що вони в цьому відношенні зовсім надійні.

Стійкість і міцність картин безпосередньо залежить від стійкості до окислення окремих її елементів. Тваринний клей, крохмаль, гуммі арабік і віск окислюються значно повільніше, ніж висихаючи олії і смоли; тому, з хімічної точки зору живописні техніки, що використовують перераховані речовини в якості зв’язувачів більш стійкі, ніж олійний і олійно-лаковий живопис.

2.3. Творчість Ігора Роп'яника.

Одним із найвідоміших західних художників сучасності є Імгор Остампович Роп'ямник Ігор Роп'яник - багатогранно яскрава особистість - журналіст , художник , фотограф . І все дуже щиро . І все крізь душу .

Народився у місті в 1957 році .
Закінчив факультет журналістики . Протягом 23 років працював кореспондентом різних газет («Прикарпатська правда», «Рідна земля», «Галичина», «Тижневик Галичини», «Газета.if.ua», регулярно друкувався у центральній пресі). Член .
Художник . Учасник 9 персональних і багатьох групових виставок .Створив близько 3- х тисяч картин , які нині знаходяться у приватних збірках , здебільшого за кордоном .

Працює здебільшого у жанрах та . Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки — у Львові (1980, 1982, 2009), Івано-Франківську (1987, 2005, 2007, 2009), Чикаго (США — 1992), Ґлен Спей (США — 1992), Детройт (США — 1994). Учасник живописних пленерів у Карпатах, у м. Оребіч (Хорватія — 2006, 2008), у м. Криниці (Польща — 2006). Здійснив творчі поїздки до США (1992, 1994), Австрії (2005), Франції (2005), Хорватії (2008),

Італії (2008). Твори зберігаються в приватних колекціях України, Польщі, Франції, Німеччини, Аргентини, Ізраїлю, Японії, Канади, США, Австрії, Словаччини, Англії,

Хорватії, Бельгії, Росії, Люксембурга,

Китаю.

Розділ 3. Техніка виконання та послідовність виконання роботи

3.1. Приготування грунту для полотна.

Від якості виконання підрамника, його матеріалу, а також натяжки полотно залежить збереженість картини.

Полотно як основа для живопису в наш час набуло великого поширення.

Воно достатньо міцне, легке, міцне, має добру фактуру. Для своїх робіт, я вибирала полотно з такими якостями – міцне, густе, зіткане із рівних довгих ниток без вузлів і потвощень, з ясно вираженою зернистістю

поверхні.

Від якості виконання підрамника, його матеріалу, а також натяжки полотна залежить збереженість картини. Підрамник має бути міцним і водночас легким, без дефектів – тріщин, червоточин, плісняви. Бруски, з яких робилять підрамник, мають фаски-скоси (7-9 ) на лицьовій поверхні в

глибину, щоб полотно не торкалося до бруска, а утримувалося його

гранями.

Натяжка полотна на підрамник робиться наступним чином. Нове негрунтоване полотно промиваю в гарячій воді. Натягується полотно в трохи зволоженому зволоженому стані. Підрамник ставиться на стіл, потім зверху кладеться і вирівнюється полотно, злегка натягуючи його по діагоналі і закріплюючи цвяхами по кутам. Цвяхи забиваються не по прямій, а розкидано, змійкою, щоб не розколоти підрамник.

Для виготовлення проклейки можна використати я брав желатин, залитий кип'яченою водою кімнатної температури