Не доводячи до кипіння, з розрахунку на літру води додається 50 грам желатину і 15 грам гліцерину. Після застивання клею наносити його флейцом на полотно швидко, в вигляді дуже тонкої, еластичної, рівномірної плівки. Проклейку роблять 4 рази.

В олійному живописі користуються клейовими, емульсійними та олійними(масляними) ґрунтами. Клею в грунт треба добавляти стільки, щоб не було тріщин і від згинання полотна він не обсипався. Зворотній бік полотна має бути чистим. Ґрунти є різних типів, один з них клей ПВА добавляють до теплої води, щоб легше розмішувати на половину, потім цю суміш розмішують до однорідної маси і нею проклеюють полотно, коли полотно висохло роблять іншу масу. Цей клей ПВА на половину з водоемульсією і добавляють 50 гр. оліфи, після чого також розмішують на однорідну масу, потім покривають цим полотно вдруге, коли воно висихає протирають наждачкою для того, щоб поверхня була гладкою, якщо є вияв точкових проміжків, то можна перекрити ще раз, після того як друга прокладка висохне.

Масляний грунт робиться з спепціально приготованої фарби.

Зазвичай масляний грунт виготовляється по рецепту Прокопіва П.М.

На півлітру дистильованої води додається 25 грам желатину і 7,5 грам гліцерину. Потім чекають 1 день, щоб набухло, потім на водяну баню, але не варити.Лляну олію (35 гр), нашатирний спирт (15 гр) і 8 жовтків розвожу окремо, доливаючи в кінці по чуть-чуть, також додати крейди (85 гр) і цинквайсу (65 гр).

Грунт легкими рухами наноситься на полотно флейцом.

Після висихання грунту я потрібно обробити його наждачною шкуркою, щоб поверхня була гладенькою. Працюють широкими пензлями і намагаючись зробити роботу за час поки висихає фарба. Після висихання прописують деталі.

Також можна закріпити полотно за допомогою степлера. Спочатку роблять підрамник, а потім на нього натягують полотно. Степлером прострілюють зверху один раз і знизу один раз, полотно натягують так, щоб нитки лежали паралельно сторонам підрамника, потім прострілюють бічні сторони, щоб була рівновага полотна, після чого з усіх боків прострілюють і натягують таким чином полотно на підрамник. Натягнуте на підрамник полотно ще не придатне для роботи; його як і картон треба покрити грунтом. Коли грунт достатньо висохне, можна перейти до побудови композиції.

3.2. Композиційне вирішення.

В самому терміні “композиція”, яка походить від лат. слова compositio

омпозиція”, яка походить від лат. слова compositio (побудова) і інші componiere (складатися), і яке має деколи широке значення, заложений основний і загальний задум – єдність частин із яких складене ціле.

Композицією ніби “веду” процес зорового сприйняття змісту картини: від загального враження, від головного до засвоєння деталей і частин, до підсумку і співставлення окремих елементів .а в результаті – до гармонійної цільності образу ву всіій її життєвості і повноті. В своїх картинах я використовував 3 закономірності композиції: життєвість, виразність і цільність.

Життєвість відноситься скоріш за ве до категорії мого світобачення,

життєвим повинен бути любий витвір мистецтва.

Ця істина характерна не тільки для композиції, але і ддля начерка,

етюду, екскіза.

Друга закономірність композиції – виразність, у кожного художника це

поняття суб’єктивне: якщо для одного цей витвір мистецтва виразний, то

зовсім невиразним може бути для іншого. Головним признаком виразності я

вважаю контрасти. Контрастами можна рахувати всі протиставлення,

наприклад, світла й тіні.

Меньше ніж в любому іншому виді живопису в виконанні пейзажу нас

цікавить степінь закінченості. Зато на перший план, більше ніж в

чому-небудь, виступає мотив, і ми знаємо яке значення знаходження

вдалого мотиву надавали такі майстри пейзажу, як Левітан або Куїнджі.

Різні по своєму духовному змісту, вони були однаково вимогливі до

новизни мотивів своїх творів.

Композицію роблять вуглем, м’яким простим олівцем, або кольоровим. Якщо рисунок роблять вуглем його слід закріпити дамар ним лаком у суміші з розчином № 4 для живопису (піненом).

Писати можна тільки по сухому.

Композиція має свої якісні признаки.

Перша її якість: вона повинна бути побудована і виконана таким чином,

щоб зразу, без назви, без коментарів доходила ідея художника.

Центральною частиною свого триптиха я обрав Ворохтянську церкву яка

стоїть на невеликому пагорбі і є пірамідальна у своїй формі. ЇЇ купола

ніби врізаються в небо і є вищими за гори, які розміщені на задньому

плані. Дорога, яка на передньому плані ніби запрошує глядача до церкви.

Зліва дорога нас проводить біля гірської криниці, потім піднімається до

хатини попри оборог. В долині ми бачимо вид села і ліс.

Зправа дорога з воринням веде нас вниз попри високі смереки від яких віє

холодом, бо туди не доходить сонячне світло. За ними видно великий

простір. Як і за хатиною розміщеною зліва від дороги. Дальше, на пагорбі

видно віддалені сільські хати, які знаходяться майже в лісі, після якого

синіють гори.

Всі частини підкоряються центру і дивляться як в цілому так і

поодинці.

3.3. Інструменти та матеріали.

Пензлі бувають круглі, плоскі, овальні. Плоскі з № 1 по 30, круглі з № 1 по 13.

Є такі види волосу пензлів: нащетинні, піщані, борсукові, медвежі, колонкові, білячі. Пензлі щетинні – найбільш жорсткі, вони виготовляються з свинної щетини. По формі щетинні пензлі круглі і плоскі. Вони використовуються для масляного живопису, рідше для гуаші чи темпери.

Пензлі піщаникові виготовляють з обробленого волосся хвоста піщаника. Тільки плоскі. Волосся м’яке, мало еластичне. В основному для роботи темперою, гуашшю, аквареллю, при роботі олійними фарбами, для лесіровок,