Пензлі борсукові – з обробленого волосся хвоста борсука. Тільки плоскі. В олійній живописі. Пензлі з ведмедя – з обробленого волосся білого ведмедя. Вони пругкі і м’які. Застосовуються для роботи олійними фарбами а також темперою, гуашшю і аквареллю.

Пензлі з колонка – хвоста колонка. Круглі і плоскі. Застосовуються у всіх видах живопису.

Пензлі білячі – з хвоста білки. Тільки круглої форми, по паперу та фарфору малюють.

Пензлі флейци – з хребтової щетини волосся борсука, білки. Плоскі у виді, лопаточки з короткою ручкою. Використовуються для нанесення ґрунту, покриття лаком масляного і темперного живопису. А також флейцована в процесі живопису.

Пензлі для олійних фарб пензлі використовують жорсткі, рідше м’які, хіба що для оброблення тонкостей – це можуть бути гілки дерев чи графічні вирішення та інші.

3.4. Послідовність виконання.

Пошуки композиційного рішення, визначення пропорції, побудова,

перспективи, знаходження тональних відношень – все це необхідні елементи

в роботі над пейзажем.

Кожна робота була етюдно виконана в декількох варіантах при різному стані, освітленні, в різних кольорових гаммах.

З ескізного матеріалу відбирались найбільш вдалі вирішення.

При подальшій роботі, ставлю за ціль знайти “колір неба в кольорі землі”', тобто колорит. Одночасно знаходити колір і тон . Вирішуючи зелень, потріб-но врахувати колір освітлення, повітря на середовище, можливі кольорові рефлекси – від неба, від сусідніх предметів, від землі, що надають листю кожний раз особливий відтінок. Якщо на першому плані вибраного мотиву є церква, будівля.

Стовбур дерева чи інший великий об’єкт, то я брав відношення переднього плану до землі і неба, але в кожному конкретному випадку потрібно виріши-ти з чого почати визначення живописного рішення.

Зелена маса крони зверху несе на собі рефлеки кольору неба, тіні бувають

тепліші, коли освітлна частина ає холодний зеленувато-сріблястий

відтінок. Листя, просвітлене променем сонця, буквально горить.

Голубувате повітря зягчує всі відтінки. Потрібно пам’ятати про повітряну

перспективу: те, що знаходиться далі прозоріше по кольору.

Живопис олією починають писати з підмальовка. Для цього фарбу беруть не густу і відрізу намагаються якомога точніше передати кольорові і тональні відношення.

Спочатку беруться за найтемніші місця – тіні, потім конкретизують і уточнюють зображуваний об’єкт. Щоб пензлем передати об’ємну форму кожен мазок повинен показувати певну чистоту площини предмета, її окрему грань.

В живописі кожен мазок треба класти свідомо, щоб він допомагав виявляти форму, тон і тому подібне. Отже, напрям і характер мазка залежить від форми об’єкта, характеру його поверхні, положення в просторі. При цьому слід пам’ятати, що мазок покладений пастозно, наближає зображення до глядача, а покладений тонко і гладенько віддаляє. Досить часто в живописі користуються лесуванням. Ним не слід зловживати, бо живопис темніє від надлишку олії. Лесування добре лягає на сухий гладенький підмальовок, тому перед цим поверхню живопису слід зашліфувати тонким наждачним папером.

Працюючи в кольорі спочатку потрібно вірно виявити відношення кольору

неба до відтінку землі, щоб передати силу загального освітлення і знайти

кольоровий відтінок, пануючий в мотиві (зранку він буде один, а ввечері–

інший, сірий дощовий день неможливо сплутати з золотистим сонячним

полуднем).

Потрібно знайти “колір неба в кольорі землі”', тобто колорит. Одночасно

знаходити колір і тон будівлі. Вирішуючи зелень, потрібно врахувати

колір освітлення, повітря на середовище, можливі кольорові рефлекси –

від неба, від сусідніх предметів, від землі, що надають листю кожний раз

особливий відтінок і в кожному конкретному випадку потрібно вирішити з чого почати визначення живописного рішення.

На колорит великий вплив дає колір неба, особливо тих частин, на які

потрапляють його рефлекси чи відображення.

Велике місце в пейзажі займає зображення хмар, фрми яких дуже

різноманітні. І перш ніж писати треба добре вивчити їх структуру. Хмари

можуть мати вертикальний і горизонтальний розвиток, розміщуватись у

верхньому середньому чи нижньому ярусі. Треба звернути увагу й на те, що

кожне дерево повинно мати свою кольорову і тональну характеристику.

Купол неба посилає рефлекси, які особливо помітні на випуклостях землі

і на крівлях споруд.

Дуже цікаві та багатокольорні тіні, які видно при сонячному світлі на

будівлі, набуває певного настрою.

В останній стадії роботи основну увагу зосреджую на кінцевому

узагальненню тонових і кольорових відношень.

Висновок.

Пейзажний живопис є одним із жанрів образотворчого мистецтва, тому його вплив на формування естеичного смаку людини рівноцінний любому іншому засобу естетичності виховання. Як і інші засоби мистецтва (література, культура мови, кіно, музика) з допомогою яких здійснюється естетичне виховання особи, пейзажний живопис має свою мету і завдання.

Ця мета: виховання здібності повноцінного сприймання і правильного

ності повноцінного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Естетиичне виховання не тільки розширення художнього світогляду, але й організація людських почуттів, духовного росту особи,регулятор і коректор поведінки.

Суб’єктивним боком естетичного освоєння світу виступають естетичні

відчуття, смаки .оцінки, переконання, ідеї, ідеали, отбто естетична

свідомість людини, яка є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу і

разом з тим засіб пізнання сутнієвого боку реального світу – його краси.

Звертаючись безпосередньо до творів мистецтва, естетине виховання

вимагає розвитук в людині вміння правильно сприймати явища краси. Це не

означає, що кожен повинен стати професійним художником або

спеціалістом-мистецтвознавцем. Крім того, що людина повинна знати певну

частину творів мистецтва, вона ще й повинна мати певний об’єм знань з

теорії та ітсорії мистецтва. Таке збагачення художніх вражень знанням

законів мистецтва не тільки не глушить емоційного сприймання, а навпаки,

посилює його, поглиблює, робить його осмисленим. Виховання художнього

смаку заохочує школярів до естетичної діяльності, яка характеризується

певним результатом, і передбачає, що під час занять мистецтвом, учні

втілюють в життя доступні їм елементи прекрасного.

Ми, як художники часто порівнюємо – і досить правомірно-правдиве

зображення фарбами з