Істинна природа відносин між Ісусом Христом і Марією Магдалиною служить предметом численних версій і пропозицій.

Походила Марія Магдалина із галилейського міста Магдали поблизу Копернаума.

В Новому Завіті ім’я Марії Магдалини згадується лише у деяких епізодах:

Вона була сцілена Ісусом Христом від одержимості сімома бісами (Лк.8:2; Мк.16:9)

Потім почала наслідувати Ісуса, служила йому і ділилася своїм надбанням (Мк.15:40-41,Лк.8:3)

Була присутня на Голгофі, коли помер Ісус Христос (Мф.27:56 та ін.)

Після чого була свідком Його покладення до гробу (Мф.27:61 та ін..)

А також стала одною із жінок-мироносиць, яким ангел дав звістку про Воскресіння Христа (Мф.28:1;Мк:1-8)

Вона перша побачила воскреслого Ісуса, спочатку подумала, що це садівник, але дізнавшись, захотіла до нього доторкнутись. Христос не дозволив їй цього зробити, але при тому доручив їй повідомити апостолам про своє воскресіння (Ін.20:11-18).

Назва «Магдалина», яку носила Марія, традиційно розшифровується як «уродженка міста Магдал-Ель».Буквальне значення-«вежа», оскільки вежа вважається феодальним рицарським символом, в Середньовіччі цей благородний відтінок був перенесений на особу Марії і їй були додані аристократичні риси.

Була також версія, що назва «Магдалина» може походити від виразу, що використовувався в Талмуді magadella-«завиваюча волосся». Персонаж,названий «Міріам, завиваюча волосся жінкам», зустрічається в ряді пов’язаних з Ісусом текстів, при чому в одному з них говориться про неї як про жінку легкої поведінки. Не виключено, що в цих текстах знайшли відображення розповіді про Марію Магдалину.

Ім’я Марія-староєврейського походження.За однією версією воно означає гірка, за іншою-кохана, за третьою-уперта. Це, мабуть, найбільш поширене з жіночих імен у всьому світі. Це пояснюється перш за все поширенням християнства у світі. Вважається, що власниці цього імені безпосередні, веселі, довірливі, добрі і витончені.

В православній релігії вона вважається, як рівна апостолам свята, з опорою тільки на перечислені вище євангелієвські свідчення. В візантійській літературі розповідається про те, як через деякий час після Розп’яття Марія відправилась в Ефес разом з дівою Марією до Іоана Богослова і допомагала йому в його працях. (Потрібно відмітити, що більше всього відомостей про Магдалину із чотирьох євангелістів повідомляє саме Іоан).

Вважається, що Марія Магдалина проживала в Римі, про що свідчить звернення до неї апостола Павла до римлянів (Рим.16:6). Ймовірно, її подорож виникла у зв’язку з її іменем (пасхальна легенда). Смерть Марії Магдалини, по версії християнства, була мирною: це відбулося в Ефесі, можливо від хвороби.

Православна віра не порівнює Марію Магдалину з євангелієвською грішницею, а вважає її виключно рівною з апостолами святою мироносицею, з якої просто вигнали бісів.

В православ’ї не виникло порівняння Магдалини з деякими іншими євангелієвськими жінками, як це сталося у католицькій вірі.

Пам’ять Марії Магдалині, крім 4 серпня, 22 липня по старому стилю, здійснюється в православній церкві і в третій тиждень по Великодню, який називається Тиждень жінок-мироносиць.

Згідно «Читанням Мінеям» Дмитра Ростовського в 886 році при імператорі ЛевіVI Філософі мощі померлої в Ефесі святої були святково перенесені в константинопольський монастир святого Лазаря. На даний час відомо про знаходження мощей Марії Магдалини в наступних афонських монастирях: Дохіар, Сімонопетра і Єсфігмен.

Мощі святої до цього часу показуються в церкві в Провансі на шляху святого Іакова. На відміну від вознесіння Діви Марії, зміст якого в тому, що Богородицю після смерті забрали на небо тілесно (тому її мощі не показують). Вознесіння Марії Магдалини було просто формою її спілкування з Богом і після смерті тілесно на небо вона віднесена не була.

Католицька церква вважає місцем знаходження мощей Марії Магдалини Лютеранську базиліку, де вони були покладені під вівтарем освяченим папою ГоноріємIII в її честь. Також місце знаходження мощей з 1280 року вважаються церкви Сент-Баум і Сен-Максимін в Провансі, де частково зберігається її голова.

2вересня 2006 року вперше в Росію (із афонського монастиря Сімонопетра) прибули мощі Марії Магдалини і частина чудотворного Хреста.В храмі Христа Спасителя православні святині були доступні для віруючих до 13вересня, після чого їх провезли по семи містах країни.

В католицькій вірі Магдалина була порівняна ще з деякими євангелієвськими персонажами:

Марією, про яку згадується в Євангелії від Іоана, тут вона виступає сестрою Марфи і Лазаря, які приймали Ісуса в своєму домі в Вітанії (Ін.12:1-8) не названою по імені жінкою, яка виконала помазання голови Ісуса в Вітанії в будинку Сімона прокаженого (Мф.26:6-7, Мф.14:3-9),безіменною грішницею, що омила ноги Христа миром в домі Симона Фарисея (Лук.7:37-38). Таким чином Магдалина порівнюється з цими персонажами, набуває рис блудниці, що розкаюється. Її головним атрибутом стає посудина з благовоніями.

Згідно цієї версії, Магдалина заробляла проституцією, побачивши Христа, залишила ремесло і стала його наслідувати, потім в Вітанії омила його ноги миром і витерла своїм волоссям, була присутня на Голгофі і т.д., пізніше стала відлюдницею на території сучасної Франції.

Однією з основних причин порівняння Магдалини з блудницею являється визнання західною церквою того, що вона була тою безіменною жінкою, що омиває ноги Ісуса миром.

І ось жінка того міста, яка була грішницею, дізнавшись, що він знаходиться в домі фарисея, принесла алавастовий посуд з миром і, ставши позаду ніг Його і плачучи, почала омивати ноги Його сльозами і витирати волоссям з голови своєї, і цілувала ноги Його, і мазала миром.(Лук.7:37-38)

Проблема погодження євангелієвських розповідей про