Тоді Марія Магдалина поспішила до учеників Його зі звісткою про те, що бачила Господа, і про те, що Він сказав їй. Це було перше явлення Христа після воскресіння.

По дорозі Марія Магдалина наздогнала Марію Яковову, яка теж поверталася від гробу Господнього. Коли ж вони йшли сповістити учеників, раптом Сам Ісус Христос зустрів їх і промовив до них: "Радуйтеся!"

Вони ж підійшли, припали до ніг Його і вклонилися Йому. Тоді говорить їм Ісус Христос: "Не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене".

Так воскреслий Христос явився вдруге.

Марія Магдалина з Марією Якововою, прийшовши до одинадцятьох учеників та інших, які плакали і ридали, сповістили їм велику радість. Але ті, почувши від них, що Ісус Христос живий і вони бачили Його, не повірили.

Після цього Ісус Христос явився окремо Петрові й упевнив його у Своїм воскресінні. (Третє явлення.) Тільки тоді багато хто перестав сумніватися у воскресінні Христовому, хоча між ними і залишалися такі, які ще не увірували.

Та раніше від усіх, як свідчить святе Передання, Ісус Христос обрадував Пресвяту Матір Свою, сповістивши їй через ангела про Своє воскресіння.

Цю подію так оспівує свята Церква: Ангел звістив Благодатній: "Чистая Діво, радуйся!" І знову мовлю: "Радуйся, Твій Син воскрес на третій день із гробу і мертвих воскресив; люди, веселіться.

Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня над тобою зійшла, радій нині і веселися, Сионе, а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес Народжений Тобою.

Між тим, воїни, які охороняли гріб Господній і від страху розбіглися, прийшли у Єрусалим. Деякі з них пішли до первосвящеників і сповістили їх про все, що відбулося біля гробу Ісуса Христа. Первосвященики ж, зібравшись зі старійшинами,скликали раду. Через власну злісну упертість вороги Ісуса Христа не хотіли повірити у Його Воскресіння і вирішили приховати цю подію від народу. Задля цього вони підкупили воїнів. Давши багато грошей, вони сказали: "Говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. І якщо чутка про це дійде до правителя (Пилата), ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо". Воїни взяли гроші і вчинили так, як їх було навчено. Чутка ця пронеслася між євреями, так що багато з них і до цих пір вірять цьому.

Обман же і неправда цієї чутки очевидні для кожного. Якщо воїни спали, то не могли бачити, а якщо бачили, значить, не спали і затримали б викрадачів. Варта мусить пильнувати й охороняти. Неможливо уявити, щоб сторожа, яка складалася з кількох чоловік, могла заснути. А якщо всі воїни заснули, то підлягали суворому покаранню. Чому ж їх не покарали, а залишили у спокої (і навіть нагородили)? А налякані ученики, від страху замкнувшись у своїх домівках, хіба могли б наважитися, беззбройно проти озброєних римських воїнів, на таку сміливу справу? До того ж навіщо їм було робити це, коли вони самі втратили віру у свого Спасителя. Окрім того, хіба могли вони відвалити величезний камінь, нікого не розбудивши? Усе це неможливо. Навпаки, самі ученики подумали, що хтось викрав тіло Спасителя, та, побачивши порожній гріб, зрозуміли, що після викрадення так не буває. І, нарешті, чому ж начальники юдейські не шукали тіло Христове і не покарали учеників? Так вороги Христові намагались затьмарити справу Божу хитросплетінням неправди й обману, але виявилися безсилими перед істиною.

Розділ II. Історія, технологія, та техніка олійного живопису.

II.1. Зародження техніки олійного живопису.

«Первісні люди, чим менш вони були віддалені від свого початкового божественного походження, тим більше вони самі по собі володіли великою досконалістю і кращим розумом, маючи за керівника природу, вчителем був-найчистіший розум, і породжували найблагородніші мистецтва, поступово їх покращуючи від малого, доводячи врешті-решт до досконалості », - зазначав відомий італійський живописець та історик мистецтва Дж. Вазарі.

Моделлю натхнення для древніх живописців служили сама природа і людина як прекрасний її зразок. Але в основі історії розвитку техніки і технології живопису завжди лежало прагнення художників до вдосконалення своєї майстерності, освоєння різних матеріалів, накопичення практики і її застосування, відкриття функцій кожного фарбуючого засобу.

За словами античних авторів V-IV ст. до н. е. поступово розвиваються образотворчі засоби, живописні прийоми світлотіньового моделювання форми.

А в стародавніх джерелах, що датуються III-I ст. до н. е., є свідчення про станковий живопис, про його матеріали і техніку, містяться настанови про використання різних образотворчих прийомів.

Протягом наступних століть завдяки науковим і технічним відкриттям вдосконалюються способи приготування фарб, збагачується палітра живописців. У середині XIX ст. з'явилися синтетичні пігменти, які отримували з побічних продуктів промислового виробництва: синій кобальт чистого тону (улюблена фарба Ренуара), синя блакить, жовтий і оранжевий кадмій, алізаріновий кармін, кам'яновугільна група, водень і азот, часто з додаванням сірки або заліза, а також перманентний зелений віррідіан. Зручними для роботи виявились олов'яні туби і металеві сітки для пензлів.

У творчому застосуванні матеріалу з'являються широкі можливості емоційного естетичного вираження і стильових особливостей живописної майстерності. «Техніка» в перекладі з грецького означає «майстерність», «мистецтво». Це слово в живописі звучить звично, але не зовсім виразно. Що воно висловлює? Це професійний засіб, умілий авторський прийом письма