«Тімні забумтих премдків» — український художній фільм режисера Сергія Параджанова відзнятий у 1964 році на кіностудії «Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка», екранізація одноіменної повісті Михайла Коцюбинського.

Акторський склад:

Олександр Райданов

Неоніла Гнеповська

Олександр Гай

Ніна Алісова

Леонід Єнгібаров

Микола Гринько

Спартак Багашвілі

Тетяна Бестаєва

Кадочникова Лариса Валентинівна

Миколайчук Іван Васильович

Нагороди:

1965 — премія «Південний Хрест», премія ФІПРЕССІ Юрію Іллєнку за операторську роботу — МКФ у Мар-дель-Плата (Аргентина)

1965 — Кубок фестивалю — МКФ у Римі

1966 — Золота медаль Сергію Параджанову — МКФ у Салоніках (Греція)

Відгуки

Журнал "Екран" (Польща), 1966 рік писав: "Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності і казки, дійсності і уяви, достовірності і фантазії... Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі... Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал, в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи

Презентація фільму у вересні 1965

Під час презентації у київському кінотеатрі «Україна» фільму «Тіні забутих предків» у вересні 1965 року з різкою критикою арештів серед інтелігенції, які відбулися влітку 1965 року виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Під їхнім листом підписалося 140 присутніх. Після цього реакція властей була блискавичною — Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з аспірантури Київського педагогічного інституту, Чорновола звільнили з редакції газети «Молода гвардія», Василя Стуса відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був аспірантом.

Висновок

Гуцульщина багата своєю давньою культурою та народним мистецтвом, яке відзеркалює душу, побут, пристрасті, традиції та цінності народу. Звідси черпали та черпають натхнення та наснаги таланти українські.

Коріння народного мистецтва сягають в глибоку давнину, а протягом століть воно стало спонукою до розвитку національної свідомості народу. Саме Гуцульщина є унікальним і невичерпним джерелом для дослідження і вивчення давніх традицій, звичаїв, строїв та мистецтва.