також є поширеним символом на писанках. У ньому втілена ідея триєдності Всесвіту: неба, Землі і води. Цей знак також символізує батька, матір та дитину. Це - символ божественної Трійці. Сяйво у вигляді трикутника - атрибут Бога-Отця. Рівнобічний трикутник символізує завершеність. Трикутник, обернений вершиною вгору є сонячним і має символіку життя, вогню, полум'я, чоловічої основи, духовності.
Трикутник, обернений вершиною донизу, є символом, пов'язаним з Місяцем, жіночою основою. водою, символізує Велику Матір, Богиню-Рожаницю.
4. Восьмикутна зірка
Восьмикутна зірка означає сонце. У дохристиянській символіці слов’ян, населення трипільських часів називали Сонце «Дажбогом» – богом світла.
«Дажбог» - Безмежність, Вічність (незнищима енергія несвідомого та свідомого буття). Це свята Правда, Святий Дух України-Руси [15].
Складові частини слова «Дажбог» походять від двох слів санскриту:
«Да» – дати; «бог»– буття.
Отже, «Дажбог» - Датель буття, життя.
Народна термінологія їх “штерн” “штерно” походить від німецького - ”Stern” - зоря, зірка. Символічно вважалося, що даруючи писанки з восьми -кутною зіркою на Великдень, молодь причаровувала Сонце для добра і життя на землі. Різновиди сонячних оберегів гуцули різьбили на своїх хатах.
Восьмикутна зірка в руках повитухи на іконі «Різдво Марії» символізує народження нової зорі – християнства. [11], [12], [13].
5. Ромб з кучерями
Поширеним символом на писанках є ромб - символ родючості, загальний символ жіночої основи в природі. Зображення ромба, розкресленого на чотири частини, можемо бачити на трипільських знахідках - жіночих глиняних фігурках богині родючості. У кожну з чотирьох ділянок такого ромба ще до випалювання втискували по одній хлібній зернині; такий ромб є уособленням зораного та засіяного поля. На писанках ромб зустрічається як у вигляді окремого символу, так і в сполученні з іншими елементами.
Узорами вишивки сітки ромбів був оздоблений одяг слов’ян. [11]
6. Зображення коня
Але найчастіше зустрічається зображення оленів і коней на гуцульських і буковинських писанках. Олень, як і кінь, істота земна, і роги його асоціюються з земною рослинністю, яка щорічно відмирає і знову оживає. Тварина ця пов'язана із Сонцем. Згідно з давніми віруваннями, Сонце почергово перебуває як на небі, так і під землею, і саме олень на своїх рогах виводить Сонце на небо. Чудесний олень уявлявся героєм, що приносить людям світло, сонце, вогонь, уже пізніше він став благодійником людей, істотою, що пов'язується із землеробством, ремеслами, знаннями. Олень також вважався провідником душ померлих людей, тому в давніх похованнях знаходять бронзові фігурки оленя; зображувався олень на рукоятках мечів і кинджалів.
Кінь є також символом чоловічої основи у природі, символом Сонця. З часом відбулося перенесення культово-міфологічних уявлень про оленя на коня.
Кінь був найулюбленішою твариною скіфів, він незмінний помічник людини в землеробстві, пов’язаний з культом родючості. Його витривала служба людині киянами-язичниками зафіксована у «Повісті врем’яних літ», давньоруській письменній пам’ятці. Бойових коней князі хоронили як воїнів, з почестями, насипаючи над ними кургани.
Людина часто створювала собі на протязі Х – ХІVст. зооморфні амулети коня, прикраси-обереги.
Кінь – ознака вищих сил святих. Білий кінь уособлював божественний світ предків. При храмі бога Світовида (язичництво) був білий кінь, з яким ворожили. Він був атрибутом містичного бога Сонця Ярила [7], [8].
7. Зоря
Зорю-вістунку знали багато народів Східного Середземномор’я, яка сповіщала про народження богів та початок творення Всесвіту. Зоря оспівана народом у щедрівках її називали: Вечірньою Зорею, Вечоровою, Ранньою, Світовою Зірницею, Зоряницею тощо. На оберезі навколо неї розміщені ряди трикутників з площинами та ромбів.
З обох боків оберега створена зоря. Орнаментальний мотив у вигляді зірки з загостреними кінцями. На Гуцульщині поширений термін “штерн” походить від німецького - “Stern” - зоря, зірка.
Орнаментальний мотив, що належить до тригранно-виїмчастої різьби в оточенні стилізованих квітів щедрої землі завершують оздобу оберега.
8. Сонячний оберіг “Ружі”
Сонячний оберіг “Ружі” – архаїчний символ сонця “Даждь-бога” трипільської культури наших предків. Сонячну віру та культ наші предки обожнювали. Даждьбог вважався найголовнішим. Його ознакою є восьмикутна зірка. На оберезі-яйця вона створена по усій площі ромбовидних графем світлої землі стилізованими ружами сонця, поширені в орнаментиці гуцулів.
9. Листки, квітки, деревця
Квітки – символ богині неба, яка була володаркою життя і смерті
12. Трипільський квадрат
Підтвердженням думки про те, що квадрат був символом поля, є сам спосіб оранки і боронування: поле орали у двох напрямках - «туди» і «назад», а боронували впоперек, тобто навхрест.
Сітка, решето, за давніми повір'ями, мають силу оберега від злих духів, відокремлюють добро від зла. Сіткою дуже часто заповнені окремі елементи на писанках - кола, квадрати, трикутники тощо.
Орнаментальні мотиви більших і менших квадратів розташовані у стрічковій композиції. Ці графеми в українській символіці означали землю. Їх 4 кути упорядковані прямими лініями символізують певні ділянки поля стабільно оброблених нив. Покрита трикутником площа була графічним зображенням зораної землі. Для українців земля завжди була засобом багатого життя. Вона щедро родила жито, пшеницю й усяку пашницю. У “Літописі Руському” відзначено, що Руська земля є великою і багатою, щедрою і красивою. На ній будували житло. Перед будівництвом на землі малювали “трипільський квадрат”, поділивши його ще на чотири частини. Знаки майбутнього житла розміщені у центрі серед площі оброблених нив на зораній землі, в такий спосіб орали та боронували поле: орали поле вповздовж, а боронували впоперек, тобто навхрест.
”Трипільський квадрат” пояснює такий обрядовий звичай “Батько йшов на чотири поля, які оточували це місце з чотирьох боків, з кожного поля брав камінь клав його
