все – кожна крапка чи лінія приховують глибоку таємницю. Вони оберігають, застерігають, дарують щастя, славлять світ, в якому ми живемо. На перший погляд, таке мистецтво видається примітивним, але чим більше вивчаєш це мистецтво, тим яскравіше проступає краса самобутнього таланту.
На мій погляд, в наш час загальнокультурного занепаду, народним майстрам, що займаються створенням одягу, належить одна з провідних ролей.
Спілкуючись з майстрами, розумію, що це люди справді неординарні і водночас прості та безпосередні. Вони з радістю передають свій досвід, особливості технології, розповідають про орнаменти, що характерні саме для нашого села, деталі, що складають їх гордість і створюють неповторний світ народного мистецтва.
ВИСНОВКИ
Отже, перш ніж створити щось нове, треба добре вивчити і не забути старе. Не можна говорити про якісь нові кроки в створенні нових костюмів, якщо ще кілька років – і забудеться, що таке сердак чи чільце, не говорячи про те, як ці речі виготовляються. Безперечно, народний гуцульський стрій – це невичерпне джерело для створення сучасного одягу. Форми народного вбрання прості й зручні, що є характерним для сучасного одягу. Ми можемо запозичувати для побудови нових моделей все раціональне, що є в минулому. Все це, безперечно, є важливим для нашого сьогодення, для здійснення національно-культурного відродження. Адже, як доведено наукою, без глибоких знань минулого неможливо управляти процесами сучасного.
ЛІТЕРАТУРА
1. Білак М., Стельмащук Г. Український стрій. – Львів: Фенікс, 2000.
2. Лосюк П. Хрестоматія з Гуцульщинознавства. – Косів: Писаний камінь,2001.
3. Свйонтек І. Гуцульські вишивки Карпат. – Народне мистецтво,2005.
4. Шухевич В.О. Гуцульщина. Т. IV, ч. 1. – Львів, 1997.
5. Шухевич В.О. 1 і 2 част. Репринтне видання. – Верховина. – Журнал “Гуцульщина”, 1997.