Романтичній скрипковий концерт 1800-1870-ті роки

Магістерська робота

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………...3

Розділ І. Етапи еволюції жанру сольного скрипкового концерту

від джерел до ХІХ ст…………………………………….10

Розділ ІІ. Шляхи розвитку скрипкового концерту у добу раннього та зрілого романтизму. Ранній

романтичний скрипковий концерт ……………………23

Розділ ІІІ. Тип «великого» віртуозного блискучого концерту….30

Розділ ІV. Тип лірично-пісенного романтичного концерту …….54

Розділ V. Романтичний стиль скрипкового виконавства……….81

Висновки……………………………………………………..90

Список використаних джерел………………..…………..94

Додатки………………………………………………….…101

Вступ

В історії європейських культурних і літературних відносин важливим етапом була епоха романтизму. Символічно-художня мова романтиків була завжди виявленням загальної універсалістської, натурфілософської у своїй основі позиції. Ця позиція виявляється в настанові романтиків думати про все, та про все разом, про поезію, політику, історію, до того ж вони розглядали це з усім розмахом та широтою, сприймали все як ціле, органічне, живе ціле, яке існує за своїми внутрішніми законами.

Романтизм виникає, з одного боку, як реакція проти раціоналізму епохи Просвітництва, його жорстких канонів у мистецтві, непорушних, назавжди встановлених правил і законів художньої творчості, з іншого, він народжується в умовах жорстокого розчарування в ідеалах Великої Французької революції, якими був полонений розум всієї Європи. Тому, на противагу раціоналізму, з його культом розуму і логіко-понятійними формами пізнання, романтизм зсовує акцент на чуттєвість і переживання суб'єкта. Таким чином, домінуючу роль у пізнанні світу починають виконувати ірраціональні форми, такі як містичний акт інтуїції або творча фантазія.

Для романтичного світогляду одними з найхарактерніших рис є культ мистецтва, культ природи та культ творчої індивідуальності. Тому проблема творчості, творчої особистості посідає одне з центральних місць в естетиці та філософії романтизму.

Доба раннього та зрілого романтизму – ”золота ера” скрипкового концерту, один з найбільш плідних періодів його історії.

Актуальність теми магістерської роботи зумовлена:

- необхідністю введення до наукового обігу значного емпіричного досвіду, що складається з великої кількості творів;

- інтенсивним розвитком романтичного скрипкового концерту в період (1800-1870рр.ХІХст.), що проходить під знаком радикального оновлення жанру;

- нагальною потребою типологічної атрибуції жанру в умовах кардинальної перебудови концептуального та лексичного рівнів музичного мислення.

Об’єктом дослідження є еволюційний процес становлення та розвиток жанру скрипкового концерту та педагогічні традиції процесів взаємодії європейських культур.

Предметом дослідження є романтичний скрипковий концерт ХІХ ст.. (1800-1870рр.).

Мета дослідження полягає у систематизації та узагальненні історичних факторів та музикознавчиз засад, пов’язаних з розвитком жанру скрипкового концерту у творчості представників раннього та зрілого європейського романтизму.

Позначена мета і ракурс обраної проблеми обумовили вирішення наступних завдань.

Завдання дослідження:

1) визначити період зародження жанру скрипкового концерту, у контексті загальноєвропейського культурного процесу;

2) простежити вплив суспільно-політичних та соціокультурних процесів на становлення романтичного скрипкового концерту;

3) визначити типологію жанру романтичного скрипкового концерту, а саме: – ранній романтичний скрипковий концерт; – великий віртуозний блискучий концерт; – лірично-пісенний концерт;

4)вивчити романтичний стиль скрипкового виконавства.

Матеріалом для дослідження обрано скрипкові концерти П. Роде, Р.Крейцера, Н.Паганіні, Л.Шпора, Ф.Мендельсона, Ш.Беріо, О.Львова, Р.Шумана, А.Вєтана, К. Ліпінського, Г.Ернта, Г.Венявського

Теоретико-методологічну основу магістерського дослідження склали музикознавчі праці з проблем: історія зарубіжної музики; історія скрипкового мистецтва (Н. Берковського [8], Л. Гінзбурга [14, 15], В.Грігорєва [16, 17], М. Грінберга [18], С. Маркуса [34], Л. Раабена [44- 46]); музичної форми (В.Бобровського [8], Б.Гецелева [13], Н. Горюхіної [19], Ю. Кона [29], Н.Кюрегяна [32], О.Соколова [50]); драматургії (Л.Гінзбурга [14], Т.Ченової [60], І.Ямпольського [65, 66]); категорії концертності (Б.Асаф’єва [4 –6], Ю. Келдиша, [27], Л.Раабена [44 -46], М.Тараканова [55], В. Холопової [57]); музичного стилю (О.Козаренка [27], М. Михайлова [36], С.Скребкова [49],); жанру (М. Арановського [3], М.Лобанової [33], О.Соколова [50], А.Сохора [53], М. Тараканова [55]).

Системний підхід, засади історизму та об’єктивності, аналізу типологічних змін зумовили можливості визначення стабільних та мобільних ознак романтичного скрипкового концерту на усіх етапах його еволюції.

Ступінь дослідження проблеми. Робота побудована на основі вивчення і систематизації значного обсягу музикознавчої та історико-культурної літератури, в якій піднімаються і вивчаються проблеми еволюції жанру скрипкового концерту.

Доволі широке коло естетико-філософських та музикознавчих джерел з проблем музичного романтизму вводять в атмосферу епохи, допомагають осягнути її образно-емоційний світ, заглибитися в психологію творчості та композиторського процесу. В колі найбільш цікавих праць відзначимо "Романтизм в Німеччині" Н.Берковського [8], "Естетику романтизма" В.Ванслова [11], збірку наукових статей "Проблеми музичного романтизма" [43], "Романтизм його загальна і музична естетика" І.Соллертинського [51].

Серед розмаїття визначень романтизму нами буде прийнята наступна дефініція:

"Романтизм – це певний тип світосприйняття, не просто напрямок в
мистецтві, а спосіб відношення до життя, не лише естетика, але і
світогляд, який визначає правила мистецтва" [12, с. 9].

Протиставлення ідеалу і дійсності для романтизму є трагедія буття . Саме це "психологічне остинато" романтичного світовідчуття завжди приймає участь у формуванні концепції будь-якого жанру. Дуже важливою для нас є теза про ”змішання жанрів , що приводить до революції у жанровій системі, яка дісталася в спадщину від класицизму – епохи чистих жанрів " [12, с. 26]. І далі: " Для романтиків важливий не так результат, скільки шлях до нього. Ідеал недосяжний , але стремління до нього надає сенсу усім зусиллям. Енергетичний пафос романтизму обумовлено співставленням полярностей; ... саме тому все романтичне завжди дієве” [12, с. 27].

Підкреслимо думку про винятковість митця в романтичному мистецтві, феномен геніальності. Ототожнюючи внутрішній світ художника із світом ідеальним, романтики вважали митця постаттю "божественною", титанічною.

У спектрі вирішення поставленої мети слід конкретизувати поняття "концертності". Музикознавство дає кілька вирішень цієї проблеми – в аспекті жанру, стилю, формотворення.

Найбільш повна характеристика концертності міститься в