У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


що створює “демонічний настрій”.

Інваріантні риси практично усіх романтичних концертів – яскрава характеристичність тематизму, збагаченого романсовими, оперними та речитативно-деламаційними жанровими ознаками, експансія колоратурного “bel cant’ного” елементу, інтонаційна переконливість, постійний принцип контрастування. Мелодична рельєфність партії соліста органічно поєднується з віртуозністю як ознакою найвищого професійного рівня виконавця.

Розділ ІV. Тип лірично-пісенного романтичного концерту

 

Романтичний концерт відображає характерну для ХІХст. тенденцію ліризації інструментальних жанрів з опорою на пісенно – романсову основу. Тип лірично-пісенного концерту започатковує Л.Шпор, а його послідовниками виступають Ф.Мендельсон, Ш.Беріо, Р.Шуман, Г.Венявський.

Людвіг Шпор (1784-1859) – найпарадоксальніша творча фігура ХІХст. Музикант, який свідомо орієнтувався на досвід ХVІІІ ст., незмінний прихильник музики Моцарта, невтомний пропагандист спадщини великого Баха, він користувався величезною повагою композиторів-сучасників і щирою любов’ю широкої слухацької аудиторії.

До початку творчої активності Шпора музичний романтизм не існував навіть в якості реальної перспективи, а ор. 1 композитора хронологічно співпадає з першими роками зрілого віденського періоду Бетховена – останнього великого представника періоду Просвітництва і його тріумфального завершення. Шпор був цікавий для своїх сучасників тим, що його твори були співзвучні з їхніми власними прагненнями, відчуттями, світобаченням. І тим не менше -“минуле” невідомо і явно нагадує про себе в музиці Шпора, внаслідок чого без переосмислення цього феномену пізнання художнього світу композитора неможливе.

Вибір музичного матеріалу обумовлений, по-перше, особливим значенням скрипкового жанру для композитора – скрипаля, по-друге, його роллю каталізатора творчого становлення музиканта, по-третє, систематичному зверненню до нього Шпора з перших композиторських шляхів до періоду зрілого, вписуючись в широкі хронологічні рамки: Перший концерт А-dur, ор.1 написаний у 1802 році, П’ятнадцятий – е-mol, ор.128 – у 1844.

Аналіз п’ятнадцяти скрипкових концертів Шпора свідчать про те, що музичне “минуле” охоплює різні сторони кожного із цих творів. Виділяються наступні способи його існування в конкретних музичних текстах: в образно – семантичному плані – настрій ностальгійної туги, елегійної печалі, пов’язаної з ліричною інтонацією пісенно-романтичного типу і багатством мінорних фарб; в стилістиці – використання барочних прийомів пунктиру в повільному темпі, стрімких тирад, хоральної фактури, поліфонізації музичної тканини; в драматургії – володіння різними за щільністю звуковими масами, що наділені певним емоційно-образним значенням і співставлення спільного (“ми”) і особистого (“я”) начал; у формотворенні – звернення до контрастно – складеного принципу композиції, його поєднання з циклічним; у жанрово-стильовому відношенні – збереження різносторонніх характерних зв’язків з традиціями скрипкового концерту попередників: Моцарта і Віотті, Шпор включає в контекст твору “чуже слово”: цитування, цитати-аллюзії, стилізація. В одній юнацькій статті, 1828 року, Шуман писав, звертаючись в думках до Шпора і “Якщо би квіти і проса вміли розмовляти, то вони, напевно, робили би це так, як ти твориш, ти – зволожена росою нічна фіалка…” [42, с.203]. Шуман використовував в характеристиці Шпора слова і вирази, що підкреслюють елегійний склад його натури: “ніжна мова” [44, с.146-147], “прекрасная вечная грусть” [42, с.162], “ліричний поет” [42, с.162] “квітково-ніжний” [43, с.162], “сумна посмішка” [43, с.129]. Дійсно лірика спогадів і прощань це специфічно шпорівська авторська інтонація, за якою його легко впізнати в будь якому творі. Психологічний стан, викликаний втратою чогось чи когось дорогого, близького, - характерний для романтичної особистості як такої. У творців ХІХст. Він є емоційною формою вираження почуття самотності, викликаної, відторгненням особистості від світу людей, в результаті чого вона “випадає” з реального часу – простору, не в силах вкорінитися в ньому, знайти своє місце. Любовні переживання романтиків часто мали автобіографічний характер, живились реальними подіями їхнього життя. Шпор відчуває себе “загубленим”, не “вдома”, але його “дім” – назавжди втрачене золоте століття мистецтва, музичне “минуле”, яке і було для Шпора справжньою реальністю, його широтою і довготою. Те, що не зміг втримати “минуле” і знайти себе в ньому було справжньою причиною “вічного суму” композитора, “фіалочного” колориту його лірики.

Серед 15 концертів Шпора поряд з циклічною композицією виділяються твори побудовані за контрастно-складовим принципом. Найбільш ранній приклад такого роду – Восьмий концерт а-mol, ор.47 (1816 рік), задум якого розкритий автором в заголовку “У формі вокальної сцени”. Перший розділ концерту має риси речитативу, другий – ліричної арії, третій – кабалетти. Тенденція до злиття частин циклу в контрастно-складову композицію спостерігається в П’ятнадцятому концерті е-mol, ор.128 (1844 рік) Шпора , який завершує його творчий шлях в цьому жанрі. Названа тенденція повністю реалізується в Дванадцятому, Тринадцятому і Чотирнадцятому концертах, що мають інше жанрове призначення – Концертіно. Трактовка жанру концерту в творчості Шпора свідчить про підсвідому чи навмисну орієнтацію на твори Моцарта, Віотті і Роде. Так, від віденського класика йде розуміння концерту як жанру, що допускає одночасно ігрову і ліричну трактовку, врівноваженість партій соліста і оркестру. Від паризької школи в концертах Шпора – посилення віртуозної сторони партії соліста, а також яскравий поділ музичної форми сонатного allegro на кантиленний і фігураційний тематизм.

Багатообразність способів перелому музичного “минулого” в скрипкових концертах Шпора, пронизаність ними всіх творів даного жанру, програмне пояснення їхнього значення дозволяє мислити його стійкою, оригінально-індивідуального “темою” творчості Шпора, що дає можливість проникнення в суть його художньої свідомості. На фоні романтичного мистецтва ХІХ ст. дана властивість сприймається, як специфічна форма існування романтичної проблематики, пов’язаної з втратою ліричним “героєм” почуття цілісності з оточуючим світом. Для Шпора цим світом завжди залишалась Музика, якій він вірно служив протягом цілого життя.

Синтез мистецтв у Восьмому скрипковому концерті Л.Шпора.

З


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29