Особливості одягу населення Українських Карпат були об’єктом дослідження етнографів М. Н. Шмельової [68], К. І. Матейко [40]. Ці питання розглядалися і в окремих статтях [37, 38], предметом вивчення були й окремі елементи одягу.

Важливе мистецтвознавче значення має праця Г. Г. Стельмащук [60]. Автор детально охарактеризовує традиційні головні убори українців. Висвітлює знакову систему обрядових, зокрема весільних головних уборів. Описує атрибути і символи головних уборів нареченого, нареченої, дружки. Розглядає семантику головних уборів в елементах весільної, поховаьної та іншої обрядовості. Цінну інформацію містять також ряд статей Г. Г. Стельмащук [57, 58, 59].

Серед мистецтвознавчих досліджень одягу варто виділити працю Т. О. Ніколаєвої [44]. Автор вказує на зв'язок окремих компонентів строю з обрядовими діями. Описує художні та локальні особливості кептарів, подає місцеві варіанти назв за загальним колоритом.

Праці О. І. Никорак [45], С. Й. Сидорович [53, 54] є суттєвим вкладом до мистецтвознавчої скарбниці. В них висвітлені питання типології, технології виготовлення, декорування одягових тканин. Детально описано найбільш архаїчний вид домотканих виробів – перемітки (жіночі головні убори), що мали широке застосування в обрядових діях. Досліджено композицію виробу, систему розташування декоративних смуг, орнаментальних мотивів. Також розглядаються локальні та художні особливості тканин та поясного вбрання.

У монографії Р. В. Захарчук-Чугай [21] комплексно досліджується мистецтво вишивки в усіх різновидах, її соціальне значення і місце в художній традиції українців. Дається аналіз техніки виконання, художніх особливостей різнопланових видів вишивки, здійснена класифікація змісту і форм орнаментальних мотивів і композиційних схем.

Етнографічні особливості одягу Українських Карпат були об'єктом дослідження багатьох етнографів. На даний час є чимало літератури про мистецтво українців Закарпаття, зокрема про мистецтво творення та оздоблення одягу.

В праці “Декоративно-прикладне мистецтво” [1], написаною групою авторів – Є. А. Антонович, Р. В. Захарчук-Чугай, М. Є. Станкевич, висвітлюється питання типології тканих виробів одягового призначення, подається опис способів та технік оздоблення одягу.

До першої значної праці де систематизовано зібрані матеріали згідно територіальних ознак, технік, видів орнаменту відноситься альбом “Украинские узоры”, виданий О. Пчілкою [51].

Детальний аналіз геометричного орнаменту вишивок Гуцульщини подається в альбомі “Гуцульські вишивки Карпат” [18]. Матеріали зібрані і систематизовані Іриною Свйонтек. Альбом є корисним для мистецтвознавців, етнографів.

Опис складових гуцульського строю, які виготовлялися з шкіри подається в праці Г. Й. Горинь [14]. Автор описує етнографічні різновиди та локальні варіанти гуцульського взуття. Поряд з іншими дає характеристику верхньому та плечовому шкіряному одягу гуцулів.

Важливу інформацію щодо української орнаментики містить сучасне видання М. Р. Селівачова [52]. Автором проаналізовано та класифіковано всі доступні сьогодні матеріали, які стосуються народної орнаментики. В праці подано семантичний зміст орнаментальних мотивів, стилістика та типологія українського орнаменту.

Важливими для нас є дослідження сучасних європейських етнографів та мистецтвознавців, що досліджують народний одяг угорців, румунів та словаків. Це праця угорської дослідниці _Марії Крез «Угорський народний костюм» (1957 р.), де добре прослідковується загальний огляд угорського костюму, його елементи, фактори впливів у формуванні традиційного Закарпатського костюму зокрема.

Вивчення одягу українців – це коло наукових зацікавлень Стельмащук Г.Г. В її роботах можна знайти дуже цінний експедиційний матеріал, що заслуговує дослідницької уваги навіть в наш час.

Певний етап в дослідженні розвитку національного закарпатського костюму було зроблено за часів радянської влади. Саме в той час вийшли роботи таких науковців як Маслова [65] та І.Ф.Симоненко [31].

Докладний опис та аналіз одягу населення Українських Карпат містить праця Г. Маслової [65]. Ґрунтовним дослідженням етнічних груп гуцулів, лемків, бойків, котрі локально заселяють закарпатський регіон, є праці видатного дослідника-етнографа Е. І. Матейко [33].

Публікації багатьох науковців повно висвітлюють еволюцію українського народного костюму, а саме праці І. Поп, О. М Маринич, С. К. Маковский, Л. Т Кравчук, О. Франко, Біляшівського, Кіся.

Серед видатних дослідників-етнографів XIX _ поч. XX ст., які залишили чимало праць про народне мистецтво Закарпаття, є Вагилевич та І. Маковський. В їхніх працях дано комплексний погляд на пам'ятки народного мистецтва регіону, народне мистецтво та культуру русинів.

Аналіз джерел засвідчує, що існує стійке зацікавлення проблемами формування закарпатського костюму та виявляє, що залишаються нез’ясованими окремі аспекти даного питання, що торкаються часового проміжку кін. ХІХ-поч. ХХст.

Метододика дослідження У даній роботі використано системний підхід у дослідженні теми, а також порівняльний метод при розгляді особливостей костюму етнографічних груп, методи синтезу та аналізу у (другий та третій розділи роботи).

РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНОГО ОДЯГУ ЕТНОГРАФІЧНИХ ГРУП ЗАКАРПАТТЯ ХVIII _XIX ст.

Як відомо, Карпатський етнос являє собою досить неоднорідну спільноту. Про це свідчать, зокрема, його мовні особливості, антропологічний тип закарпатців, територія розселення, звичаї, у тому числі і побутові, міфологія, способи господарювання тощо. Проте дослідники стверджують існування Закарпатського етносу як цілісної, поєднаної багатьма архетиповими, культурними, релігійними та іншими рисами спільноти. Цьому сприяли ландшафтно-географічні умови постання, розвитку та існування.

Надбання спільнот закарпатського регіону має неабияке значення в розвитку мистецтва, воно є важливим з точки зору збагачення загальної культури, мовної палітри, звичаїв, способів господарювання та інших рис. В історичних умовах перебування відповідних закарпатських територій у складі інших держав або у контактних стосунках з іншими етносами, саме через ці субетнічні групи відбувається своєрідне запозичення, а тим самим і збагачення мови, мистецтва, культури.

В означеному контексті можна вести розмову про геокультурне різноманіття закарпатського етносу. Це фіксуємо, насамперед, на його прикордонних територіях, яким притаманні ті чи інші еколого-географічні особливості, що сприяли своєрідній напівізоляції частини закарпатського етносу [61, 50].

На нормативно-освітньому