В угорській етнографії немало уваги надається походженню мотивів цього унікального виробу. Іштвана Дьорфі стверджує, що рослинні орнаменти ціфросюрів – троянди, очі пави, половецькі круги, жолуді, тюльпани та ін. – походять від оздоблень виробів кушнірства, а саме кожухів ”кодмон” та бунд [13]. А Йожеф Гуско, який зробив класифікацію угорського орнаменту з періоду Арпадовичів і аж до ХІХ ст., вважає їх найдавнішими мотивами орнаменту угрів. На відміну від цих етнографів, Карой Вішкі на початку ХХ ст. виклав цілком протилежну точку зору, наголошуючи на тому, що аналізовані орнаменти, набувши різних стилізованих форм, походять від мотиву троянди й існують в народному мистецтві не довше, ніж 100-150 років. Марія Крес їх створення пов’язує з появою у народному мистецтві таких мотивів, як гранат, гвоздика, тюльпан, які, після набуття актуальності, угорські селяни почали інтерпретувати у різні нові форми.

Поперечні ремені, які містяться на грудній частині бунди, в середині ХІХ ст. оздоблювали вишивкою з рослинного орнаменту, яка складалася із різноманітних пелюсток, квіточок та пуп’янків. Вони, пластично поєднуючись, заповнюють площину у напрямку горизонтальної смуги та створюють єдине ціле разом з іншими елементами виробу. Червоні ремені переважно вишивали шовковими нитками темно-коричневого та зеленого кольорів. А в другій половині ХІХ ст. цей елемент набуває більшої різноманітності у плані форми, вишивкою оздоблюють вже тільки край ременя, а у деяких виробах вона взагалі відсутня.

Жіночі бунди другої половини ХІХ ст. відзначаються більш насиченою кольоровою гамою, тому їх ще називають кольоровими бундами. Рисами, які поєднують ці вироби з іншими, є трипелюсткові орнаментальні композиції, які оздоблюють поперечний та два передні ремені пілочок. Пелюстки розташовані в зубчастих проміжках шкіряної оздоблювальної смуги, які називаються „пазурами орла” та відрізняються одна від одної кольоровою гамою. На більш насичених оздобленнями бундах ці мотиви прикрашають також і нижню частину виробу.

Цікавою деталлю дебреценської бунди є відсутність орнаменту на верхній частині спинки, що можна мотивувати акцентуванням уваги на вишитий поперечний ремінець, який ділить верхню та нижню частини виробу. Також відсутні мотиви видовженого тюльпана, які так часто зустрічаються на ранніх жіночих бундах. Серед основних мотивів цього плечового одягу найчастіше зустрічаються пелюсткові ряди у різноманітних формах розмарину, дво– та три пелюсткові мотиви, а також різновиди “кушнірської рози”: чотири– та шестипелюсткова велика троянда, повна троянда; також мотиви серця, жолудя та квіток жоржини. Кольорові комбінації вишивок бунд цього періоду найрізноманітніші. Але кольорова гама підібрана настільки професійно, що у виробах панує рівновага та повна гармонія. Домінуючий колір навіть складно визначити, але, якщо проаналізувати палітру відтінків, то за кількістю тут, безперечно, переважають фіолетові. Червоні та жовті і надалі залишаються важливими кольоровими акцентами, які надають свіжості та динаміки всій композиції. Багата кольорова гама та композиційне вирішення повністю перегукуються з половецькими бундами, які в той час, незважаючи на іншу статеву приналежність, не соромляться одягати і чоловіки [15]. Про це свідчить акварель 1922 р. із колекції Фрідьєша Дийрі, на якій зображено парубка в жіночій бунді. Заможні селяни із задоволенням замовляли ці бунди до своїх гардеробів, а біднішим доводилося обходитися без них або, в кращому випадку, носити вироби, які вже були у використанні, а деколи вони отримували їх у якості подарунка за віддане служіння від панів [18].

Отже, розвиток і художньо-функціональну роль вишивки в цьому одязі, можна дійти висновку, що фантазія угорських селян створювала унікальні вироби, які, як ціфросюр, були поширені у середовищі як біднішого, так і багатшого населення. Принципи створення шкіряних бунд виникали поступово, відбувався розвиток із однієї форми до іншої, залежно від реґіональних смаків, традицій та тенденцій моди. Художня цінність такого одягу полягає у тому, що вирішувалися найскладніші завдання кушнірського мистецтва із застосуванням народних елементів у структурі та оздобленні.

Виготовлення бунд відноситься до останнього, завершального етапу кушнірства угорців. Проаналізовані приклади вишивки жіночих бунд свідчать, що:

Мотиви вишивки жіночих бунд були зосереджені головним чином у використанні різноманітних стилізованих формах рослинної орнаментики, відтвореної майстрами на основі трансформації елементів з навколишнього природного світу.

Структурне розташування орнаменту на жіночих бундах було зумовлено чітким геометричним поділом на парну і непарну кількість площин.

Поверхня бунди оздоблювалася, рослинними мотивами, серед яких найчастіше зустрічаються „очі пави”.

Колористична гама оздоблення бунди змінюється від стриманості до насичування червоним та зеленим кольорами.

Композиційна структура розташування орнаментальних схем на жіночій бунді безпосередньо підпорядкована логічній структурі силуету і конструкції бунди.

Для жіночого костюму угорців Березької та Ужанської жуп, як і в інших реґіонах Угорщини, характерним було нашарування декількох (двох-трьох) суконь, що не властиво сукням Угочанської та Маромориської жупи, де у манері одягання відчутний більше вплив румунського та бойківського костюмів . [98, 19].

Для березьких спідниць характерна вишивка з мотивами видовжених прямокутників, стилізованих рослинних орнаментів, а також геометризованих троянд, виконаних хрестиком, які розташовувалися на 5-10 см від нижнього краю. Мігай Ускої ще в середині ХІХ ст. зауважує, що на спідницях угорок Березького комітату він бачив переважно мотиви геометризованих, розтягнутих по ширині квітів і ромбів. Спідниці угорок Березької жупи збирались у широкі густі складки та підшивалися до поясної смужки, яку зав’язували ззаду стрічкою. Справа в тому, що угорці не