Голландці, проте, полюбляють форми і фарби заради них самих; ця любов відчувається й досі, мальовничість голландських міст і красиве вбрання помешкань є доказом цього.

2. Вплив на культуру голландської буржуазної революції

Коли в умовах суспільного життя відбуваються великі зміни, то вони призводять і до відповідних змін у свідомості людей. Це з повним правом можна сказати про нідерландську революцію ХVI століття. Зворушлива, меланхолійна примара душі, що сумує про свою небесну вітчизну, скрізь в Європі поступається місцем вільному дослідженню розуму, що увібрав в себе багато нових ідей, і замінюється чудовою картиною дійсного світу, котрий людина починає розуміти і завойовувати.

В самій Голландії палати риторики, що складалися раніше з представників духівництва переходять в руки мирян; раніше вони проповідували сплату десятини і підкорення церкві, тепер вони знущаються з духівництва і борються проти церковних зловживань. В 1533 році дев’ять міщан з Амстердаму були задля покарання відправлені у паломництво до Риму, за те, що поставили на сцені одну з сатиричних п’єс. В 1539 році в Генті на питання, хто дурніший за всіх на світі, одинадцять з дев’ятнадцяти палат відповіли, що дурніше за всіх монахи. “Завжди, - каже один сучасник, - в комедії фігурують декілька бідних монахів чи монахинь; тут точно не можна веселитися, не насміхаючись над богом і церквою”. Філіп ІІ видав наказ, що загрожував смертною карою як авторам, так і акторам за постановку заборонених або нечестивих п’єс, але, не дивлячись на це, їх грали всюди аж до сіл. В той же час незвичайне багатство і добробут країни штовхають людей до чутливості і забезпечують прихильність до яскравих фарб. Розкіш Відродження маскує тут приховане протестантське бродіння.

В період, що відділяє Губерта ван Ейка від Квінтена Массейса, велич і суворість релігійних поглядів зменшуються. Живописці не думають більше про те, щоб виразити в одній картині усю християнську віру і все богослов’я цілком; вони обирають сцени з Євангелія і священної історії, зображують Благовіст, шанування пастухів, Страшний суд, мучеників, повчальні легенди. Живопис, епічний в руках Губерта ван Ейка робиться ідилічним у Мемлінга і майже світським у Квінтена Массейса. Він стає патетичним, захоплюючим, чарівним. Красиві праведниці, красуня Іродіада і струнка Саломея Квінтена Массейса схожі на наряджених і аж ніяк не святих міських жительок; художник любить дійсність за неї саму і не зводить своєї задачі до того, щоб зображати світ, який лежить за її межами; він бачить в ній не засіб, а мету. Множаться сцени, взяті з буденного життя; живописець малює буржуа в крамниці, зважувачів золота, схудлі обличчя і хитрі посмішки лихварів, закохані пари. Лука Лейденський, що жив в ту епоху, є попередником живописців, котрі увійшли в історію мистецтва під назвою малих фламандців (малих голландців), його “Явлення Христа народу” і “Танок Магдалени” являють релігійні сюжети лише за назвою; євангельські обличчя губляться тут серед другорядних подробиць; картина зображує в дійсності сільське свято або ж юрбу на площі. В той же час Ієронім Босх пише забавну і комічну чортівню. Мистецтво, очевидно, зійшло з неба на землю і, кидаючи божественне, готове перейти до зображення людського. І притому ці митці виступають у всеозброєнні відкритих до них технічних прийомів; вони вміють передавати перспективу, випуклість форм, їм знайоме застосування масляних фарб; вони вивчали живі типи вони з надзвичайною правдивістю і довершеністю малюють одяг, аксесуари, архітектурні споруди, пейзажі; їх майстерність досконала. У них лише один недолік, який свідчить про те, що вони ще не до кінця розірвали зв’язки з церковним мистецтвом: обличчя на їх картинах нерухомі, складки тканин здаються задерев’янілими.

В цей час працюють видатні портретисти: Мабюзе, Мостарт, ван Орлей, Ян ван Леве, Антоніус Мор, Пауль Морельсе. При погляді на їх роботи глядачем оволодіває захоплення – він бачить живих людей, а не манекенів. З іншого боку виникає живопис, присвячений жанру, пейзажу і зображенню внутрішнього вбрання житла. Після Квінтена Массейса, ван Гемессена, Брейгеля, Вінкбонса, Пітера Неса, Пауля Бриля і з’являється багато ілюстраторів, які відтворюють повчальні чи побутові сценки, професійні типи, обстановку і події буденного життя. На протязі досить тривалого часу цей живопис залишається, зазвичай, фантастичним і має блюзнірський характер; він викривляє природу на догоду фантазії; він не знає дійсних форм і забарвлення дерев і гір; зображувані обличчя схожі на балаганні маски. Але всі ці художники, які зв’язують собою дві епохи, наслідують дійсність і непомітно ведуть європейський живопис до його досконалого стану, який характеризується розумінням життя без усяких прикрас і любов до нього. Тут так само, як і в портретному живописі, ланцюг викований до кінця, і усі ланки його зроблені з національного голландського металу. Посередництвом Пауля Бриля і Пітера Неса, Антоніуса Мора, Поурбусов і Міревельтів голландський живопис подає напрямок європейським майстрам ХVII століття.

Сувора нерухомість старих фігур поступилася місцем більш гнучким формам; проникнутий містицизмом пейзаж став реальним, перехід від епохи божественних образів до епохи, яка робить людину центром мистецтва здійснився. Цей стихійний і неухильний розвиток показує, що національні інстинкти продовжують існувати, не дивлячись на