Опера "Тарас Бульба" - це найвидатніше досягнення оперної твор-чості М.Лисенка й українського оперного мистецтва XIX ст. взагалі. У ній реалізувалося прагнення композитора створити яскраво національну історико-героїчну оперу на рівні тогочасного світового оперного мистецтва. Праця Лисенка над оперою "Тарас Бульба" тривала протягом 1880-1891 рр. Клавір був надруко-ваний у Лейпцигу 1913 р. - вже після смерті композитора. За життя композитора ця опера не була по-ставлена - виконувалися лише окремі уривки в концертах. Свою до-помогу в постановці опери в Росії пропонував і П.І.Чайковський, який, будучи в Києві у Лисенка (1891 р.}, ознайомився з нею, і вона йому сподобалася. Проте Лисенко зволікав і не давав опери для по-становки. Старицький відзначає: "можливо, його лякала думка, що дороге дітище буде піднесене публіці не на рідній мові". Оперу "Тарас Бульба" почали ставити з 20-х років XX ст. (пер-ша постановка - в Харкові 1924 р.). З 30-х років над створенням її пової редакції працювали М.Рильський та композитор Л.Ревуцький. Б.Лятошинський здійснив нову інструментовку опери. Ревуцький та Рильський зробили декілька її редакцій, остання з яких була видана 1964 р. У цій редакції вони внесли цілий ряд змін в авторсь-кий текст опери: зробили скорочення цілих сцен, номерів, написа-ли нові номери; на основі лисенківської інтродукції була створена увертюра до опери. У 1957 р. було перевидано лисенківський оригінал опери "Та-рас Бульба" також за редакцією Л.Ревуцького та М.Рильського, але без суттєвих змін. Повість М.Гоголя "Тарас Бульба", на основі якої М.Стариць-кий написав лібрето, особливо захопила Лисенка. Він хотів уті-лити в оперному жанрі тему боротьби українського народу за національне визволення. У повісті Гоголя яскраво проявилася тенденція романтизму - утвердження в літературі народної ге-роїки як прагнення народу й людини до свободи, що було близь-ким Лисенкові як особистості й митцеві. Лисенка, як і Гоголя, цікавив той пласт історії України, де йшлося про боротьбу ук-раїнського народу за національну незалежність, за волю рідної землі, а саме - історія Козаччини. У повісті Гоголя відобразило-ся його захоплення суспільним устроєм Запорізької Січі як ко-зацької республіки, вільнолюбним духом козацтва. М.Гоголь у своїй повісті не прагнув відтворювати історичні події XVI чи XVII ст. з документальною точністю. Він створив узагаль-нену картину козацької історії. При написанні історичної епопеї "Тарас Бульба" для Гоголя одним з важливих джерел була "Історія Русів". З неї автор черпав ідеологічні погляди на історію, по-своєму використовував її окремі уривки. Як відомо, історичної постаті - Тараса Бульби не було, але, як пише дослідник О.Стромецький, ім'я Тарас могло з'явитися під впливом історичної постаті гетьмана Та-раса Трясила (1624-1632) - людини великої фізичної сили, знавця військової справи, з яким козаки перемагали у війні проти польського війська. Важливим джерелом для створення "Тараса Бульби" Го-голя були також українські народні думи й пісні. Хоч лібрето опери, написане М.Старицьким, досить близьке до повісті Гоголя, проте є й суттєві відмінності. Так, в оперу введений новий персонаж - Кобзар; Старицький та Лисенко відмовилися від трагічної колізії повісті Гоголя - страти поляками Остапа й Тараса, і опера завершується героїчною сценою штурму укріпле-ного міста й закликами відстояти рідний край.
"Тарас Бульба" за жанром - історико-героїчна народна драма. Хоч у ній не відображені точні історичні фак-ти, вона тісно пов'язана з відповідною історичною ситуацією в Україні XVII ст.: у ній узагальнено подана визвольна боротьба козаків Запорізької Січі проти національного гноблення з боку польських поневолювачів. В опері розкривається два конфлікти:
1. між козаками й польськими завойовниками;
2. конфлікт двох життєвих позицій: жертовного служіння справі визволенню України (Тарас, Остап, запорізьке козацтво) й егої-стичне прагнення лише до особистого щастя (Андрій).
Опера мас 36 музичних номерів. Більшість із них - це "номери-сцени" з наскрізною побудовою, що складаються з речитативів, ан-самблів, співів хору, завершених вокальних номерів. Простежують-ся й повністю наскрізні хорові сцени. У музичній драматургії опери Лисенко використав лейтмотивний метод, а також принцип кон-трасту в протиставленні двох національних середовищ (українсько-го та польського). Головною в опері є сюжетна лінія, пов'язана з героїко-патріотичною ідеєю, - боротьба українського народу проти польської шляхти. В опері зображено конфлікт між двома ворогуючими сто-ронами: українським народом (перш за все, запорізькими козака-ми) і польською шляхтою. Кожен з цих ворогуючих таборів має в музиці різну національне увиразнену музичну характеристику. Український табір композитор змалював українською інтонаційністю народного характеру з виділенням народної героїки й опо-рою на український епос; використовуються й народні танці. Польський табір схарактеризований католицьким хоралом і на-ціональними танцями - полонезом та мазуркою. Зав'язка конфлікту припадає на першу картину І дії (біля Братсь-кого монастиря в Києві на Подолі). У цій картині відбувається сутичка двох сил: українського народу й Кобзаря з польськими комі-сарами, які хочуть ув'язнити співця, а народ його боронить. У III дії розвивається головна сюжетна лінія: козаки не задоволені ко-шовим, який не веде їх у бій з ворогом, і обирають собі нового кошового. Поворотним моментом у фіналі III дії є приїзд Послан-ця; він розповідає про страшні знущання польської шляхти над українським народом, і козаки вирішують іти в похід, щоб знищи-ти ворога. Розв'язка конфлікту припадає на V дію - сцену битви запорожців з польським військом та шляхтичами і штурм запо-рожцями фортеці Дубно.
Друга сюжетна лінія - це кохання запорожця Андрія до дочки польського воєводи Марильці. З цією лінією пов'язаний конфлікт між
