Одним з найбільших досягнень Лисенка в опері "Тарас Буль-ба" є створення багатопланового образу українського народу - го-ловної дійової особи опери, який представлений у масових сценах як активна сила. Народ з'являється вже в першій сцені І дії. Це - козаки, молодь, городяни, торговки з різним крамом. Православні люди виходять з церкви Братського монастиря. В оркестровій інтродукції (з іміта-цією дзвонів і хоральним звучанням оркестру) та співі народу ("Заспівай нам, старче Божий"), зверненого до Кобзаря, компози-тор створив народний колорит з архаїчними рисами. Народ уважно слухає думу Кобзаря про наругу ворогів над ук-раїнським людом і реагує на неї в хорових репліках. З'являються польські комісари. Конфлікт між Кобзарем, наро-дом та польськими комісарами відсторонює друга хорова сцена (№ 2), що є дієвою народною картиною гумористичного характеру. У цій сцені торговки пропонують свій товар (сластьони, пампушки, пряники), їхні партії мають мовленнєво виразові закличні інтонації. Вибігають бурсаки, які хочуть безкоштовно поживитися їстівним у торговок. Виникає суперечка між торговками й бурсака-ми, передана у зіставленні двох відповідних хорових пластів. Контрастним є наступний епізод, в якому втілено конфлікт між польськими комісарами, що хочуть забрати Кобзаря, бо він співав антипольську думу, та обуреним народом, який проганяє комісарів. У хоровій партії польських комісарів та в оркестрі Лисенко вико-ристав тридольний ритм полонезу. Партія хору - народу, що захищає Кобзаря, складається з реплік хорових груп та Остапа і будується на енергійних інтонаціях в чотиридольному метрі. Таким чином, при втіленні конфлікту проти-діючих сил композитор вдається до контрастного зіставлення двох національних інтонаційних сфер - польської та української. У другій ("польській") картині І дії український народ представлений в образі дівчат, що служать у польського воєводи. У сумно-ліричному хоровому співі "Ох, і хилить, хилить буйний вітер" вони нарікають на свою долю. Цей хор має виразний на-родний колорит, що проявляється в мелодиці, близькій до лірич-них народних пісень про важку долю, в особливостях народного багатоголосся та в куплетно-варіантній формі. У масових сценах II дії народ виступає в образах гостей у домі Тараса Бульби. Спочатку звучать репліки хору гостей, а потім - славильний хор на честь господарів та їхніх синів ("Слава нашим господарям, слава"). Спираючись на фольклорну стилі-стику та на про-фесійні засоби Лисенко ство-рив величний і славильний хор з яскравим народним колоритом. VII дії дається характеристика народу через українські народні танці ("козачки").

Найбільш новаторською є III дія. Вона повністю складається з народних сцен. У цій дії відтворено середовище запорізького козацтва і яскраво втілено його героїчний образ. Демократичні традиції Запорізької Січі знайшли втілення в сцені зняття недостойного кошового й виборах нового. У цій сцені яск-раво проявилася й героїко-патріотична ідея опери. Третя дія складається з двох картин і фінального розділу. Першу картину починає оркестровий вступ (антракт), який вводить гляда-ча в бурхливу і сповнену героїки атмосферу Запорізької Січі. По-чатковий хор запорожців "Гей, не дивуйте, добрії люди" звучить як заклик до боротьби за визволення України від польського гніту. У цьому хорі композитор створив "авторсько-народну" мелодію. У сцені Тараса із запорожцями, в якій він намовляє їх скинути кошового, котрий не веде козаків у бій на ворога, хор диференці-юється на окремі голоси, що наперебій схвалюють пропозицію Тараса, а потім зливаються в одному хорі разом, висловлюючи спільну думку: "Треба лицаря обрати і в похід мерщій до бою". До найяскравіших народних сцен належить друга картина III дії, що зображує Запорізьку Раду. Цю картину можна назвати мо-нументальною хоровою фрескою. Ця сцена складається з трьох розділів: 1) скинення ста-рого кошового; 2) вибори нового кошового; 3) фінал картини - Посланець сповіщає про наруги, які чинять гнобителі України в Гетьманщині, і запорожці вирішують іти на ворога й рятувати Вітчизну. У сцені скинення старого кошового Лисенко, передаючи супе-речку запорожців про потребу обрання нового кошового, поділяє хор на дві групи: прибічників і противників старого кошового. У сцені виборів кошового хор запорожців диференціюється на три самостійні групи, що сперечаються, якого кошового слід обрати. Окрему групу становлять січові діди. Тарас пропонує обрати Кирдягу, і всі врешті сходяться на цій особі. Далі композитор відтво-рює ритуал виборів кошового: прохання запорожців, традиційна відмова Кирдяги і, нарешті, його згода. Старі діди наставляють Кирдягу, щоб він не гордував, а служив "вірно і щиро на користь козацтву й Україні". Кирдяга дає клятву "За Січ нашу матір, за Вкраїну, за святую віру наложу я голову чесно". Уся Запорізька Рада славить нового кошового. Закінчується III дія ще однією хоровою піснею героїчного ха-рактеру - "Рушаймо всі!", що нагадує похідні козацькі пісні. У цих сценах М.Лисенко майстерно