Народну хорову сцену, в якій беруть участь Тарас і запорожці, Лисенко створив на початку V дії. Натхнені палкими словами Та-раса, запорожці в хорових фрагментах ("Як за віру!", "Хай кра-сує, хай пишає, ворогів під ноги топче"), інтонаційно близьких до похідних козацьких пісень, висловлюють готовність до бороть-би з ворогом (с. 411). У репліках хору композитор створив інтонаційність рішучого характеру. У батальних сценах V дії показано зіткнення супротивних сил - запорізьких козаків та польського військового загону. Батальна сцена передана в оркестровому звучанні з розмовними репліками запорожців і польських вояків. У сцені "герця" (виклик на бій) зіткнення ворогуючих сил передане зіставленням в оркестрі двох кон-трастних тем. Перша з них характеризує запорожців, їй притаманні вольові мелодичні звороти, енергійний пунктирний ритм, закличні квартові інтонації (с. 426). Друга тема, що характеризує поляків, має танцювальні риси; у ній виділяються м'які секундово-терцові мелодичні звороти (с. 426). Ці дві теми розвиваються протягом усієї сцени. У фінальному ансамблі (Остапа й Тараса) з хором, побудованому на енергійних та закличних мелодичних зворотах, виражена завзятість запорожців у наступі на ворога.

З образом народу тісно пов'язані персонажі Кобзар і Тарас. Кобзар-бандурист є поширеним обра-зом в українській романтичній літературі - це визначна фігура нації; він зберігає живу пам'ять про історичне минуле народу. Українські поети-романтики втілювали цей образ по-різному. Найбільш близь-ким до лисенківського образу є кобзар у поемі Т.Шевченка "Гайда-маки", який своєю піснею надихає людей на боротьбу. Кобзар в опері Лисенка "Тарас Бульба" співає дві думи, в яких композитор майстерно перевтілив стилістику думного епосу. Більш архаїчною є перша дума "Ой, не чорна то хмара" про на-пади турків на українські землі. Вона близька до думи "Про Хмельницького і Барабаша", записаної Лисенком від кобзаря Павла Братиці (70-ті роки XIX ст.). У другій думі "Ой кряче ворон сизокрилий" Кобзар з обуренням співає про наступ польських католиків в Україні на православну віру. Кобзар закликає "рятувати свою волю і ще й славу". Його заклик підхоплюють запорожці. У цій сцені Кобзар виступає на-родним "просвітником", захисником народних інтересів. Цим об-раз Кобзаря суттєво відрізняється від сценічного образу Баяна в опері М.Глінки "Руслан і Людмила". Побачивши польських комі-сарів, Кобзар співає жартівливу пісню "А мій батько орандар, чо-ботар", яка близька до народних танцювальних пісень.

Значний вплив на запорожців має й Тарас, якого вони глибоко поважають. В образі Тараса особливо яскраво втілилася героїко-патріотична ідея опери. Україна й запорізьке козацтво, яким Тарас повністю відданий, є для нього найголовнішими в житті. Тому він, як і інші запорожці, нехтує особистим сімейним щастям і до кінця вірний справі козацтва й України. Люблячи свою Батьківщину, Та-рас любить і тих, хто стоїть на сторожі її незалежності. Він цінує й поважає людей мужніх, сміливих та відважних і ненавидить ворогів. Тарас Бульба - це героїчний характер. Він досвідчений полково-дець, далекоглядний політик, ідеал рицарства й відваги, стійкості й міцності духу, людина з відкритим характером і почуттям товари-ства. Тарас - люблячий батько, який глибоко переживає трагічну ситуацію - вбивство свого сина-зрадника. Партія Тараса (бас) досить велика. Він виконує сольні епізоди, бере участь в ансамблях і масових народних сценах. Для цієї партії характерна переважно наспівна декламація. Складний і багатогранний образ Тараса яскраво розкривається через музику. Його характеристика дана в І дії (№ 3 - речитатив і аріозо). Тарас просить ключаря Братського монастиря доглядати за синами й виховувати їх відданими православній вірі та Україні, щоб вони знали, за що стояти й за що вмирати. Уже тут, у речитативному епізоді, Тарас змальований як патріот України. Братський монастир навіває на нього роздуми про старість, яку він, за запорізькою тради-цією, збирається провести в монастирі. Ці роздуми й самозаглиблен-ня передані в глибоко виразовому аріозо "Коли ж, подужаний літами". У мелодії цього аріозо, як і в інших завершених номерах Тараса, композитор поєднав наспівність і декламаційність (с. 70). У II дії Тарас постає гостинним господарем у своєму домі на хуторі, куди він привіз своїх синів, що закінчили науку. Тарас співає гостям пісню "Гей літа орел"(сл. Т.Шевченка з поеми «Гайдамаки»), в якій змальовується без-страшний образ козака, що воює з ворогом. Через цю пісню роз-кривається величний