Музично-театральна творчість М.Лисенка велика за обсягом й особливо вагома в мистецькій спадщині композитора. Доробок композитора становить понад 20 музично-театральних творів. Він написав десять опер ("Андріашіада", "Різдвяна ніч", "Утоплена", "Наталка Полтавка", "Тарас Бульба", "Коза-дереза", "Пан Коць-кий", "Зима і Весна", "Енеїда", "Ноктюрн"), дві незавершені опери ("Гаркуша", "Маруся Богуславка"), чотири музично-театральні твори, що наближаються до опери - "Чарівний сон" (феєрія на І дію), "Сафо" (драматичні сцени на дві дії), "Відьма" (феєрія, не-завершена), "Літньої ночі" (незавершена), одну оперету ("Чор-номорці"), чимало музики до театральних вистав ("Простак", "Бичок", "Гамлет", "Остання ніч", "Гетьман Дорошенко").
У музично-театральних творах М.Лисенко найчастіше звертав-ся до української драматургії, пов'язаної з національною темати-кою, таких авторів, як І.Котляревський ("Наталка Полтавка"), В.Гоголь ("Простак"), М.Гоголь ("Різдвяна ніч", "Утоплена", "Та-рас Бульба"), М.Старицький ("Чарівний сон"), Л.Яновський ("Відьма"), Я.Кухаренко ("Чорноморці"), М.Кропивницький ("Би-чок"), Л.Старицька-Черняхівська ("Гетьман Дорошенко"). У деяких творах використані інонаціональні сюжети, зокре-ма, в опері "Енеїда" за однойменною поемою І.Котляревського, яка є перекладом твору античного поета Вергілія; у музич-но-драматичних сценах "Сафо" (античний сюжет про давньогрець-ку поетесу), у музиці до трагедії В.Шекспіра "Гамлет" (9 пісень Офелії).
Більшість лібрето музично-театральних творів М.Лисенка на-писали М.Старицький, деякі - письменниці Дніпрова Чайка та Л.Старицька-Черняхівська. У своїй оперній творчості М.Лисенко спирався на традиції ук-раїнського музично-театрального мистецтва (вертепу, творів І.Котляревського, С.Гулака-Артемовського) і розвивав їх. Він викорис-товував досягнення західноєвропейської (великої історико-романтичної та ін.) опери, а також російської опери XIX ст. (М.Глінки, М.Мусоргського, М.Римського-Корсакова) з асиміляцією засвоє-ного на національному ґрунті.
У музично-театральній творчості М.Лисенка вперше повною мірою сформувалася модель національної опери та її жанрові різно-види: історико-героїчна народна драма ("Тарас Бульба"), лірико-комічна опера ("Різдвяна ніч"), лірико-фантастична опера ("Утопле-на"), дитяча комічна опера ("Коза-дереза", "Пан Коцький"), ди-тяча фантастична опера ("Зима і Весна"), опера-пародія ("Андріашіада"), комічна опера з сатиричними рисами ("Енеїда"), камерна лірична опера ("Ноктюрн"). Ці опери й становлять класичний фонд українського оперного мистецтва XIX - початку XX ст. У створенні національної моделі опери важливу роль відіграли:
1. Використання національної мови. Мовна інтонаційність впливала на музичну інтонаційність, а для вокальної творчості Лисенка в цілому був харак-терний тісний зв'язок слова і музики. Він створив мелодику (кан-тиленну, декламаційну), тісно пов'язану з мовно-словесною та фольклорною інтонаційністю.
Значна роль в операх національних сюжетів, пов'язаних пере-важно з народним життям, народним побутом, народними обрядами й національною історією, зокрема, з козацькою тематикою.
Виведення в опері різнохарактерних народних селянських персонажів, національних героїв, переважно козаків, а також колективного образу народу як дійової особи (сільська молодь, запорізьке козацтво).
Прояв української ментальності в героїчних, ліричних та гумористичних образах опер і створення різних яскравих національ-них характерів.
Національне виразна музична мова, основана на народному музичному стилі. Композитор синтезував стилістику різних жанрів українського фольклору. Це надало його операм яскравого й різноманітного народного колориту. В операх Лисенка вперше так широко була використана стилістика дум, козацьких героїчних пісень. Характеристика народу здійснювалася й через жанр українських народних танців (козачків, гопачків). Композитор спирався також на стилістику кантів, міської пісні-романсу. Більшість опер можна кваліфікувати як народно-національні опери.
6. Національна своєрідність у всіх оперних формах, а саме:
у сольних номерах (аріях, аріозо, піснях, каватинах тощо) та ансамблях; у цих номерах М.Лисенко використовує переважно пісенну, наспівно-декламаційну мелодику, позначену національною виразністю.
у речитативах з уперше створеною виразно національною вокальною декламацією, яка має тісний зв'язок з українською мов-ною словесністю та фольклорною інтонаційністю;
у хорових епізодах та хорових сценах, в яких втілено колективний образ народу, народні обряди, народні традиції козацько-го середовища.
В операх М.Лисенка виразно проявилися романтичні та реалі-стичні риси. Романтичні стильові риси простежуються:
у звертанні до народної сфери і створенні яскравого народно-національного колориту;
у звертанні до національної історії і втіленні героїчних об-разів з романтичною піднесеністю та епіко-драматичних з емоційною наснаженістю.
у втіленні любовно-ліричної тематики з емоційним розкриттям особистісних почуттів, яка в операх Лисенка посідає важливе місце. ("Різдвяна ніч", "Утоплена", "Чарівний сон", "Ноктюрн", "Тарас Бульба", "Енеїда").
у створенні фантастичних, казкових образів ("Утоплена", дитячі опери).
у жанрових особливостях опер: а) історичної п'ятиактної опери з великими хоровими сценами ("Тарас Бульба"), що є перевтіленням на національному ґрунті великої історико-романтичної опери (Мейєрбера); б) камерної ліричної опери-мініатюри ("Ноктюрн"); в) в по-єднанні в одній опері різних контрастних компонентів [ліричного й комічного ("Наталка Полтавка"), ліричного, комічного й героїчного ("Різдвяна ніч"), ліричного, фантастичного й комічного ("Утоплена"), ліричного й гумористично-сатиричного ("Енеїда") тощо];
в яскравому мелодизмі опери, гармонічній мові.
Реалістичні риси в операх проявляються:
у правдивому зображенні народних образів, народних характерів;
у прагненні через історичну тему розкрити злободенні проблеми сучасності - підневільне становище українського народу і його прагнення до свободи.;
у викривальній спрямованості деяких опер ("Андріашіада", "Енеїда").
В операх М.Лисенка часто наявні комічні сюжетні мотиви. Вони проявилися в трьох планах: народно-побутовому (жартівливо-по-бутові сцени в "Різдвяній ночі", "Утопленій"), сатиричному ("Ан-дріашіада", "Енеїда"), казковому ("Коза-дереза", "Пан Коцький"). В оперній творчості М.Лисенка переважає "народна" стильова лінія; "лірико-психологічна" лінія романтичного типу найяскраві-ше проявилася в опері "Ноктюрн". Серед опер М.Лисенка є твори великого масштабу ("Різдвяна ніч", "Утоплена", "Тарас Бульба", "Енеїда"), а також невеликі ка-мерні опери (опера-мініатюра "Ноктюрн", дитячі опери). У драматургії опер Лисенко здебільшого поєднує різні сюжетні лінії, і вона будується за принципом контрасту; композитор іноді використовує лейтмотиви. Він створює єдність характеру персо-нажу, а також і розвиток його образу. Опери Лисенка мають переважно змішаний тип побудови, бо співіснують завершені музичні номери й наскрізні сцени, а в окремих сценах наявні завершені музичні номери й наскрізний розвиток. Опе-ри мають розвинені оперні форми: