Фортепіанні мініатюри, які виражали особистісні настрої, Лисенко об'єднував у цикли, що було характерною тенденцією романтизму. На початку XX ст. композитор створив декілька таких циклів. Деякі з них побудовані за принципом контрасту, як, на-приклад, три п'єси з "Альбому літа 1900 р." (ор.37): "Признання", "Пісня кохання", "Серенада"; дві п'єси з "Альбому особистого" (ор.40): "Момент розпачу", "Момент зачарування"; три п'єси з "Альбому літа 1902 р." (ор.41): "Знемога та дожидання", "Вра-ження від радісного дня", "Елегія" (про дві останні п'єси цього циклу вже йшлося вище). В окремий цикл композитор об'єднує й три ліричні п’єси, створені на основі народних пісень: "Без тебе, Олесю", "Пливе човен води повен", "Ой, зрада, карі очі, зрада". Таким чином, у фортепіанній творчості М.Лисенка яскраво про-явилися інтимно-камерні тенденції. Серед фортепіанних мініатюр М.Лисенка є твори з іншою об-разністю, також типовою для романтизму. До них належать рух-ливі мініатюри концертно-віртуозного характеру.
У фортепіанній творчості М.Лисенка широко представлені й типові для романтичної фортепіанної музики танцювальні жанри - мазурка, вальси, полонези, тарантела. Для М.Лисенка, як і для інших романтиків, танці, написані для фортепіано, не мали при-кладного значення, а були високохудожніми музичними творами. Через танець розкривався романтичний художній світ. У творі "Мазурка" (C-dur, ор.14) простежується поетизація цього танцю. В граціозному образі поєднується танцю-вальне й ліричне начала. Композитор відтворив у ній польський народний колорит, спираючись при цьому на шопенівські традиції. Зразком стрімкого темпераментного танцю є "Тарантела", а інтим-ної лірики - "Меланхолійний вальс" (ор.17, № 2) та вальс "Розлука". М.Лисенко написав також великі за розміром танцювальні п'єси концертно-віртуозного характеру, що посідають проміжне місце між мініатюрою і великою формою: два "Концертні вальси" (ор.6 та ор.17, № 2) і два "Концертні полонези" (ор.5 та ор.7). М.Лисенко звертався й до старовинних західноєвропейських танців, яким надавав українського колориту. До них належать два "Гавоти" (ор.22, ор.29). "Гавот" ор.22 створений на тему українсь-кої народної пісні "Ходить гарбуз по городу".
М.Лисенко написав ряд фортепіанних творів, які пов'язані з історичною тематикою. Про це свідчать програмні назви або му-зичний зміст цих творів. У них особливо яскраво проявилися тен-денції синтезу національного та інонаціонального й створення нової якості національного стилю. Героїчний образ козацтва розкритий у маршових жанрах: "Обозному марші", "Кубанському марші" (він має епіграф: "Слав-не було Запоріжжя всіма сторонами"), "Запорізькому марші". Ці твори композитор написав на початку XX ст. Як транскрипції для фортепіано Лисенко створив свої хорові обробки героїчних козаць-ких пісень: "Максим козак Залізняк", "Гей не дивуйте, добрії люди". Музичний зміст двох рапсодій на українські народні теми, дають підставу припустити, що вони могли бути навіяні образами історичного минулого (часів Козаччини). Жанр рапсодії був поширеним в європейській романтичній інстру-ментальній музиці. Композиторів-романтиків приваблювала вільна форма рапсодій та використання в них пісенних і танцювальних народних тем.
Фортепіанна творчість М.Лисенка піднесла цей жанр на висо-кий професійний і мистецький рівень. Значна заслуга композито-ра полягає в тому, що він створив національно виразний українсь-кий романтичний стиль у фортепіанній музиці - в різних жанрах, - як у мініатюрних, так і у великих формах. Таким чином, М.Лисенко проявився в усіх жанрах творчості як композитор-новатор. Він збагатив їх новим змістом, новою му-зичною образністю та стилістикою. У кожному з музичних жанрів була створена нова якість національного стилю й зароджувалися ті стильові риси, які розвинулися в українській музиці XX ст.
