Микола Віталійович Лисенко - класик української музики, фун-датор національної композиторської школи. Він був талановитим композитором, блискучим піаністом, диригентом, педагогом, фольклористом, котрий започаткував розвиток української музичної фольклорис-тики. М.Лисенко належить до най видатніших українських компози-торів. В українській музиці М.Ли-сенко був композитором-новатором, який заклав ґрунт для роз-витку української національної музики XX ст. Він підняв українсь-ку музику XIX ст. на високий художній та професійний рівень і відкрив перед нею нові горизонти. М.Лисенко залишив велику музичну спадщину: понад 500 об-робок народних пісень, більше 20-ти музично-драматичних творів, серед яких 10 опер, 120 камерно-вокальних творів (пісень, романсів, вокальних ансамблів), понад 40 хорових творів (серед них чотири кантати для солістів, хору та симфонічного оркестру), три сим-фонічні твори (симфонія, фантазія, увертюра), два камерно-інстру-ментальні ансамблі (квартет і тріо), близько 60 фортепіанних творів, 5 творів для скрипки й фортепіано, ряд авторських транскрипцій власних творів. Найяскравіше талант композитора проявився в камерно-вокальній, хоровій, оперній та фортепіанній музиці. М.Лисенко творив у характерних для романтизму жанрах: у камерно-вокальній творчості - пісня, ліричний романс, романс-монолог, романс-балада, вокальний цикл; у хоровій - пісня, мініа-тюра, поема, баркарола; в оперній творчості - велика історична опера ("Тарас Бульба"), лірико-фантастична опера ("Утоплена"), лірична камерна опера ("Ноктюрн"); у фортепіанній творчості - мініатюри (ноктюрн, пісня без слів, баркарола, експромт, вальс, мазурка, полонез, елегія, ескіз), програмні мініатюри, цикли про-грамних мініатюр, рапсодії, скерцо. Значна заслуга Лисенка поля-гає в тому, що він зумів наповнити ці традиційні романтичні жан-ри новою національною характерністю, інтонаційністю й стилі-стикою. Тобто він створив яскраві національні різновиди романтич-них жанрів. М.Лисенко став творцем нового в камерно-вокальній музиці жанру романсу-думи. Деякі фортепіанні твори нагадують фортепі-анну думу (перші частини рапсодій, ескіз у дорійському ладі). Особ-ливого розвитку в його творчості набула хорова поема. Компози-тор уперше в українській музиці створив циклічну кантату на ук-раїнський текст, вокальний цикл, українську сюїту у формі старо-винних танців та ряд фортепіанних жанрів. Простежуються тен-денції симбіозу різних жанрів: кантати мають поемні риси, а романси-монологи близькі до оперних арій. У творчості Лисенка сформувалися й набули найбільш яскра-вого вияву різні жанри національної опери: історико-героїчна на-родна драма, лірико-комічна опера, лірико-фантастична опера, дитячі опери, опера-пародія, камерна лірична опера, комічна опе-ра з сатиричними рисами. Романтичні стильові риси:

1. яскрава емоційна виразність, індивідуалізована лірика,

2. значна роль народної темати-ки й образності, а також національної історичної теми, в розкритті якої композитор досягнув емоційно наснаженого епіко-драматичного й героїко-піднесеного звучання.

Разом з тим, у творчості Лисенка простежується й реалістич-ний метод, що проявився у втіленні в музиці суспільне значущої тематики, у проведенні народно-визвольної та патріотичної ідей, у підходах до розкриття історичної теми, у викривальному й сати-ричному спрямуванні деяких його творів, у правдивому відобра-женні народного життя, народного характеру тощо. Естетичною основою творчості Лисенка став принцип народ-ності. Народність у нього - це глибоке роз-криття в музиці народного життя, світогляду, характеру, історії народу, а також створення індивідуального стилю на народній основі. У свідомому прагненні досягти нової якості народності в музиці прикладом для Лисенка була поезія Шевченка, пройнята справжнім народним духом. Постійне звертання до цієї поезії, поступове осяг-нення духовної сутності українського народу та його багатої му-зичної творчості й дало можливість Лисенкові створити нову якість народності в музиці. Саме тому він і став найкращим на той час інтерпретатором поезії Шевченка. Нова якість народності в музиці Лисенка пов'язана і з новим ставленням композитора до фольклору. Він, як і більшість європейських романтиків, сприймав український фольклор як безцінний скарб, в якому віддзеркалюється духовний світ народу ("дух народу"), його світогляд, характер, історія, різноманітний почуттєвий світ. Як і багато хто з композиторів-романтиків, М.Лисенко вбачав у фольклорі основне джерело композиторської творчості. Записуючи, опрацьовуючи й вивчаючи український фольклор протягом усього життя, він глибоко проник у природу народної музики, осягнув особливості народного музичного мислення, народної мелодики, ладової системи, ритміки, народного багатоголосся, зумів це творчо використати і перевтілити у власному стилі. М.Лисенко вперше асимілював у своїй творчості народний му-зичний стиль великого розмаїття фольклорних жанрів, що виник-ли в різні історичні періоди. Він уперше широко використав давні жанри (плачі, обрядові пісні), а також епічний фольклор (думи та історичні пісні). Особливий вплив на музику Лисенка мав ук-раїнський епос. З ним тісно пов'язана характерна для композито-ра героїчна й епічна образність, а також такі типові для його музи-ки особливості, як оповідність, експресивно-драматична загост-реність оповідності, емоційна піднесеність образів, романтичний пафос, картинність. Для творчості композитора характерні різноманітні музичні образи народного характеру: героїчні, які часто втілені з роман-тичною піднесеністю, епічні, епіко-драматичні, ліричні, лірико-драматичні, танцювальні. Помітне місце у творах Лисенка посідає і втілення народної обрядовості, народних традицій. Велика заслуга Лисенка полягає в тому, що він зумів підняти народне до висот професійної майстерності. У формуванні власного стилю композитор пройшов різні етапи: