3. Стильова адаптація "чужого" до "свого", асиміляція інонаціо-нального компонента, досягнення їхнього синтезу й нової якості національного стилю (стильова генерація).

Хоч М.Лисенко створив цілісний індивідуальний стиль, проте в ньому виокремлюються дві стильові лінії, характерні й для інших європейських романтиків:

1) народна, Твори, в яких проявляється "народна" стильова лінія, мають народну тематику, яскравий народний колорит, що ство-рюється внаслідок творчого використання народного музичного стилю.

2) лірико-психологічна роман-тичного типу. У творах, в яких проявляється друга стильова лінія, компо-зитор здебільшого втілює лірико-психологічну образну сферу, і в них переважають загальноєвропейські романтичні стильові особ-ливості.

У творах з ознаками першої і другої стильових ліній ком-позитор досягає виразної індивідуально-авторської й національ-ної специфіки. Національна тематика й національна образна система, що домі-нують у творчості М.Лисенка, були важливим чинником у ство-ренні української моделі музичного романтизму. Вирішальну роль у цьому відіграло звертання Лисенка до поезії Т.Шевченка. Ніхто до Лисенка і після нього не написав такої великої кількості творів на тексти цього поета (понад 80) і нікому до нього не вдалося до-сягти такої гармонійності між словом Шевченка і музикою. Поезія Шевченка надихала Лисенка на написання творів з народною тематикою й образністю, з національною та соціально-визвольною ідейною спрямованістю. Поетика Шевченка впливала на особли-вості драматургії творів Лисенка та на їх стилістику. Центральне місце у творчості М.Лисенка займає національна історична тематика часів Козаччини. У творах з цією тематикою провідною є ідея народної волі. У творах з козацькою тематикою М.Лисенко створив яскраву героїчну, героїко-драматичну та лірико-епічну образність. Втілю-ючи її, він глибоко проникнувся епічним фольклором (думами, істо-ричними піснями), і його стилістика творчо перевтілена в різних жанрах його музики. Ідея народної волі проводиться і в чималій кількості творів Ли-сенка з громадянською тематикою, які мають героїчну, лірико-епічну та лірико-драматичну музичну образність. Помітне місце у творчості композитора посідає й патріотична ідея. Хоч у творчості композитора часто втілені драматичні сторінки життя українського народу, проте його музика наснажена оптиміз-мом; у ній розкрита могутня енергія народу, його героїчний дух. У своїх творах М. Лисенко яскраво проявився і як чудовий лірик. Композитор створив образи рідної природи, а також натхненні сторінки інтимної лірики - ніжної й романтично-схвильованої, підне-сеної й психологізованої. М.Лисенко був яскравим мелодистом. Його мелодика відзна-чається емоційною виразністю. Найбільш притаманною особливі-стю мелодики Лисенка є її наспівність - характерна риса романтиз-му. Наспівний тип мелодики простежується як у вокальних, так і в інструментальних творах. У вокальних творах композитор викори-стовує поєднання кантиленної й декламаційної мелодики. Мелодія в його вокальних творах передає загальний настрій вірша, але в ній простежується й дуже уважне ставлення композитора до поетично-го тексту, завдяки чому декламізується кантиленна мелодія, з'явля-ються вокально-мовленнєві виразові інтонації. М.Лисенко значно розширив образну семантику національне увиразненої мелодики. Він уперше створив яскраву вокальну дек-ламацію національного типу, яку використав в операх та інших во-кальних творах. Мелодика творів "народної" стильової лінії особливо тісно по-в'язана з фольклорною інтонаційністю, яку М.Лисенко викорис-товував по-різному. Простежуються такі підходи:

1) залучення цитат народних пісень і створення відповідного для них стильово-го контексту;

2)народно-пісенні цитатні початки музичних тем, а далі - їх розвиток в авторських мелодіях; 3) "авторсько-народні" мелодії, створені в дусі народних пісень, в яких композитор переінтоновував різні жанри українського фольклору; 4) індивідуаль-но-авторські мелодії, інкрустовані лише деякими елементами фоль-клорної інтонаційності.

Під впливом народної музичної стилістики М.Лисенко в мело-диці часто використовує розспіви, мелізматику, вільну метрику, ладову перемінність, поєднання діатонічних ладів з мажором і міно-ром, ліричну сексту (між V-III ст. та І-VI ст.), активні квартові й квінтові ходи в кадансах та ін. У мелодиці другої ("лірико-психологічної") стильової лінії, яка має лише окремі фольклорні інкрустації або й вони відсутні, Лисенко створив мелодику різноманітного типу, яка відзначається яскравою емоційною виразністю. Поряд з мелодикою великого діапазону й широкого дихання композитор часто (особливо в останній період) використовує й мелодику емоційно стриману, неве-ликого діапазону з переважанням однакових ритмічних тривалостей, у якій поєднується кантиленне й декламаційне начала. Гармонічна мова композитора відіграє дуже суттєву роль у роз-критті музично-образного змісту, у втіленні поетичного тексту в музиці. Ладо-гармонічна мова Лисенка зазнала еволюції. На ранніх етапах він використовував класичну й ранньоромантичну гармо-нію. Згодом у гармонічній мові композитор поєднав компоненти типово романтичні й ті, що пов'язані з народним музичним сти-лем. І в результаті йому вдалося створити синтез модальних (що виникли внаслідок асиміляції народної ладової системи) і тональ-них принципів висотної організації, який приводив до ускладнення ладу, гармонії, - до появи явищ поліфункційності й деякої децент-ралізації ладу9. Крім того, до типових явищ романтичної гармонії Лисенка відносяться модуляційні ходи в далекі тональності (часто терцового співвідношення), посилення напруження гармонії через широке використання альтерованої субдомінанти (при цьому улюб-леним гармонічним зворотом є перехід альтерованої субдомінан-ти в тоніку), прохідних дисонуючих співзвуч. Лисенко використо-вує й колористичні можливості гармонії. Зокрема, з цією метою в останній період творчості у нього простежується вживання домінантового нонакорду. Особливо часто композитор зіставляє й по-єднує однойменний мажор та мінор. Поширеним у творчості Ли-сенка є й гармонічне варіювання.

М.Лисенко суттєво оновив хорову й інструментальну фактури, використавши засади народного багатоголосся. Спираючись на народне багатоголосся, зокрема, на народну поліфонію, він у своїх композиціях створив полімелодичну тканину, що складається з ви-разових мелодичних ліній. Особливості народної поліфонії у ньо-го поєдналися з професійною поліфонією. Композитор часто ви-користовує імітації (точні й вільні); він створив фугу з темою на-родного характеру. У