6) виокремити принципи діяльності народного часопису „Ходорівщина”;

7) з’ясувати технічні стадії створення часопису.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють час від утворення часопису (8 травня 2001р.) до січня 2007 р.

Методи дослідження. У дипломній роботі використано такі методи: описовий, дистрибутивний, графічний, порівняльний, кількісний та метод соціологічного опитування.

Наукова новизна роботи у всебічному і об’єктивному дослідженні сучасного стану місцевої преси, що є невід’ємним елементом системи журналістики.

Нормативна база дослідження базувалась на нормативних документах про інформацію, а також на Законах України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про інформацію”, „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”.

Джерельна база дослідження проводилося на базі народного часопису „Ходорівщина” – місцева газета міста Ходорова.

Обсяг і структура дипломної роботи. Робота складається із двох розділів, висновків, опису використаних джерел, що налічує 58 позицій, а також Додатка А „Перший випуск народного часопису “Ходорівщина”, Додатка Б „Статут народного часопису “Ходорівщина”, Додаток В „Анкета соціологічного дослідження „Народний часопис „Ходорівщина”. Доцільність його існування”, Додаток Г „Буклет народного часопису „Ходорівщина” додатки займають 10 сторінок. Повний обсяг дипломної роботи 80 сторінок.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Журналістика в системі соціальних інститутів

Слово „журналістика” багатозначне. Поняття „журналістика” з певною мірою умовності можна звести в такі рубрики:

Журналістика – це:

1) форма громадської та літературної діяльності по збиранню, обробці та поширенню інформації через канали масової комунікації, під якими розуміється передусім преса, радіомовлення, телебачення, інформаційні агентства, кіно, фото та ін.;

2) періодичні видання в цілому, а останнім часом і всі ЗМІ, включаючи електронні;

3) наукова дисципліна, що вивчає різноманітні проблеми даного фаху;

4) професія журналіста (простежується у висловах „займається журналістикою”, „навчається журналістики”) .

Отже, журналістика –це вид громадської діяльності щодо періодичного поширення соціальної інформації через канали масової комунікації (пресу, радіо, телебачення, кіно та ін.) [30, с.30].

Журналістика з точки зору загальногромадських інтересів покликана виконувати життєво важливу для суспільства політичну функцію: сприяти громадській злагоді, підтримувати соціальну рівновагу, протистояти руйнівним силам.

Коли ми намагаємося з’ясувати причини виникнення журналістики та історичні закономірності її розвитку, то виокремлюємо такі чинники: початок інформаційних обмінів у людському суспільстві, синкретизм форм, усні і писемні форми загальнозначущої інформації, в тому числі ті, що забезпечують функціонування громадської думки; технічні передумови і соціальні причини виникнення преси, а згодом „Персональний журналізм” ХVІІ –початку ХІХ ст. Європі, початки формування політичної преси та способи її розповсюдження, виникнення багатотиражних видань, „товстий” журнал і газета середини ХІХст., виникнення інформаційних агентств, редакційні „гуртки”, зміни в організації видання, технічні винаходи 30-80-х рр. ХІХ ст. і розвиток преси, формування масової і якісної журналістики з кінця ХІХ ст.

Виникнення радіо й розвиток радіомовлення відбувається в першій половині ХХ ст. З’являється телебачення і формується сучасна система журналістики, створюється система комунікацій та єдиного глобального комунікаційного простору, виникає проблема „інформаційної безпеки”.

Журналістика як вид громадсько-інформаційної діяльності ніколи не мала б своїх оригінальних рис, якби у неї не було свого над завдання у розподілі суспільної праці, тобто якби у неї не було своїх функцій. Функціональний підхід має справу лише із спрямованими, організованими системами. У даному випадку із системою журналістики.

Роджер Блюм у підручнику „Вступ до практичної журналістики” [5, с.36] та автор підручника „Теорія журналістики” А.Москаленко [30, с.43] визначають такі функції журналістики, які подано в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Порівняння функцій журналістики (за дослідниками)

Роджер Блюм

„Вступ до практичної журналістики” |

А. Москаленко

„Теорія журналістики”

1.Функція інформування.

Завданням ЗМІ є контроль за станом довкілля, повідомлення людям усіх новин, за допомогою яких вони зможуть зрозуміти навколишній світ. |

1.Організаторська функція.

Газета, телебачення, радіо є основними організаторами соціальних перетворень, розбудови незалежної держави, утвердження соціальної справедливості.

2.Функція артикуляції.

ЗМІ повинні надавати людям можливість висловлювати власну думку, гласно виражати їх потреби, протести, їх радощі та турботи. | 2. Виховна функція.

Стрижневим елементом є форму-

вання у людей високої політичної культури й сучасного економічного мислення.

3. Функція соціалізації.

Передача культурних здобутків, освітня функція ЗМІ. До завдань преси належить передача зразків, цінностей та норм буття, котрі є гідними та можливими для людини, що загально прийнятні у суспільстві. | 3. Пропагандистська функція.

Зумовлена настійною необхідністю дохідливого роз’яснення практичних і теоретичних проблем становлення правової, демократичної держави, важливості глибокого розуміння загальнолюдських цінностей.

4.Функція критики та контролю.

Наглядати за роботою усіх, хто має владу, через провадження гласності з передачею інформації. |

4.Контрпропагандистська функція.

Зростання важливості цієї функції викликане зовнішніми факторами, інформаційною експансією з боку шовіністичних сил, посиленням „психологічних” атак на позиції незалежної України.

5. Функція кореляції.

Взаємодія між редакцією будь-якого засобу масової інформації та його аудиторією у процесі погодження різних думок та точок зору. |

5. Соціологічна функція.

Засоби масової інформації покликані за своєю природою завжди бути трибуною загальнонародної громадської думки.

6.Функція обслуговування.

Допомагати своїй аудиторії та приносити користь. Із матеріалів, що поширюють газети, радіо і телеба-

чення, споживачі повинні отримувати практичну допомогу, корисні поради для свого буденного життя. |

_________

7. Функція розважальна.

Існують дві концепції того, як ЗМІ можуть виконувати цю функцію. Перша - ЗМІ віддають перевагу передусім кожній темі, котра має розважальну цінність. Інша концепція має на меті репрезентувати якомога більше матеріалів на політичну тематику, подаючи їх як розважальну інформацію. Саме звідси виникло поняття infotaiment.

|

_________

8. Функція реклами.

Реклама – це, без сумніву, також певний вид передачі інформації. Преса, радіо, телебачення реалізують свою інформаційно-пізнавальну функцію по-різному: шляхом передачі оперативної інформації про події, які мали місце, факти, явища, їх коментування, а також шляхом поширення базової інформації. |

__________

В умовах