Жодна людина не може набути необхідних їй знань про світ, спираючись лише на особистий досвід. Для всебічної орієнтації індивіду, колективу чи суспільству в цілому служать відомості, нагромадженні людством за його довгу історію, і ті відомості, що безперервно поповнюються сьогодні. Інформація, що виникає у процесі пізнання світу людьми, є соціальною [53, с.34]. Оскільки людина завжди має на собі „відбиток” суспільних умов життя, то і соціальна інформація відображає стосунки й уявлення, що побутують у суспільстві, його протиріччя і проблеми. Саме слово „соціальний” буквально означає „суспільний”. Люди, групи, класи посідають різне місце у матеріальному виробництві й суспільній структурі в цілому. Звідси і суттєві відмінності щодо розуміння й сприйняття інформації тими чи іншими соціальними прошарками.

Отже, соціальна інформація виникає у процесі соціальної діяльності, відображає факти з точки зору їх суспільного значення і служить для спілкування між людьми і досягнення ними своїх цілей, обумовлених їх соціальним становищем [9, с.44]. Соціальна інформація – це повідомлення, передані людині будь-якою зрозумілою знаковою системою про процеси функціонування суспільства, все, що стосується цих процесів і може вплинути на них [42, с. 56].

Зростають обсяги соціальної інформації, зумовлені прискореним ускладненням структури суспільства, соціальною активізацією широких верств населення, проявом у цьому процесі дедалі більшої кількості людських спільнот, сформованих для реалізації найрізноманітніших інтересів. Така інформація циркулює у величезних розмірах, пронизує наше життя, працю, побут, дозвілля, впливає на нас, допомагаючи раціонально організувати суспільні процеси, керувати ними. Якраз вона за своєю природою найменшою мірою доступна математичним методам опрацювання й управління. А тим часом саме соціальна інформація важливою складовою наповнення всієї наявної системи соціальних інформаційних баз. Вивчення характеристик цієї інформації сприяє просуванню до освоєння якісних методів управління всією інформацією, у кінцевому підсумку – до глибокого самоусвідомлення всього соціального організму. Те, що ми називаємо соціальною інформацією, пов’язане з життям суспільства, безумовно, передусім своїм походженням і виділяється серед інших видів „несоціальної” інформації – фізичної, біологічної, геологічної і т. ін., пов’язана з явищами і процесами в живій і неживій природі.

Інформаційна діяльність – це суспільна і державна діяльність по задоволенню інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави [19, с.23]. Якщо ж розглядати інформаційну діяльність у політичній, економічній, духовній(культурній), екологічній, науково-технічній та інших сферах, то вона так чи інакше торкається соціальної сфери, а тому поділ на галузі інформації уявляється дещо умовним і штучним. З точки зору А.Москаленка, не можна соціальну інформацію звужувати лише до офіційно документованих або публічно оголошуваних відомостей про стан функціонування і розвитку соціальної сфери, її галузей: охорони здоров’я, соціального забезпечення, житлово-комунального господарювання, побутового обслуговування тощо [30, с.122].

У широкому розумінні до соціальної інформації слід віднести всю (без винятку), сукупність повідомлень, які вийшли „з рук” людини. Це і науковий текст, присвячений аналізу хімічних сполук, і релігійна проповідь, і кінофільм, і газетна стаття, і лист у владні структури, і креслення, і анекдот. Проте є істотна відмінність між статтею хіміка, робочими кресленнями, технічною інформацією, що функціонує в роботі механізмів і систем, створених людиною і всіма іншими вищезгаданими прикладами інформації. Дослідник А.Москаленко пояснює це наступним чином: “Справа в тому, що інформація другого ряду – соціальна інформація у вузькому розумінні даного слова – пов’язана з життям суспільства не тільки своїм існуванням, але і самим своїм змістом, а також типом знакової системи, обраним для фіксування цього змісту (як правило, це рідна мова, яка використовується як загальний засіб спілкування)” [30, с. 66].

Видатні науковці сучасності В.Здоровега[14, с.26-30] та А.Москаленко[30, с.46-49] подають різні класифікації соціальної інформації за предметом зображення. Порівняємо ці класифікації із Законом України „Про інформацію” (див. таблиця 1.3): Таблиця 1.3

За класифікацією

А. Москаленка |

За класифікацією

В.Здоровеги | Відповідно

Закону України

„Про інформацію”

Масово-поширювальна | Масово-

розповсюджувальна | Масова

Статистична | Статистична | Статистична

Довідково-енциклопедична | Довідково-енциклопедична | Довідково-енциклопедична

Інформація про особу | Інформація про особу | Інформація про особу

_________ | Правова інформація | Правова інформація

Інформація про діяльність служб органів державної влади. |

_______ | Інформація про діяльність органів місцевої влади

______ | _______ | Соціологічна

______ | _______ | Адміністративна

Порівняння типів соціальної інформації

В Законі України „Про інформацію” та класифікації запропонованій дослідником А.Москаленком визначено, що масова інформація – це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація [30, с.215]. Для статистичної, довідково-енциклопедичної та інформації про особу подаються такі визначення:

“статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя” [3 ст.19];

“інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами” [3, ст. 24];

“інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про